Метафізичний живопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Метафізичний живопис - коротка течія в мистецтві Італії 20 століття.

Дещо про метафізику[ред.ред. код]

Слово «Метафізика» вперше використано в Стародавній Греції для назви твору філософа Аристотеля і перекладається як «те, що після фізики». Бо першим твором була якраз «Фізика».

Надалі слово метафізика почали вживати для назви розділу європейської філософії. Метафізичний живопис - не дуже вдала назва для живопису невеликої купки італійськи художників, що створювали загадкові, занадто зашифровані, незрозумілі за змістом картини. Надзвичайно розвинена і стародавня культура Італії, її типові образи цитувались представниками метафізичного живопису, що створило уяву про продовження національних художніх традицій.

Отже, метафізичний живопис дуже мало філософський чи настільки ж філософський, як і сюрреалізм, що поглинув знахідки і прийоми метафізичного живопису, але мав вже міжнародний характер.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Засновником метафізичного живопису був художник Джорджо де Кирико, італієць, але особа інтернаціональна з характером і звичками. Народився в Греції, мешкав у Німеччині, Італії і Франції. Мав декілька різнобарвних впливів - від німецького романтизму до новітніх і скороминущих паризьких течій. Але виробив свій важкуватий і малорухомий стиль, якого притримувався все життя.Страждав на депрессії.

Саме він в 1913-14 роках в Парижі почав малювати пустельні, фантазійні, міські пейзажі з цитатами італійської класики ( гіпсові голови Аполлона, Зевса,схематичні галереї, суміш з випадкових речей - від бронзового монумента до гумової рукавиці тощо ). Формування невеличкого об'єднанання метафізичних живописців пройшло у 1916 році в місті Феррара , Італія. До угруповання увійшли сам де Кіріко, Карло Карра́, Філіппо де Пізіс, Альберто Савиніо. Пізніше до них приєднався художник Джорджо Моранді. Течія була недовгою і 1921 роком фіксують її розпад.

Дослідники вважають появу метафізичного живопису реакцією на кризу футуризму , мистецької течії Італії. Сам метафізичний живопис не створив ані своєї школи, ані довгого мистецького об'єднання. Тим не менше його помітили, і в Італії ціла низка митців мала вплив ідей метафізичного живопису, хоча насичувала свої картини різними власними знахідками ( Маріо Сіроні, Массімо Кампільі, Анастасіо Сольдаті, Арденго Соффічі).

Твори представників метафізичного живопису розійшлися світом. Найбільші збірки в Мілані ( приватні колекції ), в Лондоні, в Нью-Йорку в Музеї сучасного мистецтва, в Художньому інституті Чикаго , в Стокгольмі (Нац.музей), в Венеції в фонді Пеггі Гугунхейм. Поодинакі зразки метафізичного живопису різними шляхами прийшли в колекції музею Ермітаж (Джорджо де Кіріко, Массімо Капмільі), Петербург і в Музей образотворчих мистецтв в Москві.

Перелік митців метафізичного живопису[ред.ред. код]

  • Джорджо де Кіріко ( 1888 - 1978 )
  • Карло Карра ( 1881 - 1966 )
  • Артуро Мартіні ( 1889 - 1947).Скульптор
  • Феліче Казораті ( 1883 - 1963 )
  • Джорджо Моранді ( 1890 - 1964 )
  • Філіппо де Пізіс ( 1896 - 1952 )
  • Альберто Савініо ( 1891 - 1952 )

Джерела[ред.ред. код]

  • М. Герман, «Искусство 1-й половины 20 века », Азбука, 2005 (рос)
  • Art of the 20 Cencery.Vol.I Taschen 1998 (англ)
  • ж «Искусство Ленинграда». (рос)
  • Каталог выставки «Италия 1930-х годов» (рос)
  • Cowling, Elizabeth; Mundy, Jennifer (1990). On Classic Ground: Picasso, Léger, de Chirico and the New Classicism 1910-1930. London: Tate Gallery. ISBN 1-85437-043-X

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]