Медіа-освіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Медіа-освіта — частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіа-культури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій[1].

Тобто медіа-освіта має на меті виховання медіа-грамотності.

Підходи до МО[ред.ред. код]

Ще 1984 року ЮНЕСКО так визначила суть медіа-освіти: «Навчання теорії і практичних умінь для оволодіння сучасними засобами масової комунікації, що розглядається як частина специфічної й автономної галузі знань у педагогічній теорії і практиці. Його варто відрізняти від використання ЗМІ як допоміжних засобів у викладанні інших галузей знань».

«Російська педагогічна енциклопедія» визначає медіа-освіту як напрям педагогіки, що забезпечує вивчення закономірностей масової комунікації (преси, ТБ, радіо, кіно, відео тощо). Основні завдання медіаосвіти: підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різної інформації, навчити людину розуміти її, усвідомлювати наслідки її впливу на психіку, опановувати способи спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів.

Основні принципи медіа-освіти в Україні[ред.ред. код]

Особистісний підхід. 
Медіа-освіта базується на актуальних медіа-потребах споживачів інформації з урахуванням їхніх вікових, індивідуальних та соціально-психологічних особливостей, наявних медіа-уподобань і рівня сформованості медіа-культури особистості та її найближчого соціального оточення.
Перманентне оновлення змісту. 
Зміст медіа-освіти постійно оновлюється відповідно до розвитку технологій, змін у системі мас-медіа, стану медіа-культури суспільства та окремих його верств. Використовуються актуальні інформаційні прецеденти, поточні новини, сучасні комплексні медіа-феномени, популярні в молодіжному середовищі. При здійсненні медіа-освіти забезпечується баланс між актуальною сьогоденністю та історичними надбаннями.
Орієнтація на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. 
Медіа-освіта спирається на передові досягнення в галузі інформаційно-комунікаційних технологій, використовує їх для організації роботи медіа-педагогів, формування спільних інформаційних ресурсів, полегшення комунікації та координації в середовищі взаємодії учасників медіа-освітнього руху. У процесі медіа-освіти враховуються тенденції розвитку новітніх медіа.
Пошанування національних традицій. 
Медіа-освіта базується на культурних традиціях народу, враховує національну та етнолінгвістичну специфіку медіа-потреб її суб'єктів, забезпечуючи паритетність їхньої взаємодії і конструктивність діалогу.
Пріоритет морально-етичних цінностей. 
Медіа-освіта спрямована на захист суспільної моралі і людської гідності, протистоїть жорстокості і різним формам насильства, сприяє утвердженню загальнолюдських цінностей, зокрема ціннісному ставленню особи до людей, суспільства, природи, мистецтва, праці та самої себе.
Громадянська спрямованість. 
Медіа-освіта в міру набуття нею форми медіа-освітнього руху сприяє розвитку в країні громадянського суспільства. Вона спирається на потенціал громадських об'єднань і асоціацій, узгоджує свої зусилля з розвитком інших громадських рухів. При цьому медіа-грамотність громадян перетворюється на важливий складник політичної культури суспільства.
Естетична наснаженість. 
Медіа-освіта широко використовує кращі досягнення різних форм сучасного мистецтва та естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва, музики, художньої літератури, кіно, фольклорних практик, розвивається з урахуванням потенціалу існуючих у суспільстві загалом і на місцевому рівні інституцій та окремих проектів мистецького профілю.
Продуктивна мотивація. 
У межах медіа-освіти поєднуються акценти на творче сприймання медіа і розвиток здатності того, хто вчиться, створювати власну медіа-продукцію. Виробництво в медіа-освітньому процесі медіа-продукту з метою його подальшого використання в спільноті, на фестивалях, конкурсах тощо сприяє формуванню продуктивної мотивації учасників медіа-освітнього процесу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Концепція вровадження медіа-освіти в Україні» (Схвалено постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року,протокол № 1-7/6-150). , сторінка обговорення Концепції

Посилання[ред.ред. код]

  1. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: навч.-метод. посібник / за ред. Л.А.Найдьонової, О.Т.Баришпольця. - К.: Міленіум, 2010. - 440 с.
  2. Медиаобразование // Российская педагогическая энциклопедия. Т. 1 / Гл. ред. В. В. Давыдов. – М.: Большая российская энциклопедия, 1993. – С. 555.
  3. Спичкин А. В. Что такое медиаобразование. – Курган: Изд-во Ин-та пов. квалификации и переподготовки работников образования, 1999. – 114 с.
  4. Федоров А. В. Медиаобразование: история, теория и методика. Ростов-на-Дону: ЦВВР, 2001. – 708 с.
  5. Федоров А. В. Медиаобразование в педагогических вузах. – Таганрог, 2003. – 124 с.
  6. Федоров А. В. Медиаобразование в зарубежных странах. – Таганрог, 2003. – 238 с.
  7. Шариков А. В. Медиаобразование: мировой и отечественный опыт. - М.: Изд-во Академии педагогических наук, 1990. - 66 с.
  8. "Медіаосвіта" сайт лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти НАПН України.

Джерела[ред.ред. код]