Механізм Гіґґза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Залежність потенціалу поля Гіґґза від дійсної та уявної частини амплітуди поля. Центральний горбик відповідає симетричному стану, але цей стан нестійкий, і система скочується в «долину», що оточує горбик, порушуючи симетрію

Механі́зм Гі́ґґза — теоретична побудова, що пояснює спонтанне порушення симетрії в квантовій теорії поля. В його основі взаємодія частинок зі спеціальним полем Гіґґза, внаслідок якої безмасові частинки набувають масу. Завдяки полю Гіґґза симетричний стан Всесвіту втрачає стійкість, і Всесвіт переходить у несиметричний стан.

Механізм Гіґґза використовується, зокрема, в теорії електрослабкої взаємодії.

Про експериментальне відкриття кванта поля Гіґґза (бозона Гіґґза) було оголошено під час відкритого семінару в ЦЕРН, проведеного 4 липня 2012 року. Експерименти свідчать про існування нової частинки з масою 125,3 ± 0,6 ГеВ, яка за певними своїми характеристиками нагадує бозон Гіґґса[1]. Однак необхідні додаткові експерименти, щоб підтвердити, що відкрита частинка поводиться повністю як передбачуваний бозон зі Стандартної моделі.

Історія[ред.ред. код]

Механізм носить ім'я Пітера Гіґґза, хоча його запропонували в 1964 році незалежно три групи теоретиків: Роберт Браут та Франсуа Енглер, Пітер Гіґґс, а також Джеральд Гуральнік, Карл Гаген та Том Кіббл. У 2010 році всі шість науковців були нагороджені премією Сакураї.

Примітки[ред.ред. код]

Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.