Механізм Ватта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Механізм Ватта
Механізм Ватта у задній підвісці пікапа Ford Ranger EV

Механі́зм Ва́тта (прямило[1] Ватта, паралелограм Ватта) — плоский чотириланковий механізм для надання поршню парової машини прямолінійного руху, винайдений Джеймсом Ваттом і вперше описаний ним у 1884 році.

Цей механізм не забезпечує абсолютно прямолінійного руху, і сам Ватт це розумів. У багатьох ситуаціях механізм Ватта не завжди задовільно виконував свою функцію у парових машинах, що приводило до появи додаткового опору і зношування. Пафнутій Чебишов запропонував своє вирішення цієї проблеми у вигляді чотириланкового механізму іншої конструкції, що згодом отримав назву механізм Чебишова.

Механізм Ватта використовується на задній підвісці деяких автомобілів (наприклад, у Opel Astra) як удосконалення тяги Панара. Обидві конструкції призначені для запобігання зміщенню автомобільної осі убік відносно корпуса автомобіля, дозволяючи осі, в той же час, рухатися строго у вертикальному напрямку.

Механізм складається (див. фото) з двох горизонтальних балок однакової довжини, прикріплених до кожної зі сторін шасі. Між цими двома балками приєднана коротка вертикальна ланка. Центр вертикальної ланки — точка P, що рухається вертикально, приєднано до середини балки заднього моста автомобіля. Усі кінці ланок сполучені циліндричними шарнірами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]