Миколай Зиблікевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколай Зиблікевич
Миколай Зиблікевич — маршалок Галицького Сейму (автор портрету — Ян Матейко)

Миколай Зиблікевич (пол. Mikołaj Zyblikiewicz, * 28 листопада 1823, Старий Самбір, Львівська область — † 16 травня 1887, Краків) — польський політик і юрист українського походження, граф, президент Кракова, голова Галицького сейму.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Старому Самборі в сім'ї кожум'яки. Родина була греко-католицькою, тому і Миколай (тоді ще Микола) був охрещений за греко-католицьким обрядом.

1846 — закінчив філософський факультет Львівського університету.

1849 — через доноси разом з ще 3-ма вчителями гімназії в Тарнуві — Савчинським Зиґмунтом, Анджеєм Оскардом, Броніславом Тарновським — потрапив під поліційний нагляд.[1]

18491851 — навчався на правничому факультеті Яґелонського університету.

5 жовтня 1851 — отримав докторське звання.

1855 — здобув статус адвоката.

1856 — працював юридичним радником міста Кракова, зокрема, боровся за повернення польської мови у школи та владні установи.

Від 1861 був послом (депутатом) крайового Галицького Сейму у Львові.

1866 — обраний членом міської ради Кракова.

18741881 — двічі був обраний президентом (мером) міста Кракова[2]. Був ініціатором деяких інвестицій, зокрема, побудови Пантеону заслужених поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці), реставрації видатної пам'ятки середньовіччя — Сукенниць, створення Національного музею у Кракові, будівництва комплексу споруд для пожежної служби.

24 квітня 1884 — за свої заслуги перед містом отримав почесну нагороду — коштовну карабелу (вид шаблі).

1 лютого 1881 — Рада міста Кракова надала йому почесне громадянство міста.

1881-1886 — був маршалком Галицького Сейму.

Цісар Франц-Йозеф І надав йому титул графа.

В листопаді 1886 року повернувся зі Львова до Кракова, де помер від запалення легенів.

Похований на Раковицькому кладовищі Кракова. Поховання відбулося з урахуванням особливостей греко-католицького і римо-католицького обрядів. Надгробок був подарований містом Краковом.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

2 червня 1887 — Рада міста запропонувала магістрату назвати одну з вулиць у центрі Кракова на честь Зиблікевича.

1885 — на його честь названо канал між Дунайцем і Віслою в Домбровському повіті (тепер — Малопольське воєводство).

В центрі Кракова наприкінці 19 століття встановлено пам'ятник Миколаю Зиблікевичу як одному з найвидатніших президентів міста Кракова.

У дорадянському Львові частина теперішньої вулиці Івана Франка мала назву на честь М.Зиблікевича.

Зиблікевич і Україна[ред.ред. код]

Завжди підкреслював своє «руське» (українське) походження. Але на відміну від багатьох тодішніх діячів-русинів, був затятим супротивником москвофільства.

Перебуваючи на посаді маршалка (голови) Галицького Сейму у Львові, Зиблікевич підтримав створення першого українського театру в місті.

Сучасність[ред.ред. код]

У сучасній історіографії міста Старий Самбір ім'я Миколая Зиблікевича не користується великою популярністю — його вважають діячем суто польської політики. У містечку є вулиця Миколая Зиблікевича, але відсутній музей графа або якісь інші згадки про нього.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zbigniew Fras. Savczyńnski Zygmunt (1826–1893) // Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: РАN, 1994.— t. XXXІV/2, zeszyt 145.— S. 291–293. (пол.)
  2. Dominika Hołuj. Rola samorządu terytorialnego w kształtowaniu procesu rozwoju Miasta Krakowa w okresie autonomii (1866–1918) // Zeszyty naukowe Wyższej Szkoły Ekonomicznej w Bochni, 5. S. 49.

Джерела[ред.ред. код]

  • Irena Homola. Kraków za prezydentury Mikołaja Zyblikiewicza. — Kraków, 1976.

Посилання[ред.ред. код]