Мелхіседек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення Мелхіседека у Київському Псалтирі (1397).

Мелхіседек, Мелхиседек (івр. מַלְכִּי-צֶדֶק‎, Малкіце́дек; цар справедливості, від малкі — «мій цар», цедек — «справедливість»), персонаж Біблії (1 М. 14:18)— цар Саліма, Первосвященик.

Старий Завіт[ред.ред. код]

У Старому Завіті Мелхиседек згадується у Книзі Буття 1 М. 14:18 та Псалмів Пс. 109:4 та ін.

А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю. І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього.(1 М. 14:18-20)

Отже після повернення Авраама з відбитими у чотирьох переможених східних царів людьми і майном, Мелхіседек вийшов йому назустріч з хлібом і вином, благословив його і прийняв від нього десяту частину всього відібраного у ворога добра. Перебуванням його було місто Єрусалим. Його священство визнавалося не тільки Авраамом, але також і тими особами, з майна яких йому була дана десятина.

Новий Завіт[ред.ред. код]

У Посланні до Євреїв (розд 5-7) Апостол Павло аналізує постать Мелхіседека. За Посланням, Мелхіседек користувався великою популярністю (Євр. 7:1). У нього не було ні земного батька, ні матері, ні предків, у життя його немає ні початку, ні кінця. Подібно Синові Божому, він залишається священиком назавжди (Євр. 7:3). У іконографії використовується образ «Великий Архієрей Ісус Христос», як один з варіантів зображення Христа Первосвященика[1], в основі якого лежить текст: «Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.» (Пс. 109:4). У Посланні інтерпретується благословіння та оплата десятини Авраамом Мелхіседеку як його підпорядкування Мелхіседеку і таким чином підпорядкування Старого завіту Новому. Отже після написання Послання знаходить виповнення сказане і у Псалмі 109:4.

Художня література[ред.ред. код]

Ім'я Мелхіседек зустрічається у Декамероні Джованні Бокаччо, у романі Алхімік - Пауло Коельйо.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]