Медея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Медея», картина Ф. Сендіса
Дзвоноподібний кратер: Дари Медеї Креусі, з Апулії, Вазописець Долона. Лувр
Ф. К. Герстенбергер. Спектакль «Медея» в колишньому францисканському костелі. 1805 р.

Меде́я (грец. Μήδεια — мужність, груз. მედეა) — чарівниця, молодша дочка колхідського царя Еета.

Зміст

Міф про Медею [ред.]

Коли до Колхіди прибули аргонавти, допомогла Ясонові здобути золоте руно і втекла разом з ним до Греції. Щоб затримати погоню вбила, або допомогла Ясонові вбити свого молодшого брата Апсірта, розрубавши на частини і кинувши його в море.

Переслідувачі змушені були зупинитися, щоб зібрати останки юнака і поховати. Ясон одружився з Медеєю, коли втікачі переховувалися у володаря феаків Алкіноя, який обіцяв колхам віддати чарівницю, якщо вона ще не стала дружиною Ясона. Прибувши в місто Іолк, Медея допомогла Ясонові помститися Пелієві, який відібрав трон у його батька Есона. Чарівниця порадила дочкам Пелія розрубати батька на частини і зварити в казані, щоб омолодити старогопорівняй — анкх (так вона зробила з бараном, що від цього став ягням). Пелій загинув, а Медею разом з Ясоном вигнали з Іолка. Вони оселилися в Корінфі, де Медея народила Ясону двох синів. Згодом Ясон вирішив одружитися з дочкою корінфського царя Креонта Креусою.

Медея надіслала молодій отруєне чарівним зіллям убрання, надягнувши яке Креуса згоріла разом з батьком, який намагався врятувати її. Щоб завдати ще більшого горя Ясонові, Медея повбивала своїх синів Мермера й Ферета і на колісниці, запряженій крилатими драконами, втекла до Афін, де стала дружиною Егея. За намагання отруїти Егеевого спадкоємця Тесея Медею вигнали з Афін. Вона повернулася до Колхіди й допомогла Еетові відновити втрачену владу. Згодом Медея була перенесена на острови блаженних, де стала дружиною Ахіллеса.

Міф про Медею в давньогрецькій літературі опрацював Евріпід, а в римській — Сенека. Пізніше цей міф використали Корнель і Грільпарцер. Він був також темою опер, балетів, образотворчого мистецтва (М. А. Шарпантьє, Луїджі Керубіні, Й. Мисливечек, Паоло Веронезе, Ніколя Пуссен, Ежен Делакруа й ін.).

Див. також [ред.]

Література [ред.]

Примітки [ред.]