Метаморфози

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка видання 1632 року

Метаморфози («Перевтілення») — найбільша за обсягом поема у римській літературі (15 книг), найвизначніший твір Публія Овідія Назона (43 р. до н. е. — 18 р. н. е.). Описує створення та історію світу на основі грецької та римської міфологій. Один із найпопулярніших творів про міфологію, був добре відомим середньовічним авторам і мав значний на них вплив.

Зміст[ред.ред. код]

У Метаморфозах автор, широко використовуючи численні оповіді і легенди, намагався осмислити світ навколишній, заглянути у складний і суперечливий внутрішній світ людини. За допомогою різних образів Овідій прагнув підтвердити думку грецьких мислителів про те, що все на світі плинне, все міняється, ніщо не залишається незмінним і найпридатнішими для цього видавались йому саме перекази про перевтілення. «Метаморфози» — це, за задумом поета, цілісна епічна поема, що повинна розгорнути перед читачем поетичний образ еволюції світу від його початків аж до сучасної авторові доби.[1]

Дух пориває мене: про нові починаю співати
В змінених формах тіла. О боги, — бо ж од вас переміни, —
Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився,
Ген аж до наших часів доведіть нестихаючу пісню.

— «Метаморфози», Книга перша, переклад А. Содомори[2]

Українські переклади[ред.ред. код]

Декілька перекладів з «Метаморфоз» (Олени Пчілки та Осипа Маковея) було опубліковано в журналі «Зоря» (Львів, 1880-97). Дмитро Николишин (вчитель з Коломиї) у 1920-х роках виконав переклад першої пісні шумковим віршем, в якому твір набував української народної форми, що посилювалося переробленням імен (напр. «батько Сатурненко», «Дафна Пенеївна» тощо). Дещо з «Метаморфоз» — зокрема уривок про Філемона й Бавкіду — високохудожньо переклав Микола Зеров. Окремі уривки з «Метаморфоз» переклала Ю. Кузьма. Повний і довершений переклад «Метаморфоз» належить Андрію Содоморі (1985).[3]

Інші переклади, адаптації, вплив[ред.ред. код]

  • П'єса Шекспіра «Ромео і Джульєтта» написана під впливом IV-ої книги «Метаморфоз» — про Пірама і Фісбу.
  • У 1613 році іспанський письменник Луїс де Ґонґора написав поему про Поліфема та Галатею, які описані в ХІІІ-ій книзі «Метаморфоз».
  • 1625 року скульптор Джовані Лоренцо Берніні завершив свою роботу «Аполон і Дафна».
  • 1636 року в Польщі видали переклад «Метаморфоз» — поему «Przeobrażenia», за авторством польського письменника Якуба Жебрівського.
  • У 1783 році австрійський композитор Карл Дітерс фон Дітерсдорф написав 12 симфоній за сюжетами книг «Метаморфоз». *З них до наших днів дійшли шість, заснованих на перших шести книгах.
  • В 1951 році англійський композитор Бенджамін Брітен написав програмну сюїту для гобоя «Шість метаморфоз за Овідієм».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Андрій Содомора. Співець одвічних перевтілень (Овідій) // Овідій. Метаморфози. К.: Дніпро, 1985. 304 с., С.: 5-14.
  2. Овідій Назон, Публій. Метаморфози. К.: Дніпро, 1985. 304 с.
  3. Ігор Качуровський. «Метаморфози» Овідія в перекладі А.Содомори // Ігор Качуровський. 150 вікон у світ (з бесід, трансльованих по Радіо «Свобода»). — Київ: Вид.дім «Києво-Могилянська академія». — 462 с., С.47-49

Джерела[ред.ред. код]