Мегаладапіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мегаладапіс
Період існування: Плейстоцен — голоцен
2,588 —0,0005 млн років тому
Скелет Megaladapis edwardsi
Охоронний статус
Status iucn2.3 EX uk.svg
Вимерлий  (1280–1420 р. н.е.) (МСОП 2.3)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Мокроносі (Strepsirhini)
Інфраряд: Лемуровиді (Lemuriformes)
Надродина: Лемури (Lemuroidea)
Родина: Megaladapidae
Рід: Megaladapis
Forsyth Major, 1894
Види
Підрід Peloriadapis
  • M. edwardsi
Підрід Megaladapis
  • M. madagascariensis
  • M. grandidieri
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Megaladapis
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 126593
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Megaladapis

Мегаладапіс або коаловий лемур (Megaladapis) — рід вимерлих велетенських лемурів з острова Мадагаскар. Виділено 2 підроди з 3 видами, морфологія яких дуже подібна. Відомі з відкладень плейстоцен-голоцену і вимерли в історичний час, вже після прибуття на острів людей.  

Морфологія[ред.ред. код]

Ці лемури досягали розмірів невеликої дорослої людини, але могли бути набагато масивніше. Вони мали приосадкувате тіло і міцну, щільну статуру. Характерні потужні щелепи, схожі на щелепи корови, з великими корінними зубами. За будовою таза мегаладапіси також кілька нагадували копитних, проте на цьому схожість з ними закінчується. Порівняно короткі, але сильні, злегка вигнуті кінцівки мали міцні пальці з видовженими фалангами. Кисть і ступня хапального типу дозволяли мегаладапіси непогано лазити по деревах.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Мегаладапіс являв собою повільну твариу, він неквапливо перелазив по деревним стовбурах і товстим гілкам, здатним витримати його чималу вагу. Здійснювати стрибки не дозволяли солідні габарити. При необхідності переходу з одного дерева на інше, мегаладапіси незграбно пересувалися по землі на чотирьох кінцівках. Втім, деякі автори вважають цих лемурів напівдеревний тваринами і вказують на те, що при достатку підходящого корму і при відсутності великих хижаків вони могли більшу частину часу проводити на землі. Мегаладапіси були рослиноїдними, живлячись в основному листям, які діставали і підносили до рота довшими передніми кінцівками.

Вимирання[ред.ред. код]

З питання про причини зникнення мегаладапіса велися довгі суперечки. Один з можливих факторів, що негативно вплинув на їх популяції — тривалий посушливий період, який призвів до скорочення площі тропічних лісів, місць існування лемурів (вважається, що його пік припав на XIV століття). Однак видається куди більш вірогідним, що до зникнення мегаладапіса і майже третини інших видів мадагаскарських лемурів в першу чергу привели навмисні пожежі, порушення середовища існування та полювання малайських іммігрантів, які вперше прибули на острів приблизно на початку нашої ери (втім, ця дата коливається у різних джерелах від 500 р. до н. е. до 500 р. н. е.). У кожному разі, кістки мегаладапіси знаходять деколи в сотнях кілометрів від межі лісу і на них іноді зустрічаються сліди кухонних обробки. Найімовірніше, європейці мегаладапіса вже не побачили. Втім, вони цілком могли почути розповіді про них з вуст місцевих жителів.

Види[ред.ред. код]

У рід включають з види:

  • Мегаладапіс Едвардса (Megaladapis edwardsi, G. Grandidier, 1899) — найбільший представник роду. Довжина його тіла становила 1,3-1,5 м, передбачувана маса 70-100 кг (за деякими джерелами навіть до 200 кг). Череп має 27,7-31,7 см задовжки. Для цього виду характерні найбільші в роді моляри (висота першого корінного — бл. 18,8 мм). Його залишки знаходили у південній та південно-західній частині Мадагаскару. Деякі радіовуглецеві датування дозволяють допустити, що він вимер пізніше за інших видів і все ще існував під час прибуття європейців в 1504 р.; розповіді місцевого населення начебто свідчать про те, що він протримався у віддалених лісових районах аж до XVII століття.

 

  • Мегаладапіс мадагаскарський (Megaladapis madagascariensis, Forsyth—Major, 1894) — типовий вид, відрізнявся меншими розмірами: череп приблизно на 20% коротший, ніж у попереднього виду (його довжина досягає 23,5-25 см); вага тварини оцінюється приблизно в 40 кг. Висота першого корінного — бл. 14 мм. Мешкав він у південній і в південно -західній частині острова.

 

  • Мегаладапіс Грандідье (Megaladapis grandidieri, Standing, 1903) — близький до мегаладапіса мадагаскарського. Череп за параметрами нагадує такий мегаладапіса Едвардса, але корінні зуби знаходяться в розмірному діапазоні мегаладапіса мадагаскарського (довжина черепа — 27-30 см, висота першого корінного — бл. 15,4 мм). Вага тіла — бл. 65 кг. Відомий з північно-центральної частини острова.

Джерела[ред.ред. код]

  • Каландадзе Н.Н., Шаповалов А.В. Судьба мегафауны наземных экосистем Мадагаскарской зоогеографической области в позднем антропогене.
  • Megaladapis edwardsi: Scientific information
  • AMNH Bestiary


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Туоянгозавр Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.