Мендельсон Фелікс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Фе́лікс Мендельсо́н (нім. Felix Mendelssohn, повне ім'я Jakob Ludwig Felix Mendelssohn Bartholdy — Я́коб Лю́двіг Фе́лікс Ме́ндельсон-Барто́льді; *3 лютого 1809 — †4 листопада 1847) — німецький композитор єврейського походження, піаніст, органіст, диригент, музично-суспільний діяч, автор весільного маршу.

Зміст 1 Біографія 2 Творчість 2.1 Список творів 3 Джерела 4 Бібліографія

[ред.] Біографія

Народився 3 лютого 1809 у Гамбурзі в сім'ї банкіра Абрагама Мендельсона, який разом з дружиною Лією прийняли християнство, і їхні діти були хрещені під прізвищем Мендельсон-Бартольді. Дід Фелікса Мендельсона — Мозес Мендельсонбув визнаним у Німеччині філософом. В 1812 переїзжає з сім'єю до Берліна, де з 1817 починає займатися музикою з К.Цельтером, а в 1821 знайомиться з Гете.

На формування естетичних поглядів Мендельсона значно вплинуло спілкування з видними представниками наукової й художньої думки (В. Гумбольдт, Г. Гейне, Е. Т. А. Гофман, К. М. Вебер, Н. Паганіні); велику роль зіграли багаторічний контакт із И. В. Ґете, що прищепив Мендельсону симпатії до класичного мистецтва, а також курс лекцій Г. Гегеля з естетики, що був прослуханий Мендельсоном у Берлінському університеті.

Створення увертюри до комедії У. Шекспіра «Сон у літню ніч» (1826) — свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. Значною подією в музичному житті того часу було виконання під керуванням Мендельсона після багаторічного забуття «Страстей по Матфею» Й. С. Баха (1829). Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста, скрипаля. В 1829-32 Мендельсон подорожував по Європі, дорожні враження відбилися в «Італійської», «Шотландської» симфоніях й інших творах.

В 1833 Мендельсон керував Нижньорейнськими музичними фестивалями, в 1833-35 музик-директор у Дюссельдорфі (під керуванням Мендельсона вперше виконані багато творів Г. Ф. Генделя, Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Л. Бетховена). З 1835 диригент і керівник оркестру Гевандхауза в Лейпцизі, що здобув завдяки Мендельсону світову популярність. В 1843 з ініціативи Мендельсона відкрилася Лейпцігська консерваторія.

[ред.] Творчість

Мендельсон — один з найвизначніших представників німецького романтизму, тісно пов'язаний із класичними традиціями (естетична позиція Мендельсона — засновника лейпцігської школи — відрізнялася орієнтацією на класичні зразки), проте Мендельсон шукав нових типів виразності. Музика Мендельсона відрізняється прагненням до ясності й урівноваженості, їй властиві елегійність тону, опора на побутові форми музикування й інтонації німецької народної пісні («Пісні без слів» для фортепіано й ін.). Специфічна для Мендельсона образна сфера — витончена фантастична скерцозність (увертюра з музики до п'єси «Сон у літню ніч» й ін.). Виконавський стиль Мендельсона-піаніста, супротивника поверхневої віртуозності, вплинув на його інструментальну музику (концерти, ансамблі й ін.). Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морська тиша й щасливе плавання», 1832, і ін.).

[ред.] Список творів

Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ. Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

[ред.] Джерела

• Ф.Мендельсон на сайті А.Чубрика(рос.)
• Енциклопедія Кругосвєт(рос.)
• Ф.Мендельсон на сайті Gromko.ru(рос.)
• Felix Mendelssohn House and Foundation, Leipzig(англ.)
• Felix Mendelssohn on Carolina Classical site(англ.)
• Mendelssohn’s Scores(англ.)

[ред.] Бібліографія

• Иванов-Борецкий М. В., Мендельсон, М., 1910;
• Дамс В., Ф. Мендельсон-Бартольди, пер. с нем., М., 1930;
• Ворбс Г. Х., Ф. Мендельсон-Бартольди. Жизнь и деятельность в свете собственных высказываний и сообщений современников. Пер. с нем. М., 1966;
• Ranft P., Felix Mendelssohn-Bartholdy, Lpz., 1972.
• Харківські асамблеї. Міжнародний музичний фестиваль 1994 р. “Ф.Мендельсон-Бартольді та просвітництво”. Збірка матеріалів / Упорядник Г. І. Ганзбург. - Харків, 1994. — 148 c.
• Ф.Мендельсон-Бартольди и традиции музыкального профессионализма: Сборник научных трудов / Сост. Г. И. Ганзбург. — Харьков, 1995. — 172 с.

Ця стаття не містить шаблону-картки. Ви можете допомогти проекту, додавши його у статтю. Можливо, вам варто звернутись за допомогою до Вікіпедія:Запити на шаблони.