Механічний апельсин (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Механічний апельсин
A Clockwork Orange
Clockwork orange.jpg
Жанр драма
Режисер Стенлі Кубрик
Продюсер Стенлі Кубрик
Сценарист Стенлі Кубрик
Роман:
Ентоні Барджесс
У головних
ролях
Малкольм МакДавелл
Варрен Кларк
Майкл Бейтс
Джеймс Маркус
Майкл Тарн
Патрік Меджі
Оператор Джон Олкотт
Монтаж Білл Батлер
Кінокомпанія Warner Brothers
Тривалість  136 хв.
Мова  англійська
Країна  Велика Британія
Рік  1971
Дата виходу  13 січня 1972
IMDb ID 0066921
Кошторис  2,2 млн. $
Касові збори  26,589400 млн. $

«Механі́чний апельси́н» (англ. A Clockwork Orange) — культовий фільм американського режисера Стенлі Кубрика, знятий 1971 року; екранізація однойменного роману англійця Ентоні Берджеса. Перегляд цього фільму заборонено особам до 18 років. Основою стрічки, як і роману, є роздуми про людську жорстокість, свободу волі та вибору. Стрічку чотири рази було номіновано на «Оскар».

Коли сценарист Террі Саузерн запропонував Стенлі Кубрику «Механічний апельсин» як потенційний сценарій для фільму, режисер відмовився — він був зайнятий підготовкою фільму про Наполеона. Та все ж згодом Кубрик повернувся до сценарію. Ознайомившись із ним детальніше, режисер сказав: «Я вражений усім — ідеєю, сюжетом, символами і, звичайно, мовою…».

Сюжет[ред.ред. код]

Режисер знайомить глядача із головним героєм — підлітком на ім'я Алекс (Малькольм МакДавелл), котрий, як на свій вік, є особою агресивною — ґвалтує жінок, грабує будинки та здійснює акти «ультранасилля». У цьому йому допомагає компанія друзів — дивакуватих хлопців, для яких Алекс є беззаперечним лідером. Поруч із цим у свідомості Алекса живе альтер-еґо — підліток захоплюється класичною музикою, зокрема 9-ою симфонією Бетховена.

Одного разу, здійснивши вбивство, Алекс потрапляє до тюрми. Будучи ув'язненим, Алекс починає перейматись власним психічним станом — тюремні пута стають для нього нестерпними. Саме тому хлопець погоджується взяти участь у медичних експериментах, які люб'язно пропонує уряд. Лікування полягає у тому, що медики намагаються виробити у людині (злочинці зокрема) умовний рефлекс на секс та насилля. Таким чином, лише при думці про секс чи насилля, Алекса вражав потужної сили приступ нудоти. Ті ж відчуття хлопець переживав, коли чув улюблену 9-у симфонію Бетховена.

Після завершення курсу лікування хлопець повертається додому. Там, неочікувано для себе, він розуміє, що рідні батьки зреклися його. Хлопець не знаходить місця, де може заховатись разом зі своїми душевними переживаннями — преса безкомпромісно слідкує за «вилікуваним» вбивцею, переслідуючи його. Окрім того, на Алекса полює опозиція чинного уряду. Вони провокують самогубство хлопця, намагаючись таким чином спростувати думки народу про ефективність такого лікування.

Але навіть після спроби самогубства Алекс залишається живим. А безжальні уряд та журналісти не покидають хлопця, пропонуючи йому співпрацю. Хлопець, не маючи вибору, погоджується. Закінчується фільм двозначними словами Алекса — «Я одужав…».


Зйомки[ред.ред. код]

Стрічку майже повністю було відзнято в Лондоні. Для зйомок фільму режисер застосовував досить прості прийоми — горизонтальна зйомка, робота трансфокатора та лише декілька панорамних зйомок.

Критика[ред.ред. код]

Після виходу фільму у світ, в Англії одразу почались масові акції протесту. Таку реакцію спричинило небажання англійців дивитись кіно, що, за їхніми словами, пропагує насильство. Уже під час самих показів більшість глядачів посеред сеансу вставали і покидали зали кінотеатрів. Згодом, коли фільм все ж набув розголосу, в Англії почали з'являтись угрупування підлітків, які копіювали поведінку головних героїв. Аби застерегти себе від чисельних втрат, уряд Великої Британії заборонив показ фільму, мотивувавши це тим, що стрічка — «зло як таке». Заборона на фільм була дійсною аж до 1999 року.

Неоднозначним було сприйняття фільму й у пресі. До прикладу, журнал «The New Yorker» назвав фільм порнографічним. Лише з 2000-них років, після повернення стрічки на екрани, фільм почав отримувати схвальні відгуки.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • До того, як ідеєю екранізації захопився Стенлі Кубрик, на роль Алекса і його «банди» планували взяти учасників відомого гурту «The Rolling Stones».
  • Під час зйомок фільму актор Малкольм МакДавелл (Алекс) неодноразово отримував травми — у нього були зламані ребра, пошкоджене око, а під час зйомки сцени, у якій друзі Алекса намагались втопити хлопця в басейні, у актора зламався дихальний апарат, і він ледь не задихнувся під водою.
  • Мова, якою послуговуються герої стрічки — новаторство автора книги Ентоні Берджеса, називається «надсад» — сленг, у якому змішані англійські та російські слова.
  • Увесь відзнятий матеріал, що не увійшов до фільму, Стенлі Кубрик знищив.

Джерела[ред.ред. код]