Мелікерт
| Мелікерт | |
|---|---|
 | |
| Батько | Атамант[1] |
| Мати | Іно[1] |
| Брати, сестри | Леарх |
Меліке́рт (дав.-гр. Μελικέρτης) — давньогрецьке морське божество, відоме також під ім'ям (поширенішим і імовірно початковим) Палемона. Своє друге ім'я Палемон отримав, вочевидь, під впливом тірського культа Мелькарта, принесеного до Греції за часів фінікійської колонізації[2].
В міфах Палемон-Мелікерт вважався сином Атаманта й Іно. Рятуючись від Атаманта, якого охопив приступ божевілля, Іно з сином кинулися в море, де їх прийняли нереїди[3]. У Коринфі за велінням нереїд Сісіф установив Істмійські ігри на честь Палемона-Мелікерта і спорудив на Істмі храм Палемоніон, який прикрасив статуями Посейдона, Палемона й Левкотеї[4][5].
На монетах багатьох грецьких міст можна зустріти зображення Мелікерта у вигляді хлопчика, що сидить на дельфіні або в колі морських божеств.
Римляни ототожнювали Мелікерта зі своїм портовим божеством Портуном (Портумном).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Melicertes // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 18. — P. 94.
- ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.136
- ↑ Овідій. Метаморфози, IV, 518—528
- ↑ Павсаній. Опис Еллади, II, 1, 3
- ↑ Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека, I, 9, 1-2; III, 4, 3
Література[ред. | ред. код]
- Мелікерт // Словник античної міфології / укладачі: І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. — Київ : Наукова думка, 1985. — 236 с.
|
|
Це незавершена стаття з давньогрецької міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |