Меншиков Олександр Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меншиков Олександр Данилович
Portrait of Alexander Danilovich Menshikov1.jpg
Народився 6 (16) листопада 1673(1673-11-16)
Москва
Помер 12 (23) листопада 1729(1729-11-23) (56 років)
Березов
Країна Московське князівство
Звання генералісімус (1727)
Війни/битви Північна війна
Полтавська битва
Батуринська різанина
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла
Орден Чорного орла
Орден Слона

Ме́ншиков Олекса́ндр Дани́лович (6 (16) листопада 1673(16731116) — 12 (23) листопада 1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Москві в родині придворного конюха.

З 1686 — денщик Петра І, згодом — один з найближчих радників царя. В 1703 призначений губернатором Інгерманландії, пізніше — Санкт-Петербурзької губернії. Керував будівництвом Петербурга і Кронштадту, на спорудженні яких працювали тисячі українських селян і козаків (з них бл. 80 тис. загинуло).

Під час Північної війни 1700-1721 командував великими з'єднаннями московської армії. У листопаді 1708 М. зруйнував Батурин, з особливою жорстокістю винищивши його жителів за підтримку гетьмана І. Мазепи. В Полтавській битві 1709 Меншиков, командуючи лівим флангом московської армії, розбив корпус генерала Роса. Отримав величезні земельні володіння в Україні.

Діяльність Меншикова на українських землях супроводжувалась безжалісним визискуванням місцевого населення та закріпаченням козаків у його особистих володіннях. У 1709-1713 командував московськими військами у Польщі, Курляндії, Померанії і Гольдштайні. В 1718-1724 і 1726-1727 — президент Воєнної колегії.

Після смерті Петра І, при підтримці гвардії, 28.1.1725 посадив на трон Катерину І. Став одним з інінціаторів ліквідації Малоросійськоі колегії і обрання гетьманом Д. Апостола.

За правління Петра II, Меншикова було звинувачено в державній зраді, усунено від влади і заслано разом з сім'єю в Раненбург, а в 1728 — у Берьозов (тепер Тюменська область).

Джерела[ред.ред. код]

  • Павленко Н. И. Александр Данилович Меншиков. — М.: Наука, 1983. — 198 с.

Див. також[ред.ред. код]