Мезенська губа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 66°41′ пн. ш. 43°34′ сх. д. / 66.683° пн. ш. 43.567° сх. д. / 66.683; 43.567

Біле море. Мезенська губа праворуч

Мезе́нська губа́ (рос. Мезенская губа) — одна з чотирьох найбільших заток Білого моря (разом з Двінською губою, Онезькою губою і Кандалакшською затокою).

Географія і клімат[ред.ред. код]

Мезенська губа розташована на південь від півострова Канін, і є найсхіднішою затокою Білого моря.

Адміністративно вона знаходиться в межах Архангельської області і Ненецького автономного округу на північному заході європейської частини Російської Федерації.

Довжина затоки — 105 км, ширина — 97 км, глибина коливається в межах 5—25 м; площа акваторії становить 6 630 км².

При заході в Мезенську губу знаходиться острів Моржовець (рос. Моржовец). У затоку впадають дві основні річки — Мезень і Кулой. Східний берег затоки отримав назву Конушинський берег (рос. Конушинский берег), а південний — Абрамовський берег (рос. Абрамовский берег).

Взимку затока береться кригою, яка нерідко скресає під час припливів. Води затоки є менш прозорими, ніж в решті акваторій Білого моря, що пояснюється стоками доволі каламутної Мезені. Характерними є сильні течії. Припливи — щодобові, висота сизигійних припливів — до 10,3 м заввишки, що є найвищим показником на арктичному узбережжі Росії.

Використання[ред.ред. код]

У водах Мезенської губи здійснюється промисловий вилов риби (навага, оселедці) і морських звірів.

Існує проект будівництва Мезенської припливної електростанції з прогнозованою потужністю 11,4 ГВт.[1]

Виноски[ред.ред. код]