Мечеть Укба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мечеть Укба
Тривимірна комп'ютерна модель мечеті Укба

Мечеть Укба (араб. جامع عقبة‎) також відома як Велика мечеть Кайруана (араб. جامع القيروان الأكبر‎) — одна з найбільших мечетей у Тунісі, розташована в місті Кайруані. Як перша історична столиця мусульманського Магрибу, Кайруан вважається духовним та релігійним центром Тунісу[1] та іноді — четвертим священним містом ісламу[2][3]. Велика мечеть вважається найстарішою святинею та найважливішою мечеттю мусульманського Заходу[4][5]. З 13 березня 1912 року ця мечеть занесена до списку історичних пам'яток в Тунісі, що охороняються державою[6][7], 1988 року вона, як і все місто Кайруан, була занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[8].

Будівництво[ред.ред. код]

Побудована арабським воєначальником Окбою ібн нафі приблизно 670 року н.е. (у 50 році за ісламським календарем) під час будівництва міста Кайруан[9]. Мечеть має площу 9000 квадратних метрів і є одним з найдавніших місць богослужіння в ісламському світі[10]; також вона стала прообразом для всіх пізніших за часом мечетей в Магрибі[11]. Велика мечеть в Кайруані вважається однією найвидатніших пам'яток ісламської архітектури в Північній Африці[12], її периметр становить майже 405 метрів.

Цей простір включає гіпостільний молитовний зал, великий мармуровий мощений двір і масивний квадратний мінарет. Крім свого релігійного значення[13], мечеть Укба вважається одним із шедеврів ісламської архітектури[14][15][16][17]. Мечеть фігурує в багатьох книгах та навчальних посібниках з ісламського мистецтва [18].

Історія[ред.ред. код]

Окрім своєї художньої та архітектурної значимості, Велика мечеть у Кайруані зіграла, на думку туніського історика ісламу Мухаммеда Тальбах, «головну роль у ісламізації всього мусульманського Заходу, зокрема Іспанії, та в поширенні малікітства»[19].

Під час правління династії Аглабідів (IX століття) мечеть отримала свій статус завдяки значним роботам з розширення, проведеними у ній[20]. Відомість мечеті Укби та інших святинь в Кайруані допомагали місту розвиватися і рости.

Університет, де працювали вчені, які викладали в мечеті, став центром розвитку ісламської думки та світських науках[21][22]. Його роль можна порівняти з Паризьким університетом у період середньовіччя. Із занепадом місто Кайруан починаючи з середини XI століття центр інтелектуальної думки перемістився до університету Ез-Зітуні в Тунісі[23].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Linda Kay Davidson et David Martin Gitlitz, Pilgrimage from the Ganges to Graceland: an encyclopedia, vol. I, ed. ABC-CLIO, Santa Barbara, 2002, p. 301
  2. Ray Harris et Khalid Koser, Continuity and change in the Tunisian sahel, éd. Ashgate Publishing, Farnham, 2004, p. 118
  3. Célébration de Kairouan, capitale de la culture islamique pour 2009 (Afribone)
  4. Clifford Edmund Bosworth, Historic cities of the Islamic world, ed. Brill, Leyde, 2007, p. 264
  5. Jean-Claude Garcin, Grandes villes méditerranéennes du monde musulman médiéval, éd. École française de Rome, Rome, 2000, p. 81
  6. Monuments historiques et archéologiques classés et protégés en Tunisie (Institut national du patrimoine)
  7. Myriam Bacha, «La construction patrimoniale tunisienne à travers la législation et le journal officiel, 1881-2003: de la complexité des rapports entre le politique et le scientifique», L’Année du Maghreb, n°4, 2008, pp. 99-122
  8. Site de Kairouan (Patrimoine mondial de l’Unesco)
  9. Jean-Pierre Caillet, L’art du Moyen Âge: Occident, Byzance, Islam, éd. Gallimard, Paris, 1995, p. 436
  10. Néji Djelloul, Kairouan: la Grande Mosquée, éd. Contraste, Sousse, 2000, p. 3
  11. Great Mosque of Kairouan (discoverislamicart.org)
  12. 2009:: Kairouan
  13. Great Mosque of Kairouan — Kairouan, Tunisia
  14. Kairouan — UNESCO World Heritage Centre
  15. Kairouan 499
  16. The Great Mosque (kairouan-cci2009.nat.tn)
  17. Inscription de Kairouan au patrimoine mondial (Kairouan.org)
  18. Jacques Vérité, Conservation de la Grande Mosquée de Kairouan, éd. Unesco, Paris, 1981Шаблон:Pdf
  19. Mohamed Talbi, L’Islam n’est pas voile, il est culte, éd. Cartaginoiseries, Carthage, 2010, p. 121
  20. M’hamed Hassine Fantar, De Carthage à Kairouan: 2000 ans d’art et d’histoire en Tunisie, éd. Agence française d’action artistique, Paris, 1982, p. 23
  21. Wilfrid Knapp et Nevill Barbour, North West Africa: a political and economic survey, Editions Oxford University Press, Oxford, 1977, page 404
  22. Kairouan Capital of Political Power and Learning in the Ifriqiya (MuslimHeritage.com)
  23. Mahmud Abd al-Mawla, L’université zaytounienne et la société tunisienne, éditions Maison Tiers-Monde, Tunis, 1984, page 33

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]