Мері Берд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Див. також: Мері Ріттер Берд

Мері Берд (англ. Mary Beard, 1 січня 1955) — професор класики в Кембріджському університеті і співробітник Ньюнхем-коледжу; також редактор класичного розділу в The Times Literary Supplement (літературний додаток The Times), автор автор блогу «A Don's Life», який публікається як постійна колонка в The Times. Її часті виступи для засобів масової інформації, а іноді й спірні публічні заяви, принесли їй популярність та звання «найвідомішого дослідника класики Англії».

Ранні роки і освіта[ред.ред. код]

Мері Берд, єдина дитина в сім'ї, народилася 1 січня 1955 року в Мач-Венлок, Шропшир. Її батько, Рой Вітбред Берд працював архітектором в Шрусбері. Мати Емілі Джойс Берд була була захопленою читачкою. Мері Берд вступила у Direct grant grammar school. Влітку вона брала участь в археологічних розкопках, спочатку, аби заробити гроші для відпочинку, але пізніше несподівано почала цікавитись вивченням античності.

У віці 18 років Мері Берд пройшла співбесіду до Ньюнхем-коледжу, Кембридж, а також успішно здала обов'язковий іспит. Крім того вона хотіла вступати до Королівського коледжу в Кембриджі, але відмовилась від задуму, коли виявилось, що цей коледж не надає стипендій жінкам. Навчаючись на першому курсі, Берд відчувала зневажливе ставлення чоловіків до академічної потенціалу жінок, і це тільки зміцнювало її рішучість домогтися успіху. Вона також стала прибічницею феміністичних поглядів, які залишаються важливими в її подальшому житті. Зрештою Берд отримала ступінь магістра в Ньюнхемі і залишилися в Кембриджі як для здобуття ступеня PhD.

Кар'єра[ред.ред. код]

В період з 1979 по 1983 рік Мері Берд викладала класичне мистецтво в Королівському коледжі Лондона. Вона повернулася в Кембридж в 1984 році в якості наукового співробітника Ньюнхем-коледжа і стала єдиною жінкою-викладачем факультету Класики. Праця «Rome in the Late Republic», яку вона написав у співавторстві із кембриджським антикознавцем Майклом Кроуфордом, була опублікована того ж року. В 1985 році Берд вийшла заміж за Робіна Кормака Сінклера. 1985 року народила дочку, а 1987 року — сина. 1992 року вона стала редактором розділу класики в «The Times Literary Supplement».

Незабаром після атаки 11 вересня 2001 року на Всесвітній торговий центр, Берд опинились серед авторів, яким видавці London Review of Books запропонували написати кілька статей. Вона висловила думки, які стали дуже популярними під узагальненою назвою «On the Justice of Roosting Chickens» («Аргументи на захист насідок»), за книгою Варда Черчилля «On the Justice of Roosting Chickens: Reflections on the Consequences of U.S. Imperial Arrogance and Criminality». У листопаді 2007 року Мері Берд визнала, що ворожість до цих коментарів все ще не вляглася, хоча вона вважає, що подала стандартну точки зору: тероризм був пов'язаний із американською зовнішньою політикою.

У 2004 році Мері Берд стала професором класики в Кембриджі. В період 2008—2009 років вона читала серію лекції «Roman Laughter» на запрошення в Каліфорнійського університету в Берклі, Каліфорнія.

Основні роботи[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]