Медресе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Медресе Мірі-Араб, Бухара, Узбекистан, збуд.1536
Школяри медресе у Мавританії заучують основи Корану за дерев'яними дощечками, 2006
Мустансирія університет, Багдад, збуд. 1233
Медресе султана Іси, Мардин, Туреччина, фото 2000
Старий Крим, руїни медресе біля мечеті хана Узбека, пам'ятка архітектури 1314 р.
Боснійське медресе, фото бл. 1906
Медресе при джамія-мечеті Масуда (Jamia Masjid), Індія, фото 2007
Медресе Улугбека в Самарканді з щедро оздобленим порталом, фото 1909~1915 рр.

Медресе́ (араб.: مدرسة, мадраса́ множина madāris مدارس «місце, де вчать») — середня і вища школа в мусульман Близького і Середнього Сходу, а також Пакистану і Північної Індії.

Поняття[ред.ред. код]

Арабською мадраса́ — це взагалі будь-яка школа і/або навчальний заклад. Так, виділяють мадраса ісламія — «ісламська школа», мадраса деенійя — «релігійна школа», мадраса кхаса — «приватна школа».

Медресе відкривалися зазвичай при великих мечетях. У них готували служителів культу (імамів), вчителів початкових мусульманських шкіл — мектебів, а також службовців держапарату.

Навчальними дисциплінами у медресе були і є:

І хоча типовою ісламською освітою вважалось вивчення напам'ять окремих уривків або й цілого Корану (такий курс називався хіфз/араб. حافظ قرآن або حافظ‎, відповідно, ті, хто заучували Коран напам'ять хафізами), дуже рано, зі спеціалізацією подальшого навчання з окремих напрямків/факультетів (право, теологія, медицина тощо) намітився поділ медресе на звичайні ісламські школи та заклади вищої освіти[1]. У останніх учні проходили курс 'алім або улама (араб. علماء‎), що в часі зазвичай розтягувався на 10-15 років. Лише вивчившись такий тривалий час, студенти ставали улемами — вченими і високо шанованими членами суспільства.

Історія і сучасність медресе[ред.ред. код]

Історія медресе[ред.ред. код]

Перше медресе було відкрите в 859 році у Фесі (Марокко). У період IXХІІІ ст.ст. медресе поширились по всій території Близького і Середнього Сходу, а також у Магрибі, тобто країнах, звідки іслам зародився і в тих, які зазнали ісламізації.

У період Середньовіччя медресе були значними осередками культури — фактично першими університетами (джамія) в сучасному розумінні, в яких діяли найкращі вчені свого часу, такі як Аверроес та Авіценна і, не в останню чергу, завдяки яким досягнення античної науки і філософії стали набутком пізнішого у часі західно-європейського Відродження.

У часи Аббасидів було створено цілу мережу медресе, яка крім Персії, Аравії і Магрибу охопила також і деякі території Західної Європи — Аль-Андалус (більша частина сучасної Іспанії) та Сицилійський емірат на Сицілії[2] та території сучасних Афганістану, Пакистану, Пенджабу (Північна Індія). Знамениті медресе діяли в Каїрі (університет-джамія Аль-Азгар, заснована 975) та Багдаді (університет Мустансирія, збуд. 1233). У пізнішу добу Османської імперії саме в медресе провадилось навчання більшості підданих, включно з Албанією, Боснією та населенням інших підкорених країн на Балканах. Наприкінці існування Золотої Орди у XV ст. разом з прийняттям ісламу мусульманська культура, в тому числі і медресе, розповсюдились на величезній території Поволжятюрків, татар і башкирів) та Середньої Азії і Казахстану. Відомими медресе XVXIX ст.ст. були медресе Бухарського ханства в Самарканді (медресе Улугбека) та Бухарі; також діяли медресе в Казані та Уфі. У XVII-XIX ст.ст. медресе поширилися у багатьох частинах Африки — у Західному і Східному Судані.

Медресе на території України[ред.ред. код]

На території сучасної України, зокрема, в Криму, перші медресе з'явилися фактично відразу з проникненням ісламу на півострів. Так, медресе, побудоване ханом-реформатором Узбеком в місті Солхат (суч. Ескі Кірим/Старий Крим), датується 1314 роком. З певною долею застереження цей навчальний заклад можна назвати чи не найстаршим в Україні, принаймні в Криму точно.

З унезалежненням Кримського ханства від Порти у 1-й пол. XV ст. значним освітнім центром стало Зинджирли-медресе, засноване Менглі Гераєм неподалік нової ханської столиці Бахчисарай[3].

З приєднанням Криму до Російської імперії у 1783 р. розпочався масований наступ на права і культуру кримських татарів, що виражалося і в релігійних утисках. Однак, на 1876 р. в Криму ще існувало 40 стародавніх медресе, де навчалось кілька сот учнів (сохтів). Кримські медресе XIX ст. можна розділити на декілька типів: колишні столичні Бахчисарайські медресе (Ханське, Орта і Зинджирли-медресе); міські й сільські (карасубазарське Тек'є, керченське Сари-Емін і сільські в Ташлидаїрі, Узун-баші і Акчурі) та усі інші, головним чином, по селах. Саме найбільші кримські медресе стали базою здіснення джадидистської реформи просвіти кримських татар на межі XIXXX ст.ст.[4].

Медресе у XX ст. і за сучасності[ред.ред. код]

У 20—30 рр. ХХ ст. у ряді країн мусульманського Сходу відбувалися процеси демократизації і вестернізації суспільного ладу (Туреччина на чолі з Ататюрком, Туніс за Бургіби), внаслідок чого відбулося реформування системи народної освіти — за медресе закріплювалася роль закладів релігійної (мусульманської) освіти, навчання у яких, проте, визнається за середню освіту і дає змогу продовжити навчання у релігійних вищих навчальних закладах. Тоді ж осередками виключно вивчення ісламської теології стали медресе у Боснії, переставши виконувати роль закладів народної освіти.

У решті мусульманських країн, зокрема африканських, близькосхідних, Пакистану та Індії у 60-х рр. ХХ ст. склалися 2 типи медресе — світські заклади, в т.ч. і приватні, загальної освіти (але з обов'язковим вивченням основ ісламу) та осередки з вивчення Корану, які готують служителів культу.

У СРСР в мусульманських республіках і автономіях медресе були ліквідовані, відновлення їх діяльності як осередків з вивчення ісламу, в т.ч. і в АР Крим у сучасній Україні відбулося з демократизацією суспільства наприкінці 1980-х рр.

Архітектура медресе[ред.ред. код]

Як архітектурна споруда медресе склалася у ХХІІ ст.ст. (медресе Нізаміє в Харгірді, Іран, XI ст.; медресе ан-Нурія аль-Кубра в Дамаску, XII ст. тощо)

Медресе являє собою 1—2-поверхову споруду з прямокутним подвір'ям, келіями, мечеттю та аудиторіями.

Існують регіональні відмінності в архітектурі медресе — у Середній Азії мечеть і аудиторії розташовані в корпусі будівлі, по обидва боки від порталу, у Сирії та Єгипті вони займають обернені до подвір'я лоджії. У Малій Азії подвір'я медресе зазвичай покривається масивним куполом.

Медресе оздоблюється різьбленням на камені, стуку (алебастровій штукатурці), дереві й теракоті та полив'яними плитками.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Alatas Syed Farid From Jami`ah to University: Multiculturalism and Christian–Muslim Dialogue, Current Sociology 54 (1), стор. 112-32 (англ.)
  2. Makdisi George (April-June 1989), Scholasticism and Humanism in Classical Islam and the Christian West, Journal of the American Oriental Society 109 (2): 175–182 [175-77] (англ.)
  3. В Туреччині буде відкритий перший у світі музей Ісламської науки і технології — на сайті «Іслам в Україні» (укр.)
  4. Джадидистська реформа просвіти кримських татар (межа XIX - XX ст.), автореферат дисертації (укр.)

Джерела і посилання[ред.ред. код]