Добра стаття

Мельник Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Мельник
Михайло Мельник. 2017 рік
Михайло Мельник. 2017 рік
Михайло Мельник. 2017 рік
Народився 18 травня 1957(1957-05-18) (66 років)
Беєве-Комуна, Липоводолинський район Сумська область
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність режисер, актор, сценарист, музредактор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Театр одного актора «Крик»
Роки діяльності з 1982
Провідні ролі Театр одного актора «Крик»
Нагороди та премії
Народний артист України — 2005
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2007

CMNS: Михайло Мельник у Вікісховищі

Михайло Васильович Ме́льник (18 травня 1957(19570518), село Беєве-Комуна Липоводолинського району Сумської області) — український театральний режисер, актор театру, сценарист, музичний редактор, музикант. Заслужений артист України (1994), Народний артист України (2005), Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007). Засновник, художній керівник, режисер і єдиний актор унікального у своєму роді Театру одного актора «Крик».

Творча біографія[ред. | ред. код]

Михайло Мельник народився 18 травня 1957 року в селі Беєве-Комуна, нині Мельникове Липоводолинського району Сумської області. Після строкової служби в Радянській армії, яку проходив в Окремій роті почесної варти[ru] в Москві, Мельник приїхав до Києва, де працював на авіазаводі токарем[1]. У 1982 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, клас заслуженого діяча мистецтв України, професора Нінель Антонівни Биченко[2]. За розподілом молодого артиста було направлено до Миколаївського академічного українського театру драми і музичної комедії, де він пропрацював три місяці[1]. Згодом, за порадою колег, переїхав до Дніпропетровська. Головний режисер Українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка Анатолій Якович Літко прийняв Мельника в театр без прослуховування. На малій сцені Дніпропетровського театру імені Т. Г. Шевченка, у якому Михайло Мельник працював до 1989 року, він поставив «Гайдамаки» за поемою Тараса Шевченка, «Пропащі» за мотивами творів Остапа Вишні. Хотів запустити «Ескоріал»[fr] Мішеля де Гельдерода, але п'єса не пройшла худраду[1].

У виставі «Гріх», травень 2011

Акторську і режисерську роботу в драматичному театрі суміщав з художнім керівництвом театральною студією при Дніпропетровському монтажному технікумі, вистави якої з часом стали дуже популярними серед містян. У 1987 році на основі театральної студії монтажного технікуму Мельник створив театр-студію «Крик». З спектаклями «Гайдамаки» і «Пропащі» «Крик» виступав не тільки в Україні, а й в інших країнах колишнього СРСР[3].

У 1989 році однойменну театр-студію Михайло Мельник відкрив у колишньому музеї комсомольської слави імені Олександра Матросова. Саме вона стала предтечею унікального Театру одного актора. Через відсутність коштів йому довелося самотужки облаштовувати приміщення під театр, власноруч робити лави для глядачів, лаштунки, освітлювальне та звукове обладнання[1]. Академічний український театр одного актора «Крик» — це єдиний випадок, коли в театрі режисер є і актором, і сценаристом, і музичним редактором, і художником та костюмером одночасно[4]. Причому, актор працює не на голому майданчику, а з використанням сценографічних, музичних, світлових елементів сучасного театрального дійства. Вистави театру набули широкої популярності, хоча театр не можна назвати рухомим — попри свою компактність, на гастролі «Крик» виїжджає рідко[3].

У тому ж 1989 році Михайло Мельник отримав «Золотого Лева», а його моновистава «Гайдамаки» за поемою Т. Г. Шевченка перемогла на фестивалі «Театральне Придніпров'я–89». Наступного року акторська робота Мельника у виставі «Пропащі» за мотивами творів Остапа Вишні була відзначена на «Театральному Придніпров'ї-90». У 1991 році, за постановку вистави «Кара» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба», Михайло Мельник отримав Другу премію «Театрального Придніпров'я-91». 1994-го року Михайло Васильович — Лауреат І премії театрального фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна-1994» за оригінальну інтерпретацію роману Володимира Набокова «Лоліта»[5]. У тому ж році він удостоєний звання Заслуженого артиста України[6].

У виставі «Дикий», листопад 2017

У 1996 засновник і художній керівником першого українського театру одного актора «Крик» Мельник Михайло Васильович став першим лауреатом Премії імені Леся Курбаса, а також лауреатом і володарем Гран-прі театрального конкурсу «Січеславна-1996»[5].

В 2004 році за виставу «Гріх» за мотивами творів класика української літератури Михайла Коцюбинського «Intermezzo» і «Що записано в книгу життя» Михайло Васильович отримав премію Вищої регіональної театральної нагороди «Січеславна» за найкращу режисуру[5], а у 2007-му за постановку «Гріха» Мельник удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка — найвищої в Україні творчої відзнаки за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва[7][8].

У 2005 році Михайло Мельник отримав нагороду «Срібний Витязь» на 3-му Міжнародному театральному фестивалі «Золотий Витязь». У тому ж році Указом Президента України він удостоєний звання Народного артиста України[6].

Не зважаючи на власні заслуги, популярність і театральний універсалізм, Михайло Мельник продовжує навчатися й зараз. У п'ятдесят один рік актор і режисер взявся опановувати мистецтво гри на саксофоні. Почути, як грає Мельник, можна на ліричному спектаклі-контакті «Сонце в очах твоїх…»[9].

Яскравою сторінкою творчої діяльності Михайла Васильовича Мельника став аудіодиск «Пророк» за творами Тараса Шевченка, у якому актор пропонує власну інтерпретацію найвідоміших поезій Кобзаря.

Репертуарний лист[ред. | ред. код]

Вистава «Дикий» за мотивами повісті С. Цвейга «Амок»
Художня композиція присвячена Василю Мельнику

Сім'я[ред. | ред. код]

Духовним натхненником майстра є його батько Мельник Василь Андрійович (1910—1981) — самобутній художник, типовий представник напрямку «українського наївного живопису». Талановитий від природи, він самоучкою став чудовим музикою-скрипалем, навчився робити скрипки. У 1943 повернувшись з фронту інвалідом, обидві руки були обрізані під лікоть, у віці тридцяти трьох років взявся за пензель. Працював і малював ліктями. З-під пензля митця-самоучки вийшло більше двох тисяч картин: пейзажі, натюрморти в стилі українського примітивізму[10].

Михайло Васильович Мельник одружений. Виховав двох дітей — сина Ростислава і доньку Марту[11].

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Вищі мистецькі відзнаки України[ред. | ред. код]

Основні театральні нагороди[ред. | ред. код]

1989
1990
  • На фестивалі «Театральне Придніпров'я-90» відзначена акторська робота Мельника у виставі «Пропащі» за мотивами творів Остапа Вишні
1991
1994
  • Лауреат І премії театрального фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна-1994» за художній внесок у розвиток сучасного національного мистецтва та оригінальну інтерпретацію роману Володимира Набокова «Лоліта»
1996
  • Лауреат Премії імені Леся Курбаса Міністерства культури України за значний внесок у розвиток національного мистецтва, пошук нових театральних форм
  • Лауреат і володар Гран-прі театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна-1996» за самовіддане служіння мистецтву в ім'я вищих моральних ідеалів, відображених у виставі «Парфумер» за романом Патріка Зюскінда
2000
2002
  • Лауреат театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна-2002» в номінації «Краща чоловіча роль» за моновиставу «Mollis» за повістю Федора Достоєвського «Покірлива»
2004
  • Лауреат театрального фестивалю-конкурсу «Січеславна-2004» у номінації «Краща режисерська робота» за виставу «Гріх» за мотивами творів Михайла Коцюбинського
2005
2006
  • Лауреат та володар Золотого Диплому IV Міжнародного Театрального Форуму «Золотий Витязь» (Москва, Росія) за виставу «Mollis»
2010
2012

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Ірина Солодченко. «Крик» визнання одного актора // Киевский ТелеграфЪ. — 2007. — № 6-12 квітня. Архівовано з джерела 12 листопада 2017. Процитовано. (рос.)
  2. Олена Непокора. Актор М. Мельник: «Все, що будується на епатажі — це одноденка, і не може довго жити» // From-UA. Новости Украины. — 30.12.2009. Архівовано з джерела 25 серпня 2017. Процитовано. (рос.)
  3. а б Мельник Михайло Васильович. Сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. 
  4. Театру «Крик» виповнюється 20 років. Дніпропетровський міський сайт gorod.dp.ua. 18.12.2009. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. 
  5. а б в Михайло Мельник. Art-festival.com.ua — Сайт сучасної літератури і творчості Дніпропетровська. 24.10.2010. Архів оригіналу за 13.11.2017. 
  6. а б Мельник Михайло Васильович. krik-theatre.narod. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. 
  7. Указ Президента України від 5 березня 2007 № 181 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. Сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 20 січня 2018. 
  8. Ассоль Овсянникова. «Грішний» Мельник // День. — 2007, 14 березня. — № 43, (2007). Архівовано з джерела 12 листопада 2017. Процитовано.
  9. Ольга Боглевська. «Я не можу грати голодну людину, будучи ситим. Треба все робити чесно» // 2000. — 2013, 1 лютого. — № 5 (640). Архівовано з джерела 13 листопада 2017. Процитовано. (рос.)
  10. Михайло Мельник. Моє джерело. Театр одного актора «Крик». Архів оригіналу за 20 листопада 2017. 
  11. Анна Заікіна. «Крик» одного актора // Киевский ТелеграфЪ. — 21.05.2017. Архівовано з джерела 6 листопада 2017. Процитовано. (рос.)
  12. Указ Президента України від 6 липня 1994 № 369/94 Про присвоєння почесних звань України працівникам підприємств, закладів і установ Дніпропетровської області. База даних «Законодавство України» ВР України. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. 
  13. Указ Президента України від 23 серпня 2005 № 1193/2005 Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України. База даних «Законодавство України» ВР України. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. 
  14. Указ Президента України від 5 березня 2007 № 181/2007 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. База даних «Законодавство України» ВР України. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Вірші Тараса Шевченка у виконанні Михайла Мельника
Відеоверсії окремих вистав театру «Крик»