Меметика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Меметика — підхід до еволюційних моделей передачі інформації, який в поняттях генетики вивчає розмноження, розповсюдження, відбір, мутацію та рекомбінацію, а також смерть мемів — одиниць культурної інформації.[1]

Історія меметики[ред.ред. код]

У 1976 році в книзі «Егоїстичний ген» Річард Докінз запропонував вважати мінімальною одиницею природного відбору не особину, а певний ген, який вона в собі містить. Він доводить, що саме генетична конкуренція забезпечує еволюційний прогрес.[2] Далі автор вводить поняття стабільності. На його думку, рання форма природного відбору полягала у відборі стабільних форм і відкиданні нестабільних. Стабільність трактується як можливість зберігатися на протязі тривалого часу, або швидко себе копіювати, або копіювати себе дуже точно.[3] Далі Докінз висуває ідею, що ген — це лише окремий випадок одиниці особливого роду, що здатна до самокопіювання. Вона отримала назву — реплікатор.[4]

Еволюція людини спонукається двома типами реплікаторів: біологічними і культурними. Для визначення культурних реплікаторів Докінз вводить новий термін мем.[5] Меми є одиницями передачі культурної спадщини і розповсюджуються, переходячи із одного мозку в інший за допомогою процесу імітації. Прикладами мемів є мелодії, ідеї, розхожі вирази, фасони одягу, способи виробництва посуду чи будування куполів. Докінз розробляє тему мемів в подальших роботах. В есе «Віруси розуму»[6] він застосовує меметику для пояснення феномена релігійної віри і різних характеристик організованих релігій.

Сучасний меметичний рух починає відлік з середини 1980-х. У січні 1983 Дуглас Хофстадтер в «Metamagical Themas», колонці в «Scientific American», а також однойменній збірці статей висунув пропозицію називати дисципліну, яка вивчає меми, меметикою. Поняття «мем» і «меметика» з 1988 року включені до Оксфордського словника англійської мови — словника, що задає нормативні категорії наукової та інформаційної сфери.[7] В окресленні предметної сфери меметики брали участь Деніел Деннет, Річард Броуді, Сьюзен Блекмор та ін.

У 1995—1996 роках Деніел Деннет і Бен Каллен (Ben S. Cullen) висунули ще одне трактування мемів. Оскільки культурні ідеї можуть діяти всупереч інтересів індивіда, в свідомості якого вони існують, їх можна характеризувати як паразитуючі на людині і назвати «культурними вірусами».

У своїй книзі «Машина мемів» (2000) Блекмор розглядає людину як організм-носій мемів. Розмірковуючи далі, вона доходить висновку, що «люди не володіють думками, не генерують ідеї, а тільки їх імітують, зберігають і передають».[8] У 2002 році Сьюзан Блекмор на Міжнародному конгресі по онтопсихології і меметиці, запропонувала визначати в якості предмету нової науки стійкі сукупності мемів — мемплекси.

Методологія меметики[ред.ред. код]

Меметика переносить терміни та концепції з еволюційної теорії (зокрема генетики) до сфери людської культури та ідеології, що дає привід противникам робити їй закид у біологічному редукціонізмі. Меметика також використовує математичні моделі, намагаючись пояснити такі суперечливі теми, як релігія і політичні системи. Принципова критика меметики включає твердження, що меметика ігнорує останні досягнення в інших полях (соціології, когнітивної психології, соціальної психології та ін.) і є «занадто ізольованою» наукою.

Нерозв'язані питання меметики[ред.ред. код]

  • Яким чином можна вимірювати мем як «одиницю культурної інформації»?
    • Вимірювання припускає деякого роду нотаційний опис для змісту мема.
    • Вимірювання припускає визначення відтворення характеристик мема, історичне (т.з. мемологія) й поточне.
    • Вимірювання припускає наявність інструментів для прогнозування майбутнього мемів.
  • Наскільки відрізняються біологічна і культурна еволюції?
  • У чому полягає взаємодія між меметичним підходом і останніми досягненнями у сфері комп'ютерної науки, включно з обчислювальною соціологією?
  • Оскільки меметика займається питаннями культурної еволюції й багато культурних елементів передаються за допомогою мови, чому сфера історичних і еволюційно-лінгвістичних знань ігноруються при обговоренні меметики?
  • Чи здатна меметика задовольняти класичним вимогам науки до валідності досліджень (верифікованість, когерентизм, лезо Оккама)?

Термінологія[ред.ред. код]

  • Мем — стійка одиниця інформації, здатна до реплікації.
  • Меном — сукупність мемів однієї особи.
  • Мемотип — інформаційний зміст мема.
  • Мемокомплекс (іноді: мемплекс) — група мемів, в якій розвинулися симбіотичні відносини; набір ідей, які підсилюють одна одну. Мемокомплекси, взагалі, можна порівняти з симбіотичними колекціями індивідуальних генів, що складають генетичний код біологічних організмів. Прикладом мемокомплекса вважають релігію.
  • Мембот — неологізм, який використовується для опису людей, які до такого ступеня опинилися у владі певного мема (або мемокомплекса), що пріоритетною метою їхнього існування стає втілення та / або розповсюдження цього мема. Такі люди діють, наче запрограмовані роботи (звідки й пішла ця назва).

Критика[ред.ред. код]

Критики меметики не вважають обґрунтованим перенесення принципів генетики на аналіз інформаційних процесів.[9][10][11]


Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.)Леонов В.П. Меметический анализ статистических заблуждений в публикациях научных школ
  2. Егоїстичний ген с. 22-23
  3. Егоїстичний ген с. 24
  4. Егоїстичний ген с. 26
  5. Егоїстичний ген с. 178
  6. Richard Dawkins. Viruses of the Mind, 1993
  7. (рос.)Менегетти А. Онтопсихология и меметика. Рим: Psicologica Editrice, 2002 / Пер. с ит. и науч. ред. Е. Ус
  8. Блекмор С. Машина мемів
  9. Richard Barbrook, «Memesis Critique»(англ.) как ответ на «Memesis — the Future of Evolution» (Gerfried Stocker)
  10. The Memesis Network Discussion(англ.)
  11. «Controversies in Meme Theory» — by Nick Rose Department of Psychology University of the West of England, Bristol. UK(англ.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]