Межа Оппенгеймера — Волкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Межа Оппенгеймера — Волкова (за прізвищами Роберта Оппенгеймера та Джорджа Майкла Волкова, що висунули цю гіпотезу) — верхня межа маси нейтронної зірки, за якої тиск виродженого нейтронного газу не може компенсувати сили гравітації, що призводить до колапсу в чорну діру. Одночасно межа Оппенгеймера — Волкова є нижньою межею маси чорних дір, що утворюються внаслідок еволюції зір.

Точне значення межі станом на 2008 рік невідомо через невизначеність знань про властивості макроскопічних станів виродженої баріонної матерії з украй високою щільністю: у надрах нейтронних зір густина матерії відповідає ядерній (~ 1014 г/см³, що в ~108 разів перевищує щільність білих карликів) та рівняння стану такої матерії достеменно невідоме. Сучасні оцінки межі Оппенгеймера — Волкова лежать у межах 2,5-3 сонячних мас.

Експериментальні дані[ред.ред. код]

  • Наймасивніша (з відкритих до цього часу) нейтронна зоря J1614-2230 має масу 1,97 сонячних мас[1].
  • Найменш масивна (з відомих) чорна діра це — XTE J1650-500, яку було відкрито 2001 року. Дослідження довели, що її маса становить 3,8±0,5 сонячної маси[2].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. «Most Massive Neutron Star Breaks Cosmic Record» (англійською). SPACE.com. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 27 октября 2009. 
  2. «NASA Scientists Identify Smallest Known Black Hole» (англійською). НАСА. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 22 января 2009. 

Посилання[ред.ред. код]

Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.