Механізм Гіґґса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Залежність потенціалу поля Гіґґса від дійсної та уявної частини амплітуди поля. Центральний горбик відповідає симетричному стану, але цей стан нестійкий, і система скочується в «долину», що оточує горбик, порушуючи симетрію

Механізм Гіґґса - теоретична побудова, що пояснює спонтанне порушення симетрії в квантовій теорії поля. В його основі взаємодія частинок зі спеціальним полем Гіґґса, внаслідок якої безмасові частинки набувають масу. Завдяки полю Гіґґса симетричний стан Всесвіту втрачає стійкість, і Всесвіт переходить у несиметричний стан.

Механізм Гіґґса використовується, зокрема, в теорії електрослабкої взаємодії.

Про експериментальне відкриття кванта поля Гіґґса, бозона Гіґґса було оголошено під час відкритого семінару в ЦЕРН, проведеного 4 липня 2012 року. Експерименти свідчать про існування нової частинки з масою 125,3 ± 0,6 ГеВ, яка за певними своїми характеристиками нагадує бозон Гіґґса[1]. Однак необхідні додаткові експерименти, щоб підтвердити, чи відкрита частинка поводиться повністю як передбачуваний бозон зі Стандартної моделі.

Історія[ред.]

Механізм носить ім'я Пітера Гіґґса, хоча його запропонували в 1964 незалежно три групи теоретиків: Робер Бру та Франсуа Енглер, Пітер Гіґґс, а також Джеральд Гуральнік, Карл Хаген та Том Кіббл. У 2010 всі шість науковців були нагороджені премією Сакураї.

Примітки[ред.]

Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.