Миколай-Кшиштоф Радзивілл (Чорний)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколай-Кшиштоф Радзивілл
Mikołaj Radziwiłł Czarny.JPG
Народився 4 лютого 1515(1515-02-04)
Несвіж
Помер 1565
Лукишки
натирання тіла ртуттю
Національність литвин
Інші імена Микола Христофор Радзивілл, Микалоюс Радвіла
Діяльність державний діяч, меценат
Титул князь[1]
Посада маршалок, великий канцлер литовський, віленський воєвода
Конфесія лютеранин, потім — кальвініст
Батько Ян Радзивілл «Бородатий»
Матір Анна Кішка (пол. Anna Kiszka)
Дружина Eльжбeтa Шидловєцкa (пол. Elżbieta Szydłowiecka)
Діти Микола Христофор «Сирітка» пол. (Mikołaj Krzysztof Radziwiłł "Sierotka")


Єлизавета Радзивілл пол. Elzbieta Radziwiłł
Софія Агнешка Радзивілл пол. Zofia Agnieszka Radziwiłł
Анна Маґдалена Радзивілл пол. Anna Magdalena Radziwiłł
Єжи Радзивілл пол. Jerzy Radziwiłł
Альбрехт Радзивілл пол. Albrycht Radziwiłł
Станіслав Радзивілл пол. Stanislaw Pius Radziwiłł
Христина Радзивілл пол. Krystyna Radziwiłł

Herb Radziwiłłów.PNG

Миколай-Кшиштоф Радзивілл (Чорний) (лит. Mikalojus Radvila Juodasis, пол. Mikołaj Radziwiłł Czarny, *4 лютого 1515 — †1565) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. Маршалок, великий канцлер литовський Великого князівства Литовського, віленський воєвода.

Біографія[ред.ред. код]

Обладунки Миколи Радзивілла «Чорного»
Символ (знак) кальвіністів

Навчався в університеті імені Мартіна Лютера у Віттенберґу.

Деякий час перебував при дворі короля Польщі Сигізмунда І Старого. 1547 р. в Ауґсбурґу отримав від імператора Священної Римської імперії Карла V Габсбурґа титул князя; титул підтверди. Прагнув утворити своє спадкове князівство в Литві.

Був прихильником кальвінізму, проводив значну реформаційну діяльність. Відомий культурно-освітній і протестантський діяч свого часу (спочатку — лютеранин, з 1555 p. — кальвініст). Заснував чимало шкіл у своїх маєтках, відкрив у Бересті (Бресті-Литовському) друкарню, у якій 1563 року була випущена Радзивілівська Біблія (польською мовою). За його життя почав будуватися у 1551 р. перший дерев'яний замок в Несвіжу.

Завдяки шлюбови своєї сестри Барбари з королем Сиґізмундом II Августом мав значний вплив у державі. Володів великими маєтностями (головна резиденція — у Вільнюсі, друга за значенням — у Бересті Литовському, де сприяв реконструкції та перебудові місцевого замку), обіймав впливові посади. Був противником укладення унії між Литвою та Польщею.

Сват князя Андрія Вишневецького (рідного брата Дмитра «Байди» Вишневецького[2]). Син Миколай Кшиштоф Радзивілл (Сирітка) одружився з Гальшкою (Ельжбетою) Евфимією з Вишневецьких (небогою Дмитра «Байди» Вишневецького), після її передчасної смерти (1596 року) взяв собі за дружину її сестру Єлизавету, котра побувала в шлюбі. За ще одним представником роду Радзивіллів — Яном Єжи — згодом була заміжня внучка Костянтина Василя Острозького — Елеонора (дочка найстаршого його сина Януша).

Можливо, під впливом Миколая Радзивілла «Чорного» Костянтин Василь Острозький спочатку заснував у своєму родинному місті Острозі школу, яку часто називають академією (наприкінці 70-х років, 1581 року вийшла на світ у тутешній друкарні перша повна Біблія старослов'янською мовою, відома як Острозька Біблія; друкар Іван Федоров (Федорович)).

Мав чималі маєтки на території сучасної України: зокрема, володів містом Радивилів, в Олиці його коштом був збудований замок[3] (чи почав будуватись близько 1564 р.[4]). ДЛя зміцнення обороноздатності у 1555 р., за дорученням короля, наказав почати зводити дерев'яний замок у Борисові.

Брав безпосередню участь в суді над Санґушком Дмитром, через що останній був засуджений до страти.[5]

Гієронім Маковєцкі (помер бл. 1582) тривалий час був секретарем Миколи Христофора Радзивілла «Чорного».[6]

Помер 28/29 травня 1565 р. у власному маєтку. Перед смертю хворів тривалий час подагрою, від чого лікувався, натираючи тіло ртуттю. Тіло було поховане біля тіла дружини в мавзолеї, раніше збудованому біля кальвінського збору у Вільнюсі в кам'яниці погаштольдівській. На початку 1578 р. син Микола «Сирітка» звернувся до Папи Григорія ХІІІ для перепоховання тіл батьків в збудованій для цього католицькій каплиці, але згоди не було. З часом він сприяв встановленню памятної таблиці з епітафією батькам в катедрі св. Станіслава Вільнюса. У 1627 р. його рештки та дружини були урочисто перепоховані в кальвінському зборі у Дубинках за сприяння Христофора Радзивілла (внука) — представника біржанської гілки, яка сповідувала кальвінізм.[7]

В заповіті від 27 травня головним опікуном дітей призначений король Сігізмунд ІІ Авґуст.

2004 р. під час обстеження залишків кальвінського збору в Дубинках були знайдені рештки, які ідентифікували як рештки Миколая Радзивілла «Чорного». Були урочисто перепоховані 5 вересня 2009 р.[8]

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Eльжбeтa Шидловєцкa (1533–1562; наймолодша донька краківського каштеляна Кшиштофа Шидловєцкі). Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Radziwillowie02 пол.
  2. Książęta Wisniowieccy пол.
  3. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami…— Lwów, 1740.— Т.3.— 938 s. (пол.) s. 824
  4. H.Lulewicz. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515–1565)… S. 345
  5. Żelewski R. Górkowa Elżbieta (Halszka z Ostroga 1539–1582) / Polski Słownik Biograficzny. Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960.— Tom VIII/3. — Zeszyt 38. — S. 425
  6. I.Kaniewska. Makowiecki Hieronim h. Pomian (zm. ok. 1582)… s. 223-4
  7. H.Lulewicz. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515–1565… S. 345
  8. Litwa żegna Radziwiłłów (пол.)
  9. H.Lulewicz. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515–1565)… S. 346

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]