Миколай Зиблікевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколай Зиблікевич
Mikołaj Zyblikiewicz by Rzewuski.jpg
Народився 28 листопада 1823(1823-11-28)
Старий Самбір, Львівська область
Помер 16 травня 1887(1887-05-16) (63 роки)
Краків

Миколай Зиблікевич (пол. Mikołaj Zyblikiewicz, * 28 листопада 1823, Старий Самбір, Львівська область — † 16 травня 1887, Краків) — польський політик і юрист українського походження, граф, президент Кракова, голова Галицького сейму.

Життєпис[ред.ред. код]

Миколай Зиблікевич — маршалок Галицького Сейму (автор портрету — Ян Матейко)

Народився у Старому Самборі в сім'ї кожум'яки. Родина була греко-католицькою, тому і Миколай (тоді ще Микола) був охрещений за греко-католицьким обрядом.

У 1846 році закінчив філософський факультет Львівського університету.

У 1849 році через доноси разом зі ще трьома вчителями гімназії в Тарнуві — Савчинським Зиґмунтом, Анджеєм Оскардом, Броніславом Тарновським — потрапив під поліційний нагляд.[1]

У 1849–1851 роках навчався на правничому факультеті Яґелонського університету.

5 жовтня 1851 року отримав докторське звання. У 1855 — здобув статус адвоката.

У 1856 році працював юридичним радником міста Кракова, зокрема, боровся за повернення польської мови у школи та владні установи.

Від 1861 року був послом (депутатом) крайового Галицького Сейму у Львові.

У 1866 році обраний членом міської ради Кракова.

У 1874–1881 роках двічі був обраний президентом (мером) міста Кракова[2]. Був ініціатором деяких інвестицій, зокрема, побудови Пантеону заслужених поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці), реставрації видатної пам'ятки середньовіччя — Сукенниць, створення Національного музею у Кракові, будівництва комплексу споруд для пожежної служби.

1 лютого 1881 року Рада міста Кракова надала йому почесне громадянство міста, а 24 квітня 1884 — за заслуги перед містом — отримав почесну нагороду — коштовну карабелу (вид шаблі).

У 1881-1886 роках був маршалком Галицького Сейму. Цісар Франц-Йозеф І надав йому титул графа.

В листопаді 1886 року повернувся зі Львова до Кракова, де помер від запалення легенів.

Похований на Раковицькому кладовищі Кракова. Поховання відбулося з урахуванням особливостей греко-католицького і римо-католицького обрядів. Надгробок був подарований містом Краковом.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

2 червня 1887 — Рада міста запропонувала магістрату назвати одну з вулиць у центрі Кракова на честь Зиблікевича.

У 1885 році на його честь названо канал між Дунайцем і Віслою в Домбровському повіті (тепер — Малопольське воєводство).

В центрі Кракова наприкінці XIX століття встановлено пам'ятник Миколаю Зиблікевичу як одному з найвидатніших президентів міста Кракова.

У дорадянському Львові частина теперішньої вулиці Івана Франка мала назву М. Зиблікевича.

Зиблікевич і Україна[ред.ред. код]

Завжди підкреслював своє «руське» (українське) походження. Але на відміну від багатьох тодішніх діячів-русинів, був затятим супротивником москвофільства.

Перебуваючи на посаді маршалка (голови) Галицького Сейму у Львові, Зиблікевич підтримав створення першого українського театру в місті.

Сучасність[ред.ред. код]

У сучасній історіографії міста Старий Самбір ім'я Миколая Зиблікевича не користується великою популярністю — його вважають суто польським політиком. У містечку є вулиця Миколая Зиблікевича, але відсутній музей графа або якісь інші згадки про нього.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zbigniew Fras. Savczyńnski Zygmunt (1826–1893) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: РАN, 1994. — t. XXXІV/2, zeszyt 145. — S. 291–293. (пол.)
  2. Dominika Hołuj. Rola samorządu terytorialnego w kształtowaniu procesu rozwoju Miasta Krakowa w okresie autonomii (1866–1918) // Zeszyty naukowe Wyższej Szkoły Ekonomicznej w Bochni, 5. S. 49.

Джерела[ред.ред. код]

  • Irena Homola. Kraków za prezydentury Mikołaja Zyblikiewicza. — Kraków, 1976.

Посилання[ред.ред. код]