Механохімія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Механохімія (рос. механохимия, англ. mechanochemistry, нім. Mechanochemie f) – розділ науки, що вивчає хімічні та фізико-хімічні перетворення при механічній дії на речовину.

До процесів, які розглядає М., належать:

Механохімічні реакції – це хімічні перетворення речовини, ініційовані або прискорені механічним діянням. Мають місце у твердих тілах при їх стисканні, подрібненні, дії ударних хвиль, зсувах, деформації тощо, а також в рідинах при кавітації, розвиненій турбулентності. У полімерах, речовинах з надмолекулярною структорою, в т. ч. вугіллі, під дією механічних напруг змінюються відстані між атомами і валентні кути в основному ланцюгу мактомолекули, геометричні параметри надмолекулярних утворень, що зменшує енергію активації в реакціях за участі цих атомів. При певних напругах відбувається розпад хімічних зв’язків. Продукти розпаду – вільні радикали – ініціюють подальші рекції (заміщення, розпад, приєднання і т. п.). У кристалах, аморфних речовинах деформації викликають появу точкових дефектів, дислокацій з порушенням структури, які є центрами наступних хімічних реакцій; поверхневе руйнування теж викликає виникнення поверхневих активних центрів. У водному середовищі у місцях накопичення дислокацій виникають локальні зміни електрохімічного потенціалу, що, зокрема, стає причиною активізації корозійних процесів.

Досягнення М. важливі для розвитку теорії міцності і довговічності матеріалів, фізико-хімічної механіки, теорії тертя і зношування, старіння полімерів, окремих розділів геохімії, технології механічної обробки матеріалів, а також використовуються в деяких процесах збагачення корисних копалин.

Література[ред.ред. код]