Межигірська вулиця (Київ)
| Межигірська вулиця Київ | |
|---|---|
 Початкова частина Межигірської вулиці | |
| Місцевість | Поділ |
| Район | Подільський |
| Назва на честь | Межигірського монастиря, який мав тут церкву та подвір'я |
| Колишні назви | |
| Переца | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,98 км |
| Координати початку | 50°27′54″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д. / 50.465250° пн. ш. 30.518167° сх. д.Координати: 50°27′54″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д. / 50.465250° пн. ш. 30.518167° сх. д. |
| Координати кінця | 50°28′30″ пн. ш. 30°30′07″ сх. д. / 50.475139° пн. ш. 30.502056° сх. д. |
| поштові індекси | 04071, 04080 |
| Номери телефонів | 417-.., 425-.. |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 «Контрактова площа», «Тараса Шевченка» |
| Автобуси | А 53, 62, 72, 115, 119 |
| Трамваї | Т 11, 12, 14, 16, 18, 19 |
| Маршрутні таксі | Мт 578 |
| Зупинки громадського транспорту | «Вулиця Ярославська», «Вулиця Щекавицька», «Вулиця Оболонська», «Станція метро "Тараса Шевченка"» |
| Рух | односторонній у бік вул. Заводської |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | Контрактовий дім |
| Навчальні заклади | ЗОШ № 19 |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11032 |
| У проєкті OpenStreetMap | r339154 |
| Мапа | |
 | |
 Межигірська вулиця у Вікісховищі | |
Межи́гірська ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Контрактової площі до Заводської вулиці. Внесена міською владою у перелік 300 символів Києва.
Прилучаються вулиці Григорія Сковороди, Спаська, Хорива, Верхній та Нижній Вал, Ярославську, Щекавицька, Щекавицька площа, вулиці Введенська, Оболонська, Юрківська, Оленівська і Набережно-Лугова.
Історія[ред. | ред. код]
Вулиця відома з другої половини XVIII століття, хоча дорогу з міста на оболонські пасовища, обрисом подібну до Межигірської вулиці, можна знайти і на значно давніших за ті часи мапах[1]. Мала назву Костянтинівська. Назву Межигірська вулиця отримала 1869 року[2]. З 1919 року — вулиця Переця[3][4], на честь єврейського письменника Іцхака Переца. Сучасну назву відновлено 1944 року[5].
Від свого початку й до кінця лежить на рівній місцевості (Поділля, але, щиро кажучи, за Валами починалась місцевість Плоська слобода або Плоське), тому може здивувати назва «Межигірська». Пояснення знаходимо в існуванні козацького подвір'я (за призначенням, на зразок Гостиного двору), яке належало дуже впливовому Межигірському монастирю.
Інфраструктура та пам'ятки[ред. | ред. код]
Вулиця бере початок з головної площі Подолу, тому її історія багато в чому пов'язана з контрактовими ярмарками, будинок № 1 на ній — це знаменитий Контрактовий дім.
До 30-х років ХХ століття існував Воскресенський храм (знаходився на розі Межигірської та Спаської вулиць; знищений), до парафії якого належали мешканці вулиці.
Вулиця виразно ділиться на дві частини. Перша — власне подільська поблизу Контрактової площі, там жили заможні міщани. Друга — за Валами, її складали робітники, так званий пролетаріат. Це сильно позначилось на архітектурі району. Тепер плосківська частина вулиці має сучаснішу забудову (сталінки, хрущовки, будинки 1990-х років), ніж перша, яка в цілому зберегла вигляд XIX століття, з чим власне асоціюється Поділ.
Вже понад сто років вулицею пролягає частина трамвайного маршруту (на Куренівку та Пущу-Водицю). В 1970-ті роки вздовж неї під землею прокладена ділянка Оболонсько-Теремківської лінії метрополітену.
Особистості[ред. | ред. код]
У будинку № 5 народилися і деякий час мешкали письменник Михайло Кольцов та художник Борис Єфімов.
Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]
- 1/1 — Будинок контрактовий (1815–1817; реставрація 1998), де в 1821–1825 роках збиралися декабристи; який відвідували відомі діячі культури: у 1821 році — Олександр Пушкін, у 1835 році — Микола Гоголь, Тарас Шевченко, у 1847–1850 роках (з перервами) — Оноре де Бальзак; у 1847 році — Ференц Ліст[с 1].
- 2/1 — Будинок клубу «Харчовик» (1931–1933), нині Палац культури «Славутич»[с 2].
- 3/7 — Будинок прибутковий М. О. Балабухи (1897, 1910), в якому мешкали скульптор Федір Балавенський; журналіст Михайло Кольцов; містився Молитовний будинок учасників російсько-японської війни[с 3].
- 5 — Будинок прибутковий (1900)[с 4]
- 9/21-23 — Будинок прибутковий (1902)[с 4].
- 10/18 — Будинок прибутковий (кін. XIX ст.)[с 4].
- 17 — Будинок прибутковий (1898)[с 4].
- 19 — Будинок прибутковий (кін. XIX ст.)[с 4].
- 21 — Будинок житловий (1866)[с 4].
- 23/22 — Житловий комплекс з єврейським молитовним будинком (кін. XIX ст.; прибудова 1886)[с 4].
- 26/24 — Будинок прибутковий (1898; (надбудова 1914)[с 4].
- 30 — Флігель житловий (1913)[с 4].
- 32-А — Будинок прибутковий (кін. XIX ст.)[с 4].
- 33/19 — Будинок прибутковий чернігівського купця Вертипороха (кін. XIX ст.)[с 2]. В аварійному стані[6].
- 39/20 — Особняк (кін. XIX ст.)[с 5].
Установи та заклади[ред. | ред. код]
- Середня загальноосвітня спеціалізована школа № 19 з поглибленим вивченням іноземних мов (буд. № 16)
- ТОВ "Ювелірний завод "Діамант 13" (буд.82А)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Старые карты Киева [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.] // map.kiev.ua (рос.)
- ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Зараз варвари знищують «Перлину Подолу», об'єкт культурної спадщини — унікальний будинок XIX ст. чернігівського купця Вертипороха по вул. Межигірська, 33/19 // Фейсбук-допис Олени Єскіної-Терещенко (29 квітня 2017).
- Статус пам'ятки
Джерела[ред. | ред. код]
- Межигірська вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
- Межигірська вулиця // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 106.
- Межигірська вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 135. — ISBN 5-88500-070-0.
- Межигірська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 156. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Межигірська вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
- Вулиця Межигірська // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1. [Архівовано з першоджерела 2 липня 2015.]
- Межигорская улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 346. (рос.)
- Карты и схемы Киева // Вебсайт «Памяти киевских трамваев» (рос.)(англ.)
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||
