Мизинівка

село Мизинівка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район/міськрада	Звенигородський район
Рада	Мизинівська сільська рада
Код КОАТУУ	7121283601
Картка на сайті ВР	Село на сайті ВРУ
Основні дані
Населення	310
Поштовий індекс	20224
Телефонний код	+380 4740
Географічні дані
Географічні координати	049.122 0030.84449°07′19″ пн. ш. 30°50′37″ сх. д.49.121944° пн. ш. 30.843611° сх. д. 49.121944, 30.843611
Середня висота над рівнем моря	150 м
Відстань до обласного центру	94,3 (фізична) км
Відстань до районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Звенигородка
Відстань до залізничної станції	20 км
Місцева влада
Адреса ради	20244, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с.Мизинівка, тел. 9-72-31
Сільський голова	Романов Олександр Олександрович
Карта
Мизинівка

Ми́зинівка — село в Україні, Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради, якій також підпорядковані село Стара Буда та селище Олександрівка. Населення — 310 чоловік.

Село розташоване за 12 км на північний захід від районного центру — міста Звенигородка та за 20 км від залізничної станції Звенигородка.

Історія

Із покоління в покоління жителі села переказують легенду про його заснування. Один чоловік мав п'ятьох синів. Після смерті батька чотирьох старших братів доля розкидала по всьому світі. На батьківській землі залишився молодший син. Він згуртував навколо себе людей і заснував село. Син був найменший — «мизинець», звідси й назва села.

За архівними даними, в 1900 році в селі проживало 1 058 осіб. 3емлеволодіння Мизинівки до 1917 року становили 1 227 десятин. Уся земля належала панам Ячевському, Семилевичу. До 1917 року поміщики свої землі продали селянам. Село до революції мало церковнопарафіяльну школу, в якій викладав один учитель.

Найактивнішу боротьбу під час революційних подій 1917 року вів Котик Юмен Степанович, зареєстрований до списку № 1 Українських більшовицьких осередків, в 1919 році він був повітовим старостою Звенигородці.

175 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 138 з них загинули, 76 нагороджені орденами й медалями. В 1958 році тут споруджено пам'ятник воїнам, що загинули в боях за відвоювання села.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі містилася рільнича бригада колгоспу «Ленінська Іскра», за якою було закріплено 2,3 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1,6 тисячі га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте тваринництво. З допоміжних підриємств працювали млин, пилорама. Також на той час працювали восьмирічна школа, три клуби, дві бібліотеки з фондом 8 тисяч книг, два фельдшерсько-акушерські пункти.

Церква

Свято-Георгіївська церква розташована в центрі села. Збудована, наймовірніше, на місці попередниці, про що свідчить надгробок на могилі священика Лисянського, який помер 1897 року. В радянський період стояла зачинена і потроху руйнувалася. Дерево подекуди струхлявіло, зруб стягнуто металевими стрижнями. Нині реставрується

Сучасність

На території села діють сільськогосподарські підприємства: СТОВ Мизинівський та СФГ «Форсінг». Створено навчально-виховний комплекс.

Персоналії

Уродженець села Юхим Леонтійович Білокінь за виявлену мужність та відвагу нагороджений трьома орденами Слави.

У Мизинівці народився Іван Холоменюк — український живописець, заслужений діяч мистецтв України.

Джерела

	Портал «Черкащина»

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. Головна редакція Української Радянської енциклопедії. Київ.

Ресурси інтернету

• who-is-who.com.ua