Мекнес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мекнес
مكناس/ Meknes
Герб
герб
Загальний вигляд, 2001 р.
Загальний вигляд, 2001 р.
Загальний вигляд, 2001 р.
Основні дані
33°51′33″ пн. ш. 5°33′10″ зх. д. / 33.8593139° пн. ш. 5.5530083° зх. д. / 33.8593139; -5.5530083Координати: 33°51′33″ пн. ш. 5°33′10″ зх. д. / 33.8593139° пн. ш. 5.5530083° зх. д. / 33.8593139; -5.5530083
Країна Марокко
Адмінодиниця Мекнес[d]
Столиця для Мекнес-Тафілалет і Мекнес[d]
Площа 370 км²
Населення 985,000 (2010)
Висота НРМ 546 м
Міста-побратими Реймс, Алмати, Нім (2005)[1][2], Тулькарм (19 квітня 2017)[3], Сантарен (31 жовтня 1989)[4][5], Штральзунд (7 жовтня 2019)[6], Орлеан (жовтень 2020)[7], Сенон (19 квітня 2017)[3], Бург-ан-Бресс (4 жовтня 2018)[8], Болонья (2020)[9][10], Східний Єрусалим (29 січня 1990)[4]
Часовий пояс UTC+1 (Мекнес)
GeoNames 2542715
OSM r2561177  ·R
Поштові індекси 50000
Міська влада
Мер міста Abdellah Bouanoud
Мапа
Мапа


CMNS: Мекнес у Вікісховищі

Мекнес (араб. مكناس‎, бербер.: Meknas або Ameknas, фр. Meknès, ісп. Mequinez) — місто на півночі Марокко, розташоване на відстані 130 км від столиці Рабата та 60 км від Феса. Адміністративний центр регіону Мекнес-Тафілалет.

Мекнес був столицею Марокко під час правління Мулая Ісмаїла (1672—1727), до того, як столицю було перенесено до Марракеша. Назву «Мекнес» місто отримало з назви Берберського племені, відомого в середньовічних північноафриканських джерелах як Мекнаса (берберською Імекнасен) .

Історія[ред. | ред. код]

Найдавнішим поселенням, з якого виник Мекнес y 8 ст.н. е., була касба. У 9-му ст.н. е., після оселення на цьому місці Берберського племені під назвою мекнасів, місто почало розростатися навколо старого поселення й отримало сучасну назву[11].

В 9-му ст.н.е Альморавіди заклали в місті фортецю. Фортеця була зруйнована за спротив під час приходу до влади Альмохадів, але пізніше збудована знову в більшому розмірі, з мечетями та посиленими укріпленнями. Під час правління Маринідів на початку XIV ст.н. е. місто інтенсивно розбудовувалося — були зведені нові медресе, касби та мечеті. Період розквіту продовжився після приходу до влади Ваттасидів. Золота доба Мекнесу — столиця імперії під орудою Мулая Ісмаїла, правителя Султанату Марокко в 1672—1727. Під час його правління в старому місті було облаштовано велику в'язницю для християнських рабів, захоплених під час морських нападів, а також збудовано велику кількість садів, брам, мечетей (Мекнес називають «Містом ста мінаретів») та мур загальною довжиною 40 км

Головні туристичні принади[ред. | ред. код]

Руїни стародавнього римського міста Волюбіліс (Валілі) (приблизно півгодини автомобілем від міста на північ)

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Halm, H. Der Nahe und Mittlere Osten. Brill, 1996.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мекнес