Меша Селимович

Меша Селимович
серб. Меша Селимовић / Meša Selimović
Меша Селимович на поштовій марці, 2010
Народився	26 квітня 1910(1910-04-26) Тузла, Австро-Угорщина
Помер	11 липня 1982(1982-07-11) (72 роки) Белград, Югославія
Поховання	Новий цвинтар
Громадянство	Югославія
Національність	боснієць
Діяльність	прозаїк, есеїст
Сфера роботи	література
Alma mater	Белградський університет
Заклад	Сараєвський університет
Мова творів	сербська
Роки активності	1949—1982 рр.
Напрямок	філософська та історична проза
Жанр	романи, оповідання, есе
Magnum opus	«Дервіш і смерть» «Твердиня»
Членство	Академія наук і мистецтв Боснії і Герцеговини (1982), Сербська академія наук і мистецтв (21 березня 1974), Сербська академія наук і мистецтв (11 липня 1982) і Спілка письменників Сербії
Премії	премія Негоша премія часопису «НИН»
Меша Селимович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Lib= |Член КПРС=

Ме́ша Сели́мович (також зустрічається написання імені Меха, Мехмет; серб. Меша Селимовић або Meša Selimović, нар.26 квітня 1910, Тузла, Австро-Угорщина — пом.11 липня 1982, Белград, Югославія) — югославський боснійський письменник.

Життєпис

Меша Селимович народився 26 квітня 1910 року в мусульманській заможній родині в Тузлі. Закінчив школу та гімназію в Тузлі.

У 1930—34 рр. навчався на філософському факультеті Белградського університету, де вивчав сербськохорватську мову та югославську літературу.

У період від 1935 по 1941 рр. М. Селимович працював учителем у гімназії.

У роки Другої світової війни брав участь у партизанському русі, його було заарештовано.

У повоєнний час викладав у Високій педагогічній школі, був художнім керівником кіностудії «Босна-фільм», директором Народного театру.

З 1947 по 1971 рр. жив у місті Сараєво, згодом переїхав до Белграду.

Меша Селимович є почесним доктором Сараєвського університету, лауреатом премії Негоша та премії часопису «НИН» (обидві 1967 рік) тощо.

Творчість

У літературі Меша Селимович дебютував військовою прозою. Писав сербською мовою. Перша збірка оповідань Селимовича — «Prva četa» («Перший загін») була опублікована у 1950 році. Наступна збірка оповідань «Tuđa zemlja» («Чужа земля») — у 1962 році.

Меша Селимович написав свій перший роман «Tišine» («Мовчання») у 1962 році. Наступним його доробком був поетичний роман «Magla i mjesečina» («Туман і місячне світло»), написаний у 1965 році. Селимович у 1948 році починає писати критичні статті. Протягом 1950—1952 років опублікував найвидатніші праці-дискусії про Марка Марулича, Стефана Сремца, Хасана Кукича і Йована Дучича.

Найвідомішими творами письменника є історико-філософські романи-притчі «Дервіш і смерть» і «Твердиня».

Статуя М. Селимовича в середмісті Тузли

Московське видання творів М. Селимовича з серії «Майстри сучасної прози» (1987)

Твори

• Прва чета / «Перший загін» (1950, книга оповідань)
• Туђа земља / «Чужа земля» (1957, книга оповідань і сценаріїв для кіно).
• Ноћ и јутра/ «Ніч і ранки» (1958, кіносценарій)
• Тишине/ «Тиша» (1961, роман).
• Магла и мјесечина / «Туман і місяць» (1965, роман)
• Есеји и огледи / Есе та огляди (1966)
• Дервиш и смрт / «Дервіш і смерть» (1966, історичний роман)
• За и против Вука / «За і проти Вука (Караджича)» (1967, есе)
• Тврђава / «Твердиня» (1970, історичний роман)
• Острво / «Острів» (1974, роман)
• Круг / «Коло» (1983, незакінчений роман)

Переклади

За СРСР вийшли ряд російських перекладів творів М. Селимовича, зокрема, окремі воєнні оповідання зі збірки «Чужа земля» було надруковано в популярному всесоюзному літературному часописі «Иностранная литература» (1969, № 3, стор. 137—164).

У 1987 році видавництво «Радуга» в серії «Майстри сучасної прози» (рос. Мастера современной прозы) видало в перекладі О. Романенко та О. Кутасової том творів Селимовича, що містив 2 його найвідоміші романи: «Дервіш і смерть» і «Твердиня».

Українською мовою роман Меші Селимовича «Фортеця» побачив світ у перекладі професора Івана Ющука наприкінці 80-тих років XX століття.

Переклад роману «Дервіш і смерть» українською здійснила Катерина Калитко, книга вийшла 2017-го р. у видавництві «Круговерть».

Література про письменника

• Щеголь Л. Д. Жанрова дефініція роману М. Селімовича «Дервіш і смерть» Київ
• Л. Д. Щеголь, ТВОРЧІСТЬ МЕШІ СЕЛІМОВИЧА. РОМАН «ДЕРВІШ І СМЕРТЬ» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Аннинский Л. Человек — в крепости и вне её. // Селимович М. Дервиш и смерть. Крепость. (серія: «Мастера современной прозы»), М.: «Радуга», 1987, стор. 5-17 (рос.)
• Kritičari o Meši Selimoviću. Sarajevo: Svijetlost, 1973 (серб.)
• Petrović M. Roman Meše Selimovića. Niš: Gradina, 1981 (серб.)

Відомі цитати

• «Життя завжди сповзає вниз, — вимовив я, силкуючись захищатися. Необхідні зусилля, щоб цього не допустити.»
• Живі нічого не знають. Навчіть мене, мертві, як померти безстрашно, без жаху. Адже смерть така ж абсурдна, як і життя.

Меша Селімович, «Дервіш і смерть».

Джерела

• Вєдіна В. П., Жулинський М. Г. Сучасний слов'янський роман: соціально-філософські й естетичні аспекти //Слов'янські літератури: ІХ Міжнародний з'їзд славістів: Доповіді. — К., 1983. — 351 с.
• Deretić J. Istorija srpske knjizevnosti. — Beograd: Prosveta, 2004.(серб.)
• Selimović Meša. Sjecanja // Sabrana djela. — Beograd, 1977. — 368 str.(серб.)

Посилання

• Меша Селімович [Архівовано 4 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (серб.) (англ.) (тексти online)
• Меша Селімович (серб.)
• Селімович Меша. Фортеця (1985) на «Гуртом»