Методи портфельного аналізу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Суть портфельного аналізу полягає в тому, що компанія розглядається як сукупність стратегічних бізнес-одиниць, кожна з яких відносно самостійна. Мета портфельного аналізу - узгодження стратегій і найефективніше використання наявних інвестиційних ресурсів з точки зору досягнення стійкого положення компанії в цілому і зростання фінансових результатів.

Для найефективнішого розподілу інвестиційних ресурсів між стратегічними бізнес-одиницями, необхідно оцінити потенційну рентабельність, ризики та стратегічні перспективи розвитку кожної з них. У загальному випадку портфельний аналіз побудований на правилі, що чим вище потенціал розвитку бізнес-одиниці (зростання продажів і прибутку) і чим нижче ризики - тим вигідніше для компанії в цілому інвестування в розвиток цієї бізнес-одиниці. Інвестиційні ресурси при цьому можуть бути як зовнішні, так і внутрішні (прибуток інших бізнес-одиниць).

Основні принципи формування оптимального портфеля:

  • диверсифікованість портфеля за ризиками;
  • диверсифікованість портфеля по стадіях життєвого циклу об'єктів;
  • диверсифікованість портфеля за об'єктами інвестування і донорам.

Також слід зазначити, що портфельний аналіз допомагає уникати «уніфікаційного» підходу до розвитку цих бізнес-одиниць при розробці корпоративних стратегій. Для кожної бізнес-одиниці позначаються самостійні пріоритети і цілі, що відповідають її положенням на ринку і ролі в портфелі.

Матричні методи портфельного аналізу[ред.ред. код]

Найпоширенішим методами портфельного аналізу є матричні методи. Матриці для портфельного аналізу звичайно є двовимірними таблицями (нам відома лише одна тривимірна матриця стратегічного аналізу - варіація матриці Ансофа), де по осях відкладаються прикордонні значення розглянутих факторів (важлива умова: між факторами не повинно бути строгої функціональної залежності). Квадранти утворюються перетинанням прикордонних значень обох чинників. Попадання бізнес-одиниць у той чи інший квадрант означає застосовність до них типових стратегічних рекомендацій.

Найбільш відомі матриці для портфельного аналізу:

  • Матриця БКГ (BCG) - Аналіз темпів росту і частки ринку
  • Матриця МКК (MCC) - Аналіз відповідності бізнесу місії підприємства і її ключовим компетенціям
  • Матриця GE / McKinsey - Аналіз порівняльної привабливості ринку та конкурентоспроможності бізнесу
  • Матриця Shell - Аналіз привабливості ресурсномісткою галузі в залежності від конкурентоспроможності
  • Матриця Ансофа - Аналіз стратегії по відношенню до ринків та продуктів
  • Матриця ADL - Аналіз життєвого циклу галузі та відносного положення на ринку

Етапи портфельного аналізу[ред.ред. код]

  1. Визначення стратегічних бізнес-одиниць компанії.
  2. Вибір матричного методу аналізу (див. вище).
  3. Збір необхідної для побудови матриці інформації.
    Такою інформацією може бути:
    • Стан і тенденції розвитку галузей, в яких працюють бізнес-одиниці;
    • Конкурентоспроможність бізнесів;
    • Частка бізнес-одиниць на їх ринках;
    • Стадії життєвого циклу продуктів і галузей;
    • І т.п.
  4. Побудова вибраних матриць портфельного аналізу.
  5. На базі типових рекомендацій обраного методу матричного аналізу розробляються загальні стратегії для бізнес-одиниць.

Посилання[ред.ред. код]