Меморіал львівських орлят
Меморіал орлят (пол. Cmentarz Obrońców Lwowa) — польський військовий меморіал у Львові.
Полеглі «Львівські орлята», учасники боїв проти ЗУНР (1918—1919) та проти більшовиків (1920), були поховані на «Цвинтарі захисників Львова», що становить частину Личаківського кладовища.
Зміст |
Будівництво [ред.]
Ділянку для поховань поблизу Личаківського цвинтаря, колишній фільварок монастиря вірменських бенедиктинок, подарувала Гертруда Оханович, сестра вірмено-католицького архієпископа Йосифа Теодоровича. Перше поховання відбулось 24 листопада 1918 року. У 1926—1939 рр. спорудили «Меморіал орлят», куди помістили прах дорослих і підлітків, полеглих в боях за Львів і Галичину.
В меморіалі також були поховані льотчики-добровольці зі США та військові радники з французької місії, що билися у складі польських військ.
Проект «Меморіалу» було підготовано Рудольфом Індрухом, студентом архітектури Львівської політехніки й колишнім «орлям». Скульптор проекту — Казімеж Сокальський.
Серед найвідоміших «орлят», похованих тут, можна відзначити 14-річного Юрека Бічшана, наймолодшого учасника боїв за Львів у листопаді 1918 р., чиє ім'я увійшло до польської національної легенди Львова міжвоєнного періоду.
Польська влада ховала в меморіалі не лише римо-католиків, але і осіб інших конфесій, що воювали у польських військових формуваннях.
Руйнування [ред.]
«Меморіал орлят» був зруйнований радянською владою. 1956 року центральний надгробок «Могили невідомого солдата» вивезли до Польщі, а решту знесли бульдозерами 1971 року.
Відновлення [ред.]
Відновлення меморіалу почалося на межі 1980-х і 1990-х років з ініціативи польського бізнесмена Бобровського з фірми Energopol, що працювала тоді у Львові.
Роботи йшли повільно через політичні ускладнення навколо «меморіалу оборонців». Обурення української сторони викликав напис про «загиблих у боях за Польщу», а також зображення коронаційного «Меча Щербця» — символу польської військової слави. Зазубрини на мечі, згідно з польською легендою, є слідами удару об Золоті ворота в Києві.
Конфлікт вдалося пом'якшити, зокрема, завдяки підтримці, наданій польським урядом української опозиції під час «Помаранчевої революції» 2004 р.
Проте для його остаточного врегулювання було потрібно втручання президента України Віктора Ющенка.
24 червня 2005 р., за участю президентів Польщі і України, на Личаківському цвинтарі були відкриті меморіал загиблим воїнам Української Галицької Армії та «Меморіал орлят».
На плиті меморіалу, розташованій в центрі польських поховань, зроблений напис польською мовою: Tu leży żołnierz polski poległy za Ojczyznę («Тут лежить польский солдат, полеглий за Вітчизну»).
На порталі колишнього меморіалу — латинський напис з міжвоєнного двадцятиліття: Mortui sunt ut liberi vivamus («Вони померли, щоб ми жили вільно»).
Джерела [ред.]
- Харчук Х. Польський військовий меморіал на Личаківському цвинтарі // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник наукових праць. — № 18. — Львів, 2009. — С. 76—79.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Cemetery of the Defenders of Lwów |
|
|||||||||||
