Метод опозиції

Метод опозицій — один із методів лінгвістичних досліджень. Добре він поєднується майже зі всіма іншими методами лінгвістичного аналізу, наприклад з дистрибутивним не частіше ніж з компонентним чи контекстологічним.

Історія

Вченню про опозиції наука зобов’язана видатному російському філологу М.С. Трубецькому. Теорія опозицій була викладена в його класичній роботі, що стосується фонології.

Основа опозиції може розглядатися як деякий абстрактний інваріант. Реальні елементи виявляються тоді варіантами, коли вони ускладнені деякими додатковими ознаками. При порівнянні враховуються і розглядаються не всі ознаки, лише тільки ті, які визначені істотними для запропонованої моделі.

М.С. Трубецькой розрізняв опозиції по відношенню до системи і опозиції між членами опозиції. Одним із дослідників який успішно з’єднав теорію опозиції з теорією графів був С. Маркус, який переконливо довів, що опозиції по відношенню до системи слід цілеспрямовано розглядати як відносини між опозиціями.

Види опозицій

Опозиції між членами опозиції розділяються на:

• привативні,
• градуальні,
• еквіполентні.

Приватні опозиції

Приватними називаються опозиції, один член яких характеризується наявністю, а другий — відсутністю диференціальної ознаки. Приватні опозиції відповідають логічному закону виключеного третього (так — ні) і тому їх називають також бінарними, а класифікацію — дихотомічною.

Градуальні опозиції

Градуальними називаються опозиції, члени яких відрізняються різним ступенем або градацією однієї і тієї ж ознаки. Для позначення опозиції прийнято вживати знак «::» або «÷».

Еквіполентні опозиції

Еквіполентними називаються опозиції, які не є ні запереченням, ні підтвердженням якої-небудь ознаки, а характеризуються його якісною відмінністю.

С. Маркус, розробляючи теоретико-множинну теорію опозицій, додав до перерахованих типів ще нульові та диз’юктивні опзиції. Нульові відповідають тотожності, диз’юктивні — відсутності схожості, але ці два типи можуть мати тільки допоміжне значення.

Класифікація за Трубецьким

Сам М. С. Трубецькой опозиціям між членами опозиції протиставляв опозиції по відношенню до системи, розрізняючи при цьому:

• пропорційні,
• ізольовані,
• багатомірні.

Пропорційні опозиції

Пропорційною називається опозиція, відношення між членами якої тотожно відношенню між членами якоїсь іншої опозиції, так що вони утворюють кореляцію опозицій, що дозволяє виявити яку–небудь мовну закономірність.

Ізольовані опозиції

Якщо в системі немає іншої пари, члени якої знаходилися б в таких же відносинах, дана опозиція вважається ізольованою.

Багатомірні опозиції

Багатомірними М. С. Трубецькой називав опозиції, основа яких не обмежується членами даної пари, а розповсюджується і на інші елементи в системі.

Див. також

• Метод суперпозицій

Література

1. Арнольд И.В. «Основы научных исследований в лингвистике» М.: Высш. шк., 1991. (рос.)
2. Трубецкой Н.С. «Основы фонологии». Логическая классификация смыслоразличительных оппозиций М., 1960. (рос.)