Механорецептор
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (грудень 2014) |
Механорецептори — це закінчення чутливих нервових волокон, що реагують на механічний тиск чи іншу деформацію, що діє ззовні, або виникає у внутрішніх органах і відповідають генерацією потенціалу дії[1]. У людини існує чотири головних типи таких рецепторів на гладенькій шкірі (тобто шкірі, позбавленої волосся): тільця Пачіні, тільця Мейснера, диски Меркеля (див. Merkel nerve ending[en]) та закінчення Руффіні (див. Ruffini ending[en]).
Види механорецепторів[ред. | ред. код]
- Тактильні механорецептори зосереджені в зовнішніх покривах тварин і людини, сприймають дотик.
- Барорецептории розташовані у стінках кровоносних судин, серця, порожнистих гладеньком'язових органів; вони реагують на розтяг внаслідок підвищення тиску крові, скупчення газів у шлунку або кишечнику тощо
- Пропріорецептори — зосереджені в м'язово-суглобовому апараті — реагують на розтяг при скороченні або розслабленні скелетних м'язів.
- Вестибулорецептори (або механорецептори вестибулярного апарату) реагують на прискорення, вібрації, нахил тіла або голови.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Механорецетори на сайті «Академік». Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 4 липня 2010.
|
Це незавершена стаття з нейронауки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з молекулярної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |