Месопотамська кампанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Месопотамська кампанія
Перша Світова війна
Mesopotamian campaign 6th Army Siege of Kut.png
Облога Ель-Кута.
Дата: 6 листопада 191414 листопада 1918
Місце: Ірак (Месопотамія)
Результат: Перемога Британії, Севрський договір.
Територіальні зміни: Розділ Османської імперії
Сторони
Велика Британія Британська імперія Османська імперія Османська імперія
Німецька імперія Німецька імперія
Командувачі
Flag of the United Kingdom.svg Джон Никсон
Flag of the United Kingdom.svg Персі Лейк
Flag of the United Kingdom.svg Фредерік Стенлі Мод
Ottoman flag.svg Сулейман Аскері

Flag of the German Empire.svg Ко́льмар фон дер Гольц
Ottoman flag.svg Нуреддин-бей
Ottoman flag.svg Халіль-паша
Ottoman flag.svg Алі Іхсан Сабіс
Ottoman flag.svg Кязим Муса Карабекир

Військові сили
350,000 [1]-410,000+[2] 100,000+[Джерело?]
Втрати
92,000 100,000+[Джерело?]


Месопотамська кампанія (англ. Mesopotamian campaign, тур. Irak Cephesi; 6  листопада 1914 — 31  жовтня 1918) — бойові дії, що відбувалися під час Першої світової війни на території Месопотамії (сучасний Ірак) між військами Британської імперії (в основному індійськими) і армією Османської імперії.

Британське командування сподівалося захистити нафтові родовища Близького Сходу і захопити Османську Месопотамію. Турецьке командування не планувало активних дій в даному регіоні, проте після початку активного британського наступу було змушене сформувати 6-ту армію для бойових дій в Месопотамії.

У 1916 туркам вдалося оточити і полонити угруповання британських військ в Ель-Куті, після чого англійцям довелося відмовитися від активних дій. Проте у 1917 британці зуміли захопити Багдад, а до кінця 1918 під їх контролем опинилася майже вся територія османської Месопотамії. Бойові дії завершилися на наступний день після підписання Мудросського перемир'я.

Після війни Месопотамія стала британською мандатною територією .

Вступ Османської імперії в Першу світову війну[ред.ред. код]

30 жовтня 1914 кораблі турецького флоту, в числі яких були колишні німецькі «Гебен» і «Бреслау», обстріляли російські порти на Чорному морі. Це призвело до вступу Османської імперії в Першу світову війну на боці Центральних держав. 1 листопада османський уряд оголосив війну Росії. 5 листопада війну Османській імперії оголосила Британська імперія.

Після вступу Османської імперії у війну проти Антанти стратегічно важливі для британців родовища нафти Близького Сходу опинилися під загрозою. Англо-перська нафтова компанія володіла ексклюзивними правами на розробку нафтових родовищ в Персії ((крім провінцій Азербайджан, Гілян, Мазендеран, Астрабад і Хорасан), також Британія мала інтереси в Кувейті.

Крім захисту нафтопереробних заводів в Персії, британське командування прийняло рішення захопити нафтові промисли на території османської Месопотамії. Командування османської армії не планувало активних дій в даному регіоні. Британський військовий історик Ліддел Гарт писав: «нафтові поля поблизу Перської затоки мали величезне значення для постачання Британії нафтою»

Керівництво Османської імперії вважало головним Кавказький фронт. Крім боротьби з російськими військами на Кавказі планувалося не допустити вторгнення військ Антанти в Месопотамію, Сирію і Палестину, а також захопити Суецький канал.

Сили сторін[ред.ред. код]

У Месопотамії дислокувались два армійські корпуси 4-ї османської армії. Проте з початком бойових дій ці війська були перекинуті на важливіші напрямки, а саме на Кавказький і Синайський фронти. Окремі підрозділи турецьких військ перебували в Месопотамії, прикриваючи шляхи з Перської затоки вздовж річок Тигр і Євфрат і вздовж узбережжя Червоного моря. Станом на листопад 1914 року в Месопотамії знаходилася 38-а піхотна дивізія османської армії під командуванням підполковника Сулеймана Аскеров Бея, частини якої перебували в Фао і Басрі. Незабаром османське командування створило «Іракський корпус» для дій в Месопотамії.

Британське командування для вторгнення в Месопотамію сформувало «Індійські експедиційні війська D» зі складу британської Індійської армії під командуванням генерала Джона Ніксона.


Хід бойових дій[ред.ред. код]

Кампанія 1914[ред.ред. код]

Кампанія 1914 року

23 жовтня 1914 року, ще до офіційного вступу Османської імперії в Першу світову війну, британці висадили одну індійську піхотну бригаду в районі міста Абадан (де знаходився нафтопереробний завод) у дельті річки Шатт-ель-Араб. Це було зроблено для охорони безпеки нафтових промислів у Перській затоці.

6 листопада 1914 британці почали висадку індійських військ у впадіння Шатт-ель-Араб в Перську затоку (місто Фао). Військово-морські сили почали бомбардування фортеці. Підрозділи 6-ї індійської дивізії здійснили висадку під командуванням генерал-лейтенанта Артура Барретта і головного політичного офіцера індійських експедиційних військ Персі Кокса. Проти них діяло 350 османських вояки і 4 гармати. 8 листопада індійським військам вдалося захопити Фао.

До середини листопада підрозділи 6-ї Пунської дивізії повністю висадилися на берег. Британські війська за підтримки флоту рушили вгору по річці Шатт-ель-Араб. 21 листопада британці захопили важливий порт в 70 милях від гирла річки — Басру. Проти британців діяло 2,900 мобілізовані араби на чолі з Суфі Пашею. Суфі-Паша і 1200 арабів було взято у полон. В ході бою за місто османські війська втратили близько 1000 чоловік, британські втрати склали близько 350 військовослужбовців. Після цього британські підрозділи продовжили наступ і 9 грудня захопили місто Ель-Курна. У ході цих боїв османська армія втратила 989 ​​солдатів і 42 офіцера полоненими. Британські війська втратили 29 військовослужбовців убитими і 424 пораненими.

У підсумку до кінця 1914 року британці окупували південну Месопотамію. Безпека нафтопереробних заводів в Персії була забезпечена. Проте османські війська не були повністю ліквідовані, і бойові дії продовжилися.

Кампанія 1915 року[ред.ред. код]

На початку 1915 року османське командування активізувало дії на Месопотамському фронті. Командувач «Іракським корпусом» Сулейман Аскеров Бей активно намагався привернути на свій бік місцевих арабських шейхів і повернути території, захоплені британцями в 1914 році. 14 квітня турецькі війська за підтримки арабських загонів атакували британський табір в Шайбі. Завзяті атаки османської піхоти були відбиті. Османські війська втратили 2400 чоловік убитими, пораненими і полоненими і відступили на північ. Командувач Сулейман Аскер був поранений, пізніше через цієї невдачі він покінчив життя самогубством. На його місце був призначений Нуреддін-паша, офіцер з великим бойовим досвідом.

Британське командування прийняло рішення розвинути успіх у Шайби. Був сформований загін військ під командуванням Чарльза Таунсенда, якому було наказано захопити Ель-Кут і по можливості Багдад. Головнокомандувач османської армії Енвер-паша, побоюючись падіння Багдада, зрозумів, що недооцінив важливість Месопатамського фронту. 5 жовтня 1915 року для дій в Месопотамії турками була створена 6-я армія, командувачем якої був призначений німецький військовий радник генерал Кольмар фон дер Гольц.

Просування британців йшло вкрай повільно, проте загін Таунсенда, зламавши опір декількох нечисленних османських підрозділів, до листопада 1915 року досяг Ктесифону. 22 листопада османські війська Нуреддін-паші (35-я і 38-я піхотні дивізії) атакували британські війська Таунсенда у Ктесифона. Запеклі бої привели до важких втрат з обох сторін і відступу британців. В ході боїв під Ктесифоном британські війська втратили 4600 чоловік убитими, пораненими і полоненими, турки втратили 6200 вбитими, пораненими і полоненими. Британські війська відступили до Ель-Куту і сховалися в місті. Нуреддін-паша, дізнавшись про відступ британців, прийняла рішення переслідувати противника. До 7 грудня османським військам вдалося повністю оточити місто і почати його облогу.

Британське командування, усвідомивши тяжкість ситуації, що склалася, спробувало деблокувати оточенні війська. Проте всі спроби прорватися до Ель-Куту були відбиті підрозділами прибула 6-ї армії Гольця. Після цього британці вирішили залучити російську армію з Персії під командуванням генерала Баратова для деблокування військ Таунсенда. Російське командування погодилося, але з умовою, що після захоплення Мосула і Багдада російські і британські війська поведуть наступ в центральні райони Османської імперії. Проте, побоюючись проникнення російських військ у райони, багаті нафтою і бавовною, британське командування відкинуло цей план.

Кампанія 1916[ред.ред. код]

20 січня 1916 Енвер-паша замінив Нуреддін-пашу новим командувачем, полковником Халіль Кутом через те, що Нуреддін-паша не зміг знайти спільну мову з командувачем 6-ю армією фон дер Гольцем. З січня по березень 1916 британське командування знов зробило спроби деблокувати Ель-Кут. В ході запеклих боїв османські війська зуміли зупинити прямуючих до Ель-Куту британців. Чотириразові спроби британців зняти облогу Ель-Куту провалилися. У зупиненні англійських атак брали участь німецька авіація і річкова флотилія, якою командували німецькі офіцери-моряки. 19 квітня помер командувач 6-ї армії фон дер Гольц, проте це вже не вплинуло на ситуацію у Ель-Кута. Новим командувачем 6-ю армією став Халіль-паша. Серед обложених почалися голод і епідемії хвороб. 29 квітня війська генерала Таунсенда капітулювали. В османський полон потрапило більше 10 000 британських військовослужбовців, в тому числі і генерал Таунсенд. За даними Баркера, британські війська втратили 13 164 вояків полоненими.

Поразка при Ель-Куті завдало великого удару по престижу британської армії. Командувач генерал Ніксон був замінений генералом Лейком. Невдачі британських військ на месопотамському фронті багато в чому були викликані поганим забезпеченням продовольством та спорядженням, браком транспорту (в першу чергу річкового) і медикаментів. Британці почали будівництво доріг, вдосконалення порту Басри, створення шпиталів і збільшили кількість пароплавів. В результаті цих заходів англійці отримали можливість доставити більшу кількість військ і техніки до лінії фронту. Після падіння Ель-Кута британське командування займалося підготовкою нового наступу і активних бойових дій до 10 грудня 1916 не вело.

У другій половини 1916 року турецький командування використовувало 6-ту армію для наступу проти російських військ генерала Баратова, які зайняли населений пункт Ханекін (150 км на північний схід від Багдада). У ході бойових дій підрозділи 6-ї армії витіснили російські війська з Месопотамії. 15 липня турки зайняли Керманшах, а 10 серпня Хамадан на території Персії.

Кампанія 1917 року[ред.ред. код]

1917, війська генерала Мода захоплюють Ель-Кут
березень 1917, Британські вояки входять до Багдаду

Новим командувачем британськими військами в Месопотамії став генерал Фредерік Стенлі Мод. Під його командуванням знаходилися чотири дивізії, зведені в два корпуси, три бригади і одна кавалерійська дивізія, всього близько 25 000 вояків. У розпорядженні командувача 6-ї турецької армії Халіль-паші знаходився 18-й корпус під командуванням генерала Карабекіра, який займав оборону по Тигру від Ель-Кута на 35 км у північно-східному напрямку.

Наступ британської армії почалося 10 грудня 1916 року, і до середини січня британці досягли османських позицій у Ель-Кута. Почалися запеклі бойові дії. 24 лютого османські війська були вибиті зі своїх позицій і почали відступ на північ. Турецькі війська чисельністю 62 000 чоловік, при 55 гарматах, відчуваючи брак боєприпасів, залишили Ель-Кут і почали відступ до Багдаду. В Ель-Кут увійшли британські війська.

Після цього британці продовжили наступ і підійшли до Багдаду. 9 — 11 березня тривали бої за це місто. 11 ​​березня британські підрозділи на чолі з генералом Модом увійшли до Багдаду.

У березні 1917 року в бойових діях брали участь одна англійська і п'ять індійських піхотних дивізій і одна індійська кавалерійська бригада. У піхотних частинах налічувалося 55 500 військовослужбовців, в кавалерії 5100 осіб при 205 гарматах. Крім цього, на тилових позиціях знаходилося ще 17 700 солдатів і офіцерів при 39 гарматах.

Після цього британці продовжили наступ і захопили Ер-Рамаді, а у вересні досягли Тікріта. У частинах Халіль-паші залишилося всього лише 20 000 −30000 боєздатних військовослужбовців, а штаб армії був переведений в Мосул. 18 листопада генерал Мод помер від холери, і новим командувачем став генерал Вільям Маршалл, який призупинив усі активні дії з настанням зими.

Кампанія 1918[ред.ред. код]

21 січня 1918 командування Антанти прийняло рішення про наступ проти Османської імперії, з цією метою слід було «розпочати рішучий наступ на Туреччину з метою знищення турецьких армій і розтрощення опору турків». До початку 1918 року османська армія знаходилася у важкому стані, не вистачало боєприпасів, продовольства, почалися епідемії. Британські сили налічували шість піхотних, одну кавалерійську дивізії, а також численні окремі підрозділи. Всього у складі британських експедиційних сил нараховувалося 447 000 чоловік, з яких 170 000 знаходилися в бойових піхотних частинах.

Бойові дії на месопотамському фронті відновилися в березні 1918 року, коли британці захопили ряд населених пунктів (Кіркук, Хіт, Кіфрі тощо), проте незабаром повернулися на свої вихідні позиції північніше Багдада. Одночасно з цим значна частина британських військ була перекинута з Месопотамії на Синайсько-палестинський фронт і в Персію.

28 червня 1918 Халіль-паша був призначений командувачем групою армій «Схід». Група об'єднала діючі на Кавказі і в Месопотамії 3-ю і 6-ю армії, а також групу військ «Карс». 30 червня новим командувачем 6-ї армії став Алі Іхсан-паша. Наступ англійців відновився в середині жовтня 1918 року. Протягом тижня 6-я османська армія зазнала поразки. Британські війська вийшли до кордонів Мосульського вілайєту і 31 жовтня 1918 захопили Мосул.

30 жовтня 1918 було підписано Мудросське перем'я що завершило бойові дії на Близькому Сході. Генерал Маршалл прийняв капітуляцію 6-ї турецької армії, проте британці продовжили наступ для захоплення території Мосульського регіону, багатого нафтою.

Підсумки і наслідки[ред.ред. код]

25 квітня 1920 відбулася конференція в Сан-Ремо, на якій Месопотамія була оголошена мандатною територією Британської імперії. Після цього в серпні 1920 року Антантою і Османською імперією був укладений Севрський мирний договір.

Після закінчення бойових дій і поразки Османської імперії у війні місцеве арабське населення розраховувало на отримання незалежності. Проте британці створили на території колишніх османських вілайєтів Мосул, Багдад і Басра мандатну територію під своїм управлінням.

У 1918 і 1919 роках в регіоні почали створюватися таємні антиколоніальні організації. Громадські лідери закликали не підкорятися британській колоніальниій владі. У Ан-Наджафі була створена «Ліга ісламського пробудження», «Мусульманська національна ліга» була створена для активізації опору колоніальній владі. У лютому 1919 року в Багдаді коаліція шиїтських купців, сунітських вчителів та державних службовців, сунітських і шиїтських улемів, а також іракських офіцерів сформувала організацію «Вартові незалежності». У травні 1920 року спалахнуло антибританське повстання, яке було придушене британською владою.

Повстання змусило Британію переглянути свою політику в Іраці. Було прийнято рішення передати частину повноважень з управління місцевими дружнім політикам. У підсумку британці призначили королем Іраку Фейсала ібн Хусейна, арабського лідера, що брав участь в арабському повстанні проти османської влади під час Першої світової війни.

Між Туреччиною і Британією почався територіальний спір через район Мосула, який, на думку Анкари, був включений до складу Іраку неправомірно. 29 жовтня 1924 Рада Ліги Націй, на який була покладена місія вирішення спору, залишив Мосул у складі Іраку, за це Туреччині надавалося право протягом 20 років отримувати 10% доходів іракського уряду від видобутку мосульської нафти.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Erickson 2007, page 154.
  2. A naval history of World War I, Paul G. Halpern, Routledge, 1995, ISBN 1-85728-498-4, page 132.

Література[ред.ред. код]

  • F.J.Moberley The Campaign in Mesopotamia(4 vols, 1923-27, HMSO, official history)
  • A. J. Barker (1967) The Neglected War. Faber and Faber.
  • A. J. Barker (2009) The First Iraq War, 1914–1918: Britain's Mesopotamian Campaign. New York: Enigma Books. ISBN 978-1-929631-86-5. (published in 1967 in Britain as The Neglected War)
  • Mesopotamia Campaign — from The Long, Long Trail website, downloaded January, 2006.
  • [1] — Mesopotamia Campaign, from The Commonwealth War Graves Commission newsletter, downloaded June, 2011.
  • Strachan, Hew (2003). The First World War, pp 123–125. Viking (Published by the Penguin Group)
  • Fromkin, David (1989). A Peace to End All Peace. Avon Books.
  • U.S. Military Academy map of the 1915 Campaign
  • U.S. Military Academy map of the Siege of Kut
  • Esposito, Vincent (ed.) (1959). The West Point Atlas of American Wars — Vol. 2; map 53. Frederick Praeger Press.
  • Briton Cooper Busch (1971) Britain, India, and the Arabs 1914–1921. University of California Press.
  • Wilcox, Ron (2006) Battles on the Tigris. Pen and Sword Military
  • Woodward, David R . «Field Marshal Sir William Robertson», Westport Connecticut & London: Praeger, 1998, ISBN 0-275-95422-6
  • Cato, Conrad. The Navy in Mesopotamia, 1914–1917. London: Constable & Co., 1917.
  • E.O.Mousley The Secrets of a Kuttite: An Authentic Story of Kut, Adventures in Captivity and Stamboul Intrigue (1922; John Lane, The Bodley Head, London & New York)