Мелісс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення Меліса у Нюрнберзькій хроніці

Мелісс Самосський (Μέλισσος ὁ Σάμιος) — давньогрецький політик з острова Самос та філософ 5 століття до н. е. бл. 485 — бл. 425 до н. е. , досократик. Учень Парменіда, останній представник елейської школи.

Йому належить вчення про те, що буття нескінченне в часі (часу не існує). Імовірно першим припустив нескінченність Всесвіту. Мелісс написав трактат «Про природу, або Про суще», фрагменти якого збереглися до сьогодні в коментарях Симплікія до «Фізики» Аристотеля і в псевдо-аристотелевському трактаті «Про Мелісса, Ксенофана, Горгія».

Майже всі відомості про Мелісса мають джерелом «Життя Перикла» Плутарха.

Погляди[ред.ред. код]

Розвинув метафізичні та ідеалістичні тенденції елеатів. Відомий державний і військовий діяч (командувач флотом самосців і політичний противник Перикла), який написав твір «Про природу, або Про суще», який не зберігся.

Мелісс критикував і піфагорейство, і Геракліта, і Емпедокла, і атомістів з точки зору елейского розуміння буття як єдиного, нерухомого, нерозчленованого, безтілесного, дорозумного, нескінченного та самототожного. Новим моментом для елейскої філософії є тут те, що безмежність розуміється не тільки часовим чином, але і просторово.

Джерела[ред.ред. код]