Мездровий клей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тваринний клей в гранулах

Міздряний клейклей тваринного походження, який створюється шляхом тривалого кип'ятіння сполучної тканини відходів тваринництва (в тому числі кроликів і риби[1]).

Ці клеї колоїдних білків формуються за рахунок гідролізу колагену зі шкіри, кісткок, сухожилля та інших тканин, і є схожим на желатин. Слово "колаген" походить від грецького κόλλα (колла) — клей. Ці білки утворюють молекулярний зв'язок з клеєним об'єктом.

Історія[ред.ред. код]

Близько 5000 років тому єгиптяни використовували мездровий клей.[2] В Древньому Єгипті було виявлено не тільки клеєні предмети меблів, а й збереглися написи і залишки клею. Також збереглися настінні розписи, які зображають використання клею в столярних майстернях, наприклад, на могилі префекта Рекхамара з Фіви (близько 1475 до н.е.), або в могилі Небанона Ipuki (начальника скульпторів Фіви). Існують докази того, що шумери також використовували цей клей (перед єгиптянами).

Греки: Гомер згадує використання клею в своїх віршах. Пізніше, описав грецький філософ Теофраст (371-286 до н.е.) у своїй «Історії рослин», склеюванням деревини.

Римляни: Пліній Старший у своїй "Природній історії" описує про різні клеї та їх виробництво.

У середні віки знайшли рукописи, з доповідями про виробництво клею, наприклад, рукопис монаха-бенедиктинеця Феофіла Пресвітера з 11-12ст. в «Знесення різних мистецтв».

Типи і види використання[ред.ред. код]

Приготований клей охолоджений до кімнатної температури
Гарячий клей
Рідкий клей

Тваринний клей найпоширеніший в деревообробній промисловості клей, який використовувався протягом тисяч років до появи синтетичних клеїв, таких як полівінілацетат (клей ПВА) та інші смоляних клеїв в 20 столітті. Сьогодні він використовується в основному скрипковими майстрами, при виробництві труб органу, ремонті фортепіано, при реставрації антиквару.

Клей має ряд переваг і недоліків в порівнянні з іншими клеями. Клей наноситься гарячим. Як правило, наноситься пензлем або шпателем. При роботі з клеєм, він весь час залишається гарячим. Для цього використовують підігрів банок з клеєм електричним способом, в пароварці, або просто на водяній бані: "каструля в каструлю" (для швидкого і неодноразового повторення цієї процедури).

Клей може бути у вигляді гранул, пластівців або плоских листів, які мають невизначений термін зберігання, якщо їх зберігати в сухому місці. Він розчиняється у воді, нагрітій, як правило, близько 60 °C (140 °F). Більш високі температури швидко знищують адгезивні властивості мездрового клею.[3] При охолодженні, мездровий клей швидко перетворюється в гель. При кімнатній температурі, підготовлений мездровий клей має консистенцію жорсткого желатину, який, по суті є аналогічного складу. Всі клеї мають обмежений час, коли клей залишається рідким і працездатним. Склеювання об'єктів після цього терміну призводить до слабкого зв'язку. Цей період, як правило, становить хвилину або менше. На практиці це часто означає необхідність того, щоб склеювані частини були теплими, і склеювання проводилось у дуже теплій кімнаті[4], хоча цими умовами можна нехтувати, якщо клей і операція затискання може бути проведена швидко, а притиснуті один до одного склеювані об'єкти затиснути з зажимами - бажано на 24 години.

Надлишок клею можна зберігати в морозильнику, щоб запобігти псуванню від розвитку мікроорганізмів.

Виробництво[ред.ред. код]

Шкіри (чи сировину) вимочують у воді. Потім обробляють вапном для знежирення. Після цього шкури промивають для видалення вапна, і будь-які його залишки нейтралізують промиванням в слабкому розчині кислоти. Шкури нагрівають у воді, ретельно контролюючи температуру в межах близько 70 градусів за Цельсієм. Звільнюються колагени. Утворений клей-ліквор потім відсмоктується. Після цього доливають більше води, і процес повторюють підвищивши температуру. Клей-ліквор сушать і відколюють в гранули.[5] У торгівлю поступає у вигляді пластин, листів або як грубий порошок.

Властивості[ред.ред. код]

Значними недоліками міздрового клею є його теплові обмеження, короткий час застосування приготованого клею, погані заповненнюючі можливості та вразливість до мікроорганізмів. Ці недоліки компенсуються рядом переваг: клейові з'єднання виглядають прихованими, є оборотними для ремонту (для успішного ремонту вимагається видалення старого клею з клеєного матеріалу). Нещодавні клейові з'єднання можна легко розпустити із застосуванням тепла і пари.

Наприклад, інструменти скрипкової сім'ї вимагають періодичного розбирання для ремонту і технічного обслуговування. Таким чином клей видаляється часто без значних збитків для дерева.

Приготований і остинувший клей відновлює свої робочі властивості після охолодження, з наступним нагріванням.

Клей з кролячої шкіри[ред.ред. код]

Клей з кролячої шкіри є гнучкішим у сухому стані, ніж звичайні тваринні клеї. Він використовується для шліхтування (калібрування) або грунтування художніх полотен під олійні фарби. Він також використовується в палітурних роботах і як компонент деяких рецептів для гіпсових сумішей. Цей клей має світліший колір, ніж кістковий клей. Клей (часто з додаванням цукру) протягом тривалого часу використовувався на поштових марках.

Риб'ячий клей[ред.ред. код]

Клей з риб'ячої луски і кісток використовувався в якості недорогого сполучного для різних пігментів і використовувався в штукатурці. Риб'ячий клей затримує застигання гіпсу, що дає більше часу на його обробку.

Техніка використання[ред.ред. код]

  1. Сухий клей замочити від 5 до 20 г клею в 100 мл води протягом 24 годин. Або приблизно в такій же кількості води. Через кілька годин замочування клей набухає.
  2. додати добавки ( CaCO3, наприклад).
  3. нагріти у водяній бані до температури 50-65 °C. (Занадто висока температура руйнує клей). Клей набуде в'язкості сиропу або еквіваленту рідкого меду. (Навіть обережне нагрівання в мікрохвильовій печі зарекомендував себе)
  4. швидко застосувати (Охолоджений клей можна підігріти і використовувати пізніше.)
  5. Зтискування зклеюваних деталей. Досвід показує, що зтискування становить близько 30 хвилин. Потім склеєні шматки не повинні бути задіяні у використанні до закінчення 24 годинного терміну після склеювання.

Добавки:

Додавання гліцерину може пом'якшити клей. Однак він може вступати в реакцію з іншими добавками, які змінюють якість склеювання.

Щітка для клею повинна мати затискачі з нержавіючої сталі або пов'язаних металів.

Час зберігання в сухому, прохолодному і сухому місці практично необмежений. Охолоджений залишок клею повинен зберігатися в холодному (наприклад, заморожений в холодильнику) місці.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Mayer, Ralph (1991). The Artist's Handbook of Materials and Techniques. New York: Viking. p. 437. ISBN 0-670-83701-6
  2. Leonard Gorelick e John A. Gwinnett, Ancient Egypt Stone-Drilling--An Experimental Perspective on a Scholarly Disagreement, in Spring, a. 1983, n. 25 (3), pp. 40–47. http://www.penn.museum/documents/publications/expedition/PDFs/25-3/ancient.pdf.
  3. Weisshaar 1988, p. 249
  4. Courtnall 1999, p. 62.
  5. http://www.enotes.com/how-products-encyclopedia/glue
  6. Knochenleim, klassischer Glutin-Warmleim (нім.)

Див. також[ред.ред. код]