Менський район
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Країна: | Україна | ||||
| Область/АРК: |  Чернігівська область |
||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Населення: | 41,677 (2007) | ||||
| Площа: | 1400 км² | ||||
| Телефонний код: | 380-4644 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Мена | ||||
| Кількість міських рад: | 1 | ||||
| Кількість селищних рад: | 2 | ||||
| Кількість сільських рад: | 23 | ||||
| Кількість міст: | 1 (Мена) | ||||
| Кількість смт: | 2 (Березна · Макошине) | ||||
| Кількість сіл: | 53 | ||||
| Кількість селищ: | 2 | ||||
| Районна влада | |||||
| Адреса адміністрації: | 15600, Чернігівська обл., Менський р-н, м.Мена, вул.Червона площа, 6 | ||||
| Веб-сторінка: | http://meadm.cg.gov.ua/ | ||||
| Голова РДА: | Костючок Сергій Григорович | ||||
| Голова районної ради: | Кот Михайло Петрович | ||||
Менський район — район Чернігівської області з центром у місті Мена. Менський район утворено у 1923 р. в складі Сновського, а потім Конотопського округів. З 1932 року – у складі Чернігівської області.
Зміст |
[ред.] Історія
В дотатарський період Київської Русі літописи згадують такі міста району: Блистовіт (1151 р.), Хоробор (1153 р.), Мена (1066 р.), Березна (1152 р.). Крім літописних джерел маємо археологічні дослідження городища та курганного могильника в смт. Березна, залишки міста Блестов у Блистові, городище та курганний могильник («Юркова могила») у Мені, городище міста Хоробор в смт.Макошине (там встановлений державний охоронний пам’ятник), замок-городище в Волосківцях, двоє городищ у Чемарове біля Дягови, городища в Киселівці, Феськівці, Величківці, поселення в Жовтневому. В цьому ж селі маємо ряд половецьких курганів. На вершині одного з них стояла кам’яна баба. Звідси походить назва села Баба – так називалось Жовтневе до 1936 р. (А взагалі на території Менського району сосницький краєзнавець Ю.С.Виноградський у 20-і роки ХХ ст. нарахував 50 курганів різних часів – від скіфських, козацьких до шведських).
[ред.] Період XIV ст. — XVIII ст.
З середини XIV ст. Менщина в складі Великого князівства Литовського. На початку XVII ст. Менщина вже під владою Польщі.
Менська козацька сотня входила спочатку до Ніжинського полку, а потім до Чернігівського. На території Менщини було створено також Березнянську, Синявську, Киселівську і Стольненську козацькі сотні. Менська сотня на чолі з сотником Гнатом Васильовичем Сахновським брала участь в боротьбі проти шведів і Мазепи.
У XVIII ст. територія району входить до складу Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництв, кордон між якими проходить по р.Мена.
[ред.] XIX-XX ст.
Жителі Менщини брали участь у Вітчизняній війні 1812 р. проти Наполеона Бонапарта. Вони воювали в складі чернігівських козачих полків в діючій армії, брали участь в усіх битвах від Бородіна до Парижа. Місцеві селяни служили в 4-й частині ополчення. Стольненський поміщик, офіцер Мусін-Пушкін в своєму донесенні в жовтні 1812 р. пише про «беспримерную храбрость» рядових Чернігівського драгунського полку. В документах згадуються прізвища воїнів, характерні для нашої місцевості: С.Андрусенко, П.Олійник, Є.Тарасенко, Г.Ткаченко, Л.Литвиненко, Г.Бондаренко, майор Петровський із Слобідки, Магденко з Осьмаків та ін.
В ХІХ ст.- на поч. ХХ ст. відбувається ріст економіки Менщини. У 1825 р. в Макошині будується один з перших на Україні цукровий завод, а в 1838 р. цукровий завод було побудовано і в Стольному. Великого поширення набрало тютюнництво, збір становив 100 тис. пудів. Його продавали не тільки на Чернігівщині, але й на Дон, у Білорусь, до Москви, Петербурга. Великого значення для розвитку району мала побудова залізничної дільниці Бахмач – Тереховка у 1873 р. Згодом ця залізниця стала називатися Лібаво-Роменська. По ній вивозились у Прибалтику і Західну Європу хліб, худоба, тютюн, пресоване придеснянське сіно та інша сільськогосподарська сировина. Мена стала залізницею III класу, Макошине – IV класу.
Напередодні першої світової війни в Мені діяло кілька невеликих підприємств та два парові млини, маслобойня, майстерня з виготовлення упаковки скляної тари і сушарня для тютюну. В Мені і селах виготовлялись килими, плахти і рушники, у Стольному була відкрита спеціальна майстерня.
[ред.] Освіта
На Менщині розвивається народна освіта. В Мені була відома школа середини XVIII cт. (31 учень), церковно-приходська школа поч.XIX ст., міністерське двокласне училище з 1868 р. і однокомплектна початкова школа з 1890 р.
В кінці XIX – на поч. ХХ ст. місцеві земства активно будують школи, лікарні, ветпункти, дороги, мости і т.д.. В Мені було відкрито земське ремісниче училище, земська лікарня, де працювало два лікарі, з 1890 р. діяла аптека. У 1889 р. заснована земська бібліотека-читальня.
Після лютневої революції 1917 р. на Менщині діють комісари Тимчасового уряду, представники Центральної ради, Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. З жовтня 1917 по січень 1919 р. на Менщині змінюються влада Центральної ради, Директорії, окупація німецько-австрійських військ, встановлюється радянська влада. До осені 1919 р. по р.Десна проходить фронт боротьби з Денікіним. Деякий час по тому в районі діють окремі банди.
[ред.] Радянський період
1920-30–і роки ознаменувалися зміцненням адміністративної структури радянської влади, створенням колективних селянських господарств, промислових артілей та кооперативів, відкриттям державних промислових підприємств та організацією радгоспів. В 1932 р. була створена Менська машино-тракторна станція. У 1931 р. виходить перший номер районної газети «Колгоспна праця».
Перед війною на Менщині працювало 4 середніх, 15 неповно-середніх та 11 початкових шкіл, навчалося понад 9000 учнів, їх навчали 319 учителів. Велася боротьба з неписьменністю дорослого населення. В населених пунктах відкривались бібліотеки, хати-читальні, клуби. З 1934 р. в Мені працює кінотеатр і пересувки по селах. В усіх селах відкривалися фельдшерсько-акушерські пункти і пологові будинки, в Мені, Березні, Стольному, Синявці, Макошине діяли лікарні. В 1934 р. було відкрито школу медичних сестер. В райцентрі була поліклініка, пологовий будинок, протитуберкульозний диспансер.
На фронти Великої Вітчизняної війни було мобілізовано 11,5 тис. жителів району, не повернулося 9195 бійців. Боролися меняни з ворогом і у складі партизанських з'єднань Чернігівщини, Білорусії, Прибалтики, невеликих партизанських загонів і підпільних патріотичних груп на території району.
Фашисти ввели на окупованій території режим терору. Вони вигнали в рабство 1339 жителів району, розстріляли 960 чоловік, спалили 903 двори. Про страшну трагедію в Домницькому дитбудинку, де фашисти з поліцаями знищили 70 дітей 1 8 стариків-інвалідів, свідчила обласна газета після визволення в кореспонденції «Детоубийцы».
Після визволення Менщини у вересні 1943 року почаласяґ відбудова зруйнованого народного господарства. На початок 1945 р. були відроджені всі колгоспи, МТС, до 1950 р. народне господарство району було відбудоване. Всі колгоспи перевищили довоєнний рівень урожайності і продуктивності праці. В 1951 р. сімнадцяти колгоспникам і організаторам колгоспного виробництва каучуконосної культури коксагиз було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
В 1950-80-і роки Менський район успішно розвивався в соціально-економічному і культурно-освітньому напрямках. Залишаючись в основному сільськогосподарським, він став районом високої культури землеробства, його досягнення неодноразово відзначалися високими урядовими нагородами. У всіх галузях господарства і культури район був у числі кращих в області. Неабияку роль в цьому відіграв колишній перший секретар райкому Компартії України Герой Соціалістичної Праці Сич Павло Кирилович, який зумів підібрати високопрофесійних керівників і управлінців.
[ред.] Період від 1991 р. до сьогодні
Після здобуття Україною незалежності економіка району зазнала деяких змін. Внаслідок реформ в сільському господарстві більшість колгоспів були реорганізовані в колективні сільськогосподарські підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарські кооперативи. Виникли фермерські господарства. Зараз в районі функціонує 17 великих і 20 малих сільськогосподарських підприємств, 35 фермерських господарств.
[ред.] Промисловість
Із зміною форм власності відбулися зміни і в промисловості та будівництві. Ряд підприємств було реорганізовано, деякі припинили своє існування, виникли нові підприємства. На сьогоднішній день в районі зареєстровано 20 великих і 136 малих підприємств промисловості, будівництва, транспорту та зв’язку. Серед найбільших слід відмітити ВАТ «Мена-Пак», ППКФ «Прометей», ТОВ «Нептун», ЗАТ «Сівер», ЗАТ «Менське ШРБУ-82», ТОВ «Домінант», Центр електрозв’язку №3 та ін.
[ред.] Освітні та культурні заклади
В районі працює 31 школа, навчається 4458 учнів, Березнянська допоміжна школа-інтернат, Степанівський міжшкільний навчально-виробничий комбінат, Станція юних техніків, Районний центр та Березнянський будинок дитячої та юнацької творчостіі, Дитячо-юнацька спортивна школа. Культурно-освітні запити населення задовольняють районний , два селищні та 16 сільських Будинків культури, 2 міські та 13 сільських клубів, Менська централізована бібліотечна система, до якої входить 36 бібліотек. Дев’ять колективів художньої самодіяльності носять звання «народний» і «зразковий».
[ред.] Пам'ятки
У Мені і населених пунктах району встановлені пам'ятники видатним діячам: В.І. Леніну – 6, Т.Г. Шевченку – 3, Г.Г. Верьовці – 1, В.І. Чапаєву - 1. Також 67 пам'ятників і обелісків загиблим воїнам-землякам і воїнам, які захищали і звільняли район від загарбників, та жертвам фашизму.
[ред.] Персоналії
[ред.] Посилання
- Офіційний сайт Менської РДА
- Управління туризму і культури Чернігівської облдержадміністрації
- Облікова картка на сайті ВРУ
- Видатні Земляки // Управління туризму і культури Чернігівської облдержадміністрації
|
|
|
|---|---|
| Міста: | Мена |
| Смт: | Березна · Макошине |
| Села: | Бігач · Бірківка · Блистова · Величківка · Веселе · Вільне · Волосківці · Гориця · Городище · Гребля · Гусавка · Данилівка · Дерепівка · Дібрівка · Дмитрівка · Дягова · Жовтневе · Кам'янка · Киселівка · Климентинівка · Комарівка · Куковичі · Лазарівка · Ленінівка · Ліски · Локнисте · Лугове · Майське · Максаки · Миколаївка · Мощне · Мурівка · Остапівка · Осьмаки · Пам'ять Леніна · Подин · Семенівка · Синявка · Слобідка · Степанівка · Стольне · Ушня · Феськівка · Червоний Маяк · Червоні Гори · Червоні Луки · Червоні Партизани · Чорногорці · Яськове |
| Селища: | Домниця · Куковицьке · Прогрес · Чапаєвка |
|
|
||
|---|---|---|
| Райони: | Бахмацький • Бобровицький • Борзнянський • Варвинський • Городнянський • Ічнянський • Козелецький • Коропський • Корюківський • Куликівський • Менський • Ніжинський • Новгород-Сіверський • Носівський • Прилуцький • Ріпкинський • Семенівський • Сосницький • Срібнянський • Талалаївський • Чернігівський • Щорський | |
| Міста обласного значення: | Ніжин • Прилуки • Чернігів | |
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
