Метод Гартрі — Фока

Метод Гартрі — Фока — метод наближених квантовомеханічних розрахунків для багатоелектронних систем.

Метод Гартрі — Фока дозволяє звести складну багатоелектронну квантовомеханічну задачу до розв'язування одноелектронних задач.

Метод складається із кількох стадій. На першому етапі розв'язується задача про рух електрона в певному модельному потенціалі, що повинен якомога краще відображати взаємодію вибраного електрона з ядрами атомів та іншими електронами. Знайдені хвильові функції використостовуються для того, щоб визначити взаємодію електрона з іншими електронами й ядрами, уточняючи потенціал. Надалі знову розв'язується задача знаходження хвильових фукнцій електрона для нового потенціала. Процедура продовжується до досягнення збіжності.

Метод Гартрі — Фока відрізняється від методу Гартрі тим, що в ньому хвильова функція багатоелектронної системи вибирається у вигляді детермінанта Слейтера.

Метод Гартрі — Фока успішно використовується для чисельних квантовомеханічних розрахунків. Його головним недоліком є те, що він не враховує кореляційної енергії для електронів.

Метод отримав свою назву на честь англійського фізика Дугласа Гартрі й радянського фізика Володимира Фока.

Література

• Вакарчук І. О. Квантова механіка. — 4-е видання, доповнене. — Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 872 с.
• Блейзо Ж.-П., Рипка Ж. Квантовая теория конечных систем. — К.: Феникс, 1998. — 480 с.
• Давыдов А. С. Квантовая механика. — М.: Наука, 1973. — 704 с.
• Майер И. Избранные главы квантовой химии: доказательства теорем и вывод формул. — М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2006. — 584 с.
• Мессиа А. Квантовая механика. — М.: Наука, 1979. — Т. 2. — 584 с.
• Слэтер Дж. Методы самосогласованного поля для молекул и твердых тел. — М.: Мир, 1978. — 664 с.
• Фок В. А. Начала квантовой механики. — М.: Наука, 1976. — 376 с.
• Хартри Д. Расчёты атомных структур. — М.: ИЛ, 1960. — 256 с.
• Levine, Ira N. (1991). Quantum Chemistry. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice Hall. с. 455–544. ISBN 0-205-12770-3. 
• Cramer, Christopher J. (2002). Essentials of Computational Chemistry. Chichester: John Wiley & Sons, Ltd. с. 153–189. ISBN 0-471-48552-7. 
• Szabo, A.; Ostlund, N. S. (1996). Modern Quantum Chemistry. Mineola, New York: Dover Publishing. ISBN 0-486-69186-1. 

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.