Метатеза (лінгвістика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Метатеза (грец. μετάθέσις — перестановка) — перестановка звуків, рідше складів у слові. Обумовлене намаганням уникнути важковимовних або не властивих даній мові звукосполучень. Один з видів комбінаторних змін мови.

Метатеза являє собою хоча й нерегулярне, але все ж таки досить поширене фонетичне явище, що найчастіше зустрічається в запозичених словах. Запозичене слово втрачає підтримку з боку однокореневих слів рідної мови, що спричиняє меншу стійкість слова, перенесеного до чужого мовного середовища. Наприклад, слово суворий виникло із суровий, намисто із монисто, бондар із боднар «той, що робить бодні», ведмідь із медвідь «той, що їсть мед»; сыворотка із сыроватка, ладонь із долонь (пор. укр. сироватка, долоня). Найчастіше метатеза спостерігається в запозичених словах: нім. Teller -> польськ. talerz -> укр. тарілка.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]