Миколай Зиблікевич
| Миколай Зиблікевич | |
|---|---|
 | |
| Народився |
28 листопада 1823 Старий Самбір, Львівська область |
| Помер |
16 травня 1887 (63 роки) Краків ·пневмонія |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Країна |
 Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Діяльність | педагог, політик, правник, адвокат, мер Кракова |
| Галузь | Q113958160?[1] і політична діяльність[1] |
| Alma mater | Ягеллонський університет і ЛНУ ім. І. Франка |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Знання мов | польська[1] |
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
| Членство | Polskie Towarzystwo Tatrzanskied і Краківське наукове товариствоd[2] |
| Посада | посол до Галицького сейму[d], член Палати Цислейтаніїd і член Палати панів Імперської Ради[d] |
 | |
Миколай Зиблікевич (пол. Mikołaj Zyblikiewicz, 28 листопада 1823, Старий Самбір, Львівська область — 16 травня 1887, Краків) — польський політик і юрист українського походження, граф, президент Кракова, голова Галицького сейму.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Старому Самборі в сім'ї кожум'яки. Родина була греко-католицькою, тому і Миколай (тоді ще Микола) був охрещений за греко-католицьким обрядом.
У 1846 році закінчив філософський факультет Львівського університету.
У 1849 році через доноси разом зі ще трьома вчителями гімназії в Тарнові — Савчинським Зиґмунтом, Анджеєм Оскардом, Броніславом Тарновським — потрапив під поліційний нагляд.[3] У 1849—1851 роках навчався на правничому факультеті Яґелонського університету. 5 жовтня 1851 року отримав докторське звання, у 1855 — здобув статус адвоката.
У 1856 році працював юридичним радником міста Кракова, зокрема, боровся за повернення польської мови у школи та владні установи.
Від 1861 року був послом (депутатом) крайового Галицького Сейму у Львові. У 1866 році обраний членом міської ради Кракова.
У 1874—1881 роках його двічі обирали президентом міста Кракова[4]. Був ініціатором деяких інвестицій, зокрема, побудови Пантеону заслужених поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці), реставрації видатної пам'ятки середньовіччя — Сукенниць, створення Національного музею у Кракові, будівництва комплексу споруд для пожежної служби.
1 лютого 1881 року Рада міста Кракова надала йому почесне громадянство міста, а 24 квітня 1884 — за заслуги перед містом — отримав почесну нагороду — коштовну карабелу (вид шаблі).
У 1881—1886 роках був маршалком Галицького Сейму. Цісар Франц-Йозеф І надав йому титул графа.
В листопаді 1886 року повернувся зі Львова до Кракова, де помер від запалення легенів.
Похований на Раковицькому кладовищі Кракова. Поховання відбулося з урахуванням особливостей греко-католицького і римо-католицького обрядів. Надгробок був подарований містом Краковом.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У 1885 році на його честь названо канал між Дунайцем і Віслою в Домбровському повіті (тепер — Малопольське воєводство).
- В центрі Кракова наприкінці XIX століття встановлено пам'ятник Миколаю Зиблікевичу як одному з найвидатніших президентів міста Кракова.
Вулиці[ред. | ред. код]
- 2 червня 1887 — Рада міста запропонувала магістрату назвати одну з вулиць у центрі Кракова на честь Зиблікевича.
- у дорадянському Львові частина теперішньої вулиці Івана Франка мала назву М. Зиблікевича
- вулиця Зиблікєвічґассе (тепер Лесі Українки, Бучач).
Родина[ред. | ред. код]
Миколай Зиблікевич не мав власної родини. Відомий український громадсько-політичний діяч і співзасновник ОУН Євген Зиблікевич доводився йому внучатим племінником[5].
Зиблікевич і Україна[ред. | ред. код]
Завжди підкреслював своє «руське» (українське) походження. Але на відміну від багатьох тодішніх діячів-русинів, був затятим супротивником москвофільства.
Перебуваючи на посаді маршалка (голови) Галицького Сейму у Львові, Зиблікевич підтримав створення першого українського театру в місті.
Сучасність[ред. | ред. код]
У сучасній історіографії міста Старий Самбір ім'я Миколая Зиблікевича не користується великою популярністю — його вважають суто польським політиком. У містечку є вулиця Миколая Зиблікевича, але відсутній музей графа або якісь інші згадки про нього.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/zyblikiewicz-mikolaj/
- ↑ Fras Z. Savczyńnski Zygmunt (1826—1893) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : PAN, 1994. — T. XXXIV/2, zeszyt 145. — S. 291–293. (пол.)
- ↑ Dominika Hołuj. Rola samorządu terytorialnego w kształtowaniu procesu rozwoju Miasta Krakowa w okresie autonomii (1866—1918) // Zeszyty naukowe Wyższej Szkoły Ekonomicznej w Bochni, 5. S. 49.
- ↑ Зиблікевич [Є.] Зі споминів січовика (1914―1919) / [Післямова ред.]. ― Камінець: Вид. «Стрільця» органу Галиц. Армії, 1919. ― 15 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Irena Homola. Kraków za prezydentury Mikołaja Zyblikiewicza. — Kraków, 1976.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Mikołaj Zyblikiewicz |
|
- Народились 28 листопада
- Народились 1823
- Померли 16 травня
- Померли 1887
- Поховані на Раковицькому цвинтарі
- Випускники Ягеллонського університету
- Випускники Львівського університету
- Доктори наук
- Уродженці Старого Самбора
- Посли Австрійського парламенту 1-го скликання (1861-1865)
- Посли Галицького сейму 1-го скликання
- Посли Галицького сейму 2-го скликання
- Посли Галицького сейму 3-го скликання
- Посли Галицького сейму 4-го скликання
- Посли Галицького сейму 5-го скликання
- Випускники філософського факультету Львівського університету
- Почесні громадяни Львова
- Почесні громадяни Кракова
- Персоналії:Тарнів
- Померли в Кракові
- Маршалки Галицького сейму