Мегалополіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Див. також: Мегалополіс, місто в Греції

Мегалопо́ліс, звульгаризоване Мегапо́ліс = Велике місто (від грец. μεγας, родовий відмінок μεγαλου — великий і πολης — місто) — надто урбанізована форма міського розселення, що склалася стихійно, розповсюджена у кількох високорозвинених країнах та обумовлена високою концентрацією населення (щільність населення в мегалополісах США — 2,7 люд./га, в Японії, Великобританії, Німеччині — 8-10 люд./га). Мегалополіс не являє собою суцільну забудову, 90% його території — відкриті простори. Всі частини мегалополісу пов'язані економічно.

Мегаполіс — будь-яке місто з населенням більше мільйона мешканців. Термін використовується у контексті підвищення значущості поселення.

Зрештою, мегалополіс являє собою найкомпактнішу форму поселення, що утворюється при зростанні великої кількості сусідніх міських агломерацій. Термін утворився від назви давньогрецького міста Мегалополь, що утворилось внаслідок злиття більш ніж 35 поселень Аркадії.

Характерні риси мегаполіса:

  • лінійний характер забудови, витягнутої уздовж транспортних магістралей;
  • спільна поліцентрична структура, зумовлена взаємодією відносно близько розташованих великих міст;
  • порушення екологічної рівноваги між діяльністю людини і природним середовищем.

Вперше термін був застосований для позначення суцільної міської забудови (довжиною більше 1000 км і шириною, місцями, до 200 км) уздовж Атлантичного узбережжя США — пов'язані між собою агломерації Бостона, Нью-Йорка, Філадельфії, Балтимора, Вашингтона (населення понад 40 млн чол.) — Босваш.

Найбільші мегалополіси[ред.ред. код]