Мельничук Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю написано переважно за джерелами, які тісно пов'язані з предметом статті. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. Будь ласка, допоможіть, додавши надійні, незалежні авторитетні джерела та змінивши на їхній основі цю статтю.
Мельничук Іван Іванович
Народився 8 лютого 1969(1969-02-08) (55 років)
Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Одеський державний університет внутрішніх справ
Знання мов російська
Членство Верховна Рада України VIII скликання
Посада народний депутат України
Партія «Солідарність» Блок Петра Порошенка
У шлюбі з Мельничук Валентина Василівна
Діти донька Тамара (1999 р.н.), син Іван (2007 р.н.)
Нагороди Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельничук.
Народний депутат України Україна
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Іва́н Іва́нович Мельничу́к (нар.8 лютого 1969, у місті Коломия, Івано-Франківська область) — український політик. Народний депутат України VIII скликання. Член комітету з питань запобігання і протидії корупції. Депутат Літинської сільської ради (2006—2010 рр.). Депутат Вінницької обласної ради V скликання (2010—2014). Голова Літинської районної державної адміністрації (липень 2014 — жовтень 2014 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 лютого 1969 року у місті Коломия Івано-Франківської області. Батько — Мельничук Іван Дмитрович (1926—1986 рр.) — був начальником міліції міста Коломиї. Мати — Мельничук Людмила Степанівна (1929—2016 рр.) — працювала старшим адміністратором у готелі «Прикарпаття».[джерело?]

Освіта[ред. | ред. код]

У 1986 році закінчив Коломийську середню школу № 2.

1986—1991 рр. — навчався у Пермському вищому військовому командному училищі МВС СРСР.

1991—1998 рр. — проходив службу у військах МВС РФ.                         

У 2018 році закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ, здобувши кваліфікацію «магістр права».[джерело?]                 

Підприємництво[ред. | ред. код]

У 1998 році повернувся до України.

У 2005 році започатковував власний сувенірний бізнес на автомобільному шляху Львів — Кіровоград — Знам'янка[1].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

З 2006-го по 2010-й роки — депутат Літинської сільської ради Вінницької області.

З 2010 по 2014-й — депутат Вінницької обласної Ради. Член політичної партії «Батьківщина».

Парламентські вибори в Україні 2012 року[ред. | ред. код]

У 2012 році Іван Мельничук балотується до Верховної Ради України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 14 у Вінницькій області. Іван Мельничук здобув 2-ге місце з результатом у 33,24 % (34 701 «за») голосів виборців, поступившись у 83 голоси самовисуванцю Віктору Жеребнюку.

З 2012 року був помічником народного депутата Петра Порошенка.

З 2014 року — голова Вінницької обласної партійної організації «Солідарність» Петра Порошенка.

Липень 2014 — жовтень 2014 рр. — голова Літинської районної державної адміністрації[2].

Парламентські вибори в Україні 2014 року[ред. | ред. код]

У 2014 році на позачергових парламентських виборах Іван Мельничук вдруге балотується до Верховної Ради України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 14. Цього разу від партії «Блоку Петра Порошенка». Здобуває перше місце, набравши 42,57 % голосів із відривом від свого опонента у 30 тисяч голосів.

Член Комітету з питань запобігання і протидії корупції з 2014 року[3].

Законодавчі ініціативи[ред. | ред. код]

Іван Мельничук один із перших публічно засудив антиукраїнських діячів культури, мистецтва та шоу-бізнесу у співпраці з Росією під час військового конфлікту на Донбасі. Нардеп зареєстрував проєкт закону про позбавлення проросійських та просепаратистських діячів культури України звання «Народний артист України»(№ 3016)[4]. За словами Мельничука, в Україні склалася безпрецедентна ситуація, коли артисти, які для багатьох українців були авторитетами, тепер виступають з екранів телевізорів та ЗМІ з антиукраїнськими закликами: «Україна де-факто перебуває у стані військового конфлікту із країною-агресором — Російською Федерацією. Разом із тим, не всі громадяни адекватно можуть оцінювати ситуацію. Особливе обурення викликає поведінка низки представників української культури і шоу-бізнесу, зокрема тих, що мають звання «Народний артист України», а отже, повинні розуміти свою відповідальність та залишатися вірними українському народу», — зазначив автор законопроєкту[5].

Співавтор ухвалених законопроєктів[6]:

  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції.
  • Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо встановлення обмежень при обранні на посаду (призначення виконувача обов'язків) керівника вищого навчального закладу
  • Про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо звільнення від призову на військову службу під час мобілізації викладацького складу вищих навчальних закладів та наукових співробітників)
  • Про прийняття за основу проєкту Закону України про внесення змін до Митного кодексу України щодо державної підтримки кінематографії в Україні
  • Про внесення змін до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів
  • Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)
  • Про внесення змін до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» щодо удосконалення механізму фінансування дорожньої галузі
  • Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення механізму фінансування дорожньої галузі
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для міжнародної кооперації суб'єктів літакобудування та розвитку вітчизняного літакобудування
  • Про комерційний облік комунальних послуг

Критика[ред. | ред. код]

Бійка у Верховній Раді України[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Мельничук vs Лещенко: депутати президентської фракції побились через допис у Facebook

9 лютого 2017 року народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Іван Мельничук та Сергій Лещенко влаштували бійку у сесійній залі Верховної Ради України. За твердженням Лещенка конфлікт стався нібито через пост у Facebook, в якому Лещенко написав, що депутати від фракції «Блок Петра Порошенка» навмисно зривають засідання антикорупційного комітету, аби згодом звинуватити комітет у неспроможності. Сергій Лещенко вдарив в обличчя Івана Мельничука, а той пошкодив піджак Лещенка[7][8][9][10].

Нагороди[ред. | ред. код]

Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ НАЙБІЛЬШИЙ РИНОК СУВЕНІРНИХ ТОВАРІВ ВІННИЧЧИНИ називають "музеєм під відкритим небом" · Новини / Інші новини · Главный бизнес-портал Винницы TviyBiznes.com. tviybiznes.com. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  2. ↑ Іван Мельничук: "Інтереси громади – понад усе, понад усе – Україна!". lityn-administratsia.gov.ua. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  3. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  4. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  5. ↑ Блок Петра Порошенка «Солідарність» – Іван Мельничук: Антиукраїнських артистів потрібно позбавити звання «Народний артист України». solydarnist.org (укр.). Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  6. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  7. ↑ Анна Здоренко (9 лютого 2017). В Раде подрались депутаты Лещенко и Мельничук. Дзеркало Тижня (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  8. ↑ Лещенко та Мельничук побилися в Раді, у першого - порваний піджак (фото, відео) (укр.). УНІАН. 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  9. ↑ В Раде подрались Лещенко и Мельничук (видео) (рос.). ТСН. 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 28 листопада 2020.
  10. ↑ Лещенко та Мельничук побилися в Раді (відео) (укр.). Радіо Свобода. 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  11. ↑ Про нагородження відзнакою Президента України - ювілейною медаллю "25 років незалежності України" (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мельничук_Іван_Іванович&oldid=41815579