Меншиков Олександр Данилович
| Меншиков Олександр Данилович | |
 |
|
| Народився | 6 (16) листопада 1673 Москва |
| Помер | 12 (23) листопада 1729 (56 років) Березов |
| Країна | Московське князівство |
| Звання | генералісімус (1727) |
| Війни/битви | Північна війна Полтавська битва Батуринська різанина |
Ме́ншиков Олекса́ндр Дани́лович (6 (16) листопада 1673 — 12 (23) листопада 1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727).
Біографія [ред.]
Народився у Москві в родині придворного конюха.
З 1686 — денщик Петра І, згодом — один з найближчих радників царя. В 1703 призначений губернатором Інгерманландії, пізніше — Санкт-Петербурзької губернії. Керував будівництвом Петербурга і Кронштадту, на спорудженні яких працювали тисячі українських селян і козаків (з них бл. 80 тис. загинуло).
Під час Північної війни 1700-1721 командував великими з'єднаннями московської армії. У листопаді 1708 М. зруйнував Батурин, з особливою жорстокістю винищивши його жителів за підтримку гетьмана І. Мазепи. В Полтавській битві 1709 Меншиков, командуючи лівим флангом московської армії, розбив корпус генерала Росса. Отримав величезні земельні володіння в Україні.
Діяльність Меншикова на українських землях супроводжувалась безжалісним визискуванням місцевого населення та закріпаченням козаків у його особистих володіннях. У 1709-1713 командував московськими військами у Польщі, Курляндії, Померанії і Гольдштайні. В 1718-1724 і 1726-1727 — президент Воєнної колегії.
Після смерті Петра І, при підтримці гвардії, 28.1.1725 посадив на трон Катерину І. Став одним з інінціаторів ліквідації Малоросійськоі колегії і обрання гетьманом Д. Апостола.
За правління Петра II, Меншикова було звинувачено в державній зраді, усунено від влади і заслано разом з сім'єю в Ранненбург, а в 1728 — у Березов (тепер Тюменська область).
