Миколаїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Миколаїв
Герб Миколаєва Прапор Миколаєва
Миколаїв на карті України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Миколаївська область
Район/міськрада	Миколаївська міська рада
Код КОАТУУ	4810100000
Засноване	1789
Статус міста	з 1789 року
Поділ міста	4 райони
Населення	506 400 (2008)
Площа	260 км²
Густота населення	1 959 осіб/км²
Поштові індекси	54000-490
Телефонний код	+380-512
Координати	46°58′ пн. ш.; 32°0′ сх. д.
Водойма	Південний Буг, Інгул
Відстань
До Києва
- фізична	403 км
- залізницею	587 км
- автошляхами	472 км
Міська влада
Адреса	54009, м. Миколаїв, Адміральська, 20, 35-30-11
Веб-сторінка	http://www.gorsovet.mk.ua/home.ua
Міський голова	Чайка Володимир Дмитрович

Микола́їв — місто в Україні, обласний центр Миколаївської області, центр Жовтневого і Миколаївського районів.

Зміст 1 Загальна інформація 2 Демографія 3 Історія 3.1 Степовики, анти, греки, християни, литовці, козаки 3.2 За Російської імперії: заснування і розвиток міста. 3.3 Миколаїв у ХХ — ХХІ ст.ст. 4 Адміністративний поділ 5 Економіка 6 Транспорт 7 Соціальна інфраструктура 7.1 Медицина 7.2 Освіта 8 Культура і дозвілля 8.1 Театри і музика 8.2 Кінотеатри 8.3 Музеї 8.4 Бібліотеки 8.5 Парки 9 ЗМІ 9.1 Друковані ЗМІ 9.2 Електронні ЗМІ 10 Спорт 11 Архітектура: визначні пам'ятки і пам'ятники 12 Видатні земляки 13 Міжнародні контакти міста 13.1 Міста-побратими Миколаєва 14 Галерея 15 Виноски 16 Джерела, посилання і література

[ред.] Загальна інформація

Миколаїв розташований при впадінні річки Інгул у Південний Буг, за 65 кілометрів від Чорного моря.

Через місто проходять автошляхи європейського значення: Відень — Братислава — Кошице — Ужгород — Бая-Маре — Ясси — Кишинів — Одеса — Миколаїв — Маріуполь — Ростов-на-Дону E58; регіональні автошляхи: Кіровоград — Миколаїв.

Місто є вузлом залізничних ліній на Одесу, Херсон, Снігурівку, Долинську.

[ред.] Демографія

Населення Миколаєва складає 506 400 осіб (2008).

Динаміку змінюваності чисельності міського населення демонструє Таблиця, що наведена нижче:

Рік	Чисельність населення
1897	92 000[1][2]
1911	105 000[3]
1926	104 909[2][4]
1959	226 000[2][5]
2001	514 100[6]
2006	507 000[7]
2008	506 400[8]

[ред.] Історія

[ред.] Степовики, анти, греки, християни, литовці, козаки

Найдавніша історія місцевості, де зараз розташований Миколаїв, пов'язана з подіями у південній місцині сучасного міста — Вітовці. Ці землі, за даними досліджень археологічних розкопок, були заселені починаючи від залізної доби. Тут були стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани.

Від IV сторіччя до Р.Х. тут оселяються греки, поселення яких відомі біля Сіверсового маяка та сіл Лупареве і Лимани.

У 200—400-і роки н.е. простежується перебування давніх слов'ян — антів.

Збереглися свідчення, що на початку 2-го тисячоліття н.е. на землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233—36 роки. Саме від XIII століття сучасна Миколаївщина майже повністю являла Дике Поле.

Власне свою назву історична місцевість міста Вітовка отримала від литовського князя Вітовта (на давніх мапах означене Вітольд Гаммані), що звів тут 1399 року Вітовтівський замок (фортецю) і митницю для контролю торгівлі з татарами.

Уже від кінця XV століття історія Південного Побужжя тісно пов'язана із запорозькими козаками, ставши основою формування українського етносу на цих землях. По берегах річок та балок засновувалися козацькі слободи, зимівники, паланки, влаштовувалися переправи через ріки. Сюди також тікали селяни з усієї України, з Польщі, Литви, Московії^[9].

[ред.] За Російської імперії: заснування і розвиток міста.

У 1-й половині XVIII століття більша частина Південного Прибужжя залишалася слабо заселеною. Поштовхом для подальшого заселення краю став вихід Російської імперії, внаслідок російських воєн з Туреччиною, до Чорного моря — за Кючук-Кайнарджийською мирною угодою 1774 року Вітовка разом з землями між Дніпром і Південним Бугом відійшла до Росії. У Вітовці було влаштовано шпиталь, де лікували цілющою водою з джерел і місцевими травами. Тут стояли частини Бугського єгерського корпусу під командуванням Михайла Кутузова.

1789 року командир Новоросії Григорій Потьомкин перейменував Вітовку на Богоявленськ, з причини цілючих джерел води, які були «даром Божим». Тут же було зведено Богоявленську церкву. Також Потьомкін побудував собі будинок, у який постійно навідувався, навіть коли був у справах у Херсоні.

Від кінця XVIII ст. територія нинішньої Миколаївщини, як і всього Північного Причорномор'я, активно колонізується. У заселенні регіону брали участь представники багатьох народностей. І хоча характерною рисою Півдня була поліетнічність, проте основна маса населення складалася з етнічних українців — крім тих, що жили тут здавна^[10], сюди прибували українські переселенці з Полтавської, Чернігівської, Київської та інших губерній.

Місто Миколаїв було закладене 1789 року князем Григорієм Потьомкіним на півострові при злитті Інгулу і Південного Буга як флотське і корабельне місто. Першим громадянином міста став підприємець, військовий діяч і будівничий Михайло Фалєєв. Саме ордер № 1065 від 9 вересня 1789 року для нього і є першою документальною згадкою сучасної назви міста:

«

Фаберову дачу іменувати Спаське, а Вітовку — Богоявленське, а нову верф, що зводиться на Інгулі — містом Миколаїв ...

»

Існує версія, що місто отримало свою назву на честь перемоги російських військ 1788 року під час взяття турецької твердині Очаків, що збіглася з Днем Миколая.

Будувалося місто за спеціально складеним російським архітектором Іваном Старовим планом — з прямими вулицями і кварталами правильної форми. Життя Миколаєва було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. Майже сто років тут знаходився штаб Чорноморського флоту. За губернаторства О.С. Грейга у 1-й третині ХІХ ст. у Миколаєві вперше було здійснено спробу збудувати водогін, почалася прокладка кам'яних тротуарів, озеленення вулиць.

1862 року в місті було відкрито комерційний порт, що послужило поштовхом до перетворення Миколаєва на значний економічний і торгівельний осередок. Вже наприкінці XIX століття Миколаївський порт посідав третє місце після Петербургу і Одеси за обсягами торгівлі з іноземними державами, а за експортом зерна, головними постачальниками якого були степові губернії, — перше місце в Російській імперії. Місто стає важливим промисловим центром на півдні України.

[ред.] Миколаїв у ХХ — ХХІ ст.ст.

У роки Української революції (1917—21) Миколаїв за активність більшовіків дістав прізвисько «червоний Пітер України». У 1918 році в місті перебували союзні війська гетьмана П. Скоропадського. Радянська влада на Миколаївщині утвердилась лише 1920 року.

У Голодомор 1932—33 рр. по Миколаєву, як великому промисловому осередку, вживались певні заходи по боротьбі з голодом, а саме: від 20 лютого 1933 року до встановленого стандарту хлібозабезпечення була запроваджена домішка у розмірі 3 відсотків соняшникової макухи, затверджувались норми видачі хліба на підприємствах міста, у червні 1933 року була встановлена середньодобова потреба реалізації комерційного хліба по місту — 70 тонн на день, тоді як селяни області фактично були кинуті напризволяще і потерпали^[11].

Під час Другої світової війни Миколаїв майже три роки був окупований фашистами. 28 березня 1944 року місто було звільнене, зокрема, завдяки діям 68 моряків-десантників під командуванням Костянтина Ольшанського. Це був єдиний випадок у історії Великої Вітчизняної війни, коли всі учасники однієї бойової операції були удостоєні звання «Герой Радянського Союзу», більшість — посмертно.

У повоєнний час Миколаїв став одним із найбільших центрів суднобудування в СРСР. Судна випускають три суднобудівельні заводи міста — Чорноморський суднобудівельний завод, завод імені 61 комунара і завод «Океан». Місто за короткий для історії період перетворилося з маленької суднобудівельної верфі в крупний промисловий, діловий, політичний і культурний центр півдня України.

1 грудня 1991 року миколаївці разом з жителями області на Всеукраїнському референдумі 89,45 % голосів «за» підтвердили Акт проголошення незалежності України.

У 1990-ті роки економіка Миколаєва, як і всієї держави, зазнала ряд суттєвих, часто негативних, наслідків лібералізації ринку і економічних перетворень, проте і наприкінці 2000-х місто лишається флагманом українського суднобудування, великим промисловим і культурним осередком держави.

[ред.] Адміністративний поділ

Місто складається з 4 районів:

• Центральний — розташований на північному заході. Включає історичний центр міста, ракетне училище, місцевості Соляні, Північний (Сєвєрний), Тернівка (тут діє власна селищна рада), Матвіївка, Варварівка.
• Заводський — розташований на заході. Володіє значною промзоною. До нього також належать житлові «спальні» мікрорайони «Намив» і «Ліски».
• Ленінський — розташований на сході. Включає, крім іншого, місцини Нове Садівництво і Старий Водопій. На території району містяться автобусний і залізничний вокзали, зоопарк.
• Корабельний — розташований на півдні. Включає такі місцини: Широка Балка, Вітовка (Жовтневе), Балабанівка, Кульбакано.

[ред.] Економіка

У структурі промисловості Миколаєва головне місце посідає машинобудування і металообробка, серед яких виділяються особливо галузі суднобудування і енергетичного машинобудування.

Промислові підприємства міста забезпечують до 50 % обсягів продукції суднобудування України, понад 90 % державного виробництва газових турбін, 80 % глинозему.

Крім важкої промисловості в місті розвинута харчова промисловість (особливе піднесення відбулося після 1991 року завдяки іноземним інвестиціям) — так, в Україні та за її межами користується незмінною популярністю продукція ТОВ «Сандора», ЗАТ «Лакталіс-Україна», пивзаводу «Янтар» тощо.

Найбільші миколаївські підприємства:

• Акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівельний завод», найбільше суднобудівельне підприємство на Україні і одне з наймогутніших в Європі.
• Державне підприємство «Суднобудівельний завод імені 61 комунара».
• ВАТ «Дамен Шипьярдс Океан», суднобудівельна компанія.
• ДП НВКГ "Зоря"-"Машпроект".
• «Миколаївський глиноземний завод», найбільший виробник глинозему в Європі.
• Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».
• Державне підприємство «Миколаївський морський торговий порт».
• Державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт».
• Державне підприємство «Дельта-Лоцман».
• Спеціалізований морський порт «Октябрьськ».
• Спеціалізований морський порт «Ника-Тера».
• Пивзавод «Янтар».
• ЗАТ «Лакталіс-Україна».
• ВАТ ДТ «Південний Буг»
• ТОВ «Сандора»
• ТОВ «Хостінг Макс» та ін.

[ред.] Транспорт

Громадський транспорт міста Миколаїв представлений:

• маршрутні таксі — як і в багатьох містах сучасної України, є основним видом громадського транспорту;
• автобус;
• тролейбус;
• трамвай.

Головною магістраллю міста є проспект Леніна, що переходить у Жовтневий проспект.

Миколаїв є також важливим вузлом автомобільного, автобусного, залізничного, морського і повітряного сполучення.

[ред.] Соціальна інфраструктура

[ред.] Медицина

У Миколаєві діє розгалужена мережа як державних і комунальних, так і приватних медичних закладів, загальний контроль за діяльністю яких і якістю надаваних послуг здійснює Управління охорони здоров'я міста Миколаєва:

Державні і комунальні медичні заклади (офіційні дані на кін. 2000-х рр.):

• міські лікарні № 1,3,4; лікарня, станція і 3 підстанції швидкої медичної допомоги; 2 дитячих лікарні і 3 пологових будинки^[12];
• міські поліклініки № 1—4 і дитячі поліклініки № 1—3^[13];
• стоматологічні поліклініки № 1—3 і дитяча стоматологічна полікліника^[14];
• низка санаторіїв і профілакторіїв («Знання», «Дубки», «Інгул», «Південний»)^[15];
• міський протитуберкульозний диспансер, міська дезінфекційна станція, міська і районні санітарно-епідемічні станція^[16].

Медико-санітарні частини діють на великих міських підприємствах.

У місті розвивається сфера приватної медицини, як загального терапевтичного, так і спеціального — діагностичного, стоматологічного, наркологічно-неврологічного, дитячого спрямування, діє перша міська приватна швидка медична допомога «077 Швидка допомога»^[17].

[ред.] Освіта

Освітня мережа міста Миколаїв налічує 74 діючих дошкільних і 75 загальноосвітніх навчальних закладів різних типів. Керівним органом в галузі дошкільної, загально середньої та позашкільної освіти в місті є Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради.

У Миколаєві працюють декілька вищих навчальних закладів (як державні, так і приватної форми власності):

• Миколаївський державний аграрний університет;
• Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського;
• Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова;
• Чорноморський державний університет імені Петра Могили;
• Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини «Україна» тощо.

Мовами викладання у навчальних закладах Миколаєва є державна українська, а також загальнопоширена російська. В низці середніх шкіл факультативно вивчаються мови деяких нацменшин.

[ред.] Культура і дозвілля

Миколаїв — значний культурно-просвітницький осередок Південної України.

У Миколаєві діють 58 закладів культури, що перебувають на обліку в комунального міського господарства. З-поміж них три театри, музеї, міський культурний центр і 4 будинки культури, 10 шкіл естетичного виховання, клубні установи, міські парки культури і відпочинку та Миколаївський зоопарк, культурно-ігровий комплекс «Дитяче містечко «Казка»», розгалужена мережа з 35 бібліотек тощо.

[ред.] Театри і музика

Миколаївські театри:

• Академічний український театр драми і музичної комедії;
• Державний обласний театр ляльок;
• Художній російський драматичний театр.

У місті працює обласна філармонія, також на комунальному балансі перебувають муніципальный театр-студія естрадної пісні, Муніципальний камерний оркестр тощо.

[ред.] Кінотеатри

Миколаївські кінотеатри (як комунальні, так і приватні):

• Maximum;
• «Юність»;
• «Піонер +»;
• «Батьківщина»
• «Мультиплекс»

[ред.] Музеї

Миколаївські музеї:

• Обласний краєзнавчий музей;
• Музей підпільно-партизанського руху в роки Великої вітчизняної війни;
• Художній музей імені Василя Верещагіна;
• Музей історії суднобудування і флоту тощо.

[ред.] Бібліотеки

Найбільші бібліотеки міста:

• Миколаївська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова;
• Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва;
• Миколаївська обласна дитяча бібліотека;
• Центральна бібліотека ім. М.Л. Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва;
• Центральна бібліотека ім. Ш. Кобера і В. Хоменка ЦБС для дітей міста Миколаєва;
• Науково-педагогічна бібліотека міста Миколаєва.

У місті, одному з перших у державі, діє зведений електронний каталог миколаївських бібліотек-учасників проекту Ресурси бібліотек міста Миколаєва^[18] (проект Миколаєвської обласної бібліотечної асоціації, МОБА).

[ред.] Парки

Найбільші міські парки Миколаєва:

• Парк «Перемога»;
• Парк «Ліски»;
• Парк імені Тараса Шевченка;
• Парк імені Петровського;
• Парк имені Шури Кобера і Віті Хоменка.

Також у місті розташований один з найкращих в Україні і найвідоміших у Європі зоопарків — «Миколаївський зоопарк».

[ред.] ЗМІ

У Миколаєві розвинуті, як місцеві електронні, так і друковані ЗМІ (станом на кін. 2000-х рр.)^[19]. Прикметною рисою миколаївських ЗМІ є їхня майже тотальна російськомовність.

[ред.] Друковані ЗМІ

Головні друковані інформаційні суспільно-політичні періодичні видання:

• Газета «Південна правда» — найстарша за часом видання суспільно-політична обласна газета^[20];
• Газета «Вечірній Миколаїв» — міська суспільно-політична газета^[21];
• Газета «Миколаївські новини» — щотижнева суспільно-політична газета з популярним веб-ресурсом^[22].
• «Рідне Прибужжя» — офіційне передплатне видання Миколаївської області, україномовне.

Також у місті бурхливо розвивається спектр комерційних інформаційних, бізнесових видань.

[ред.] Електронні ЗМІ

Миколаївські телекомпанії:

• Миколаївська обласна державна телерадіокомпанія — головна місцева телерадіокомпанія; здійснює трансляцію на телеканалі «Миколаїв» (31-й) інформаційних, публіцистичних, спортивних і художніх програм, прямі ефіри. Виробництво й трансляція радіопрограм на провідному радіо й у ефірі «Радіо «Миколаїв»» (середні хвилі);
• Телерадіокомпанія «Сатурн» — виробництво власних програм і трансляція на 35-му каналі;
• Комунальне підприємство телерадіокомпанія «МАРТ» — виробництво власних інформаційних і публіцистичних програм і трансляція на 31-му каналі.

У Миколаєві діє незалежне інформаційно-аналітичне агентство «Контекст-Причорномор'я» (крім Миколаївської, працює також у Одеській та Херсонській областях)^[23].

Місцевий Інтернет представлений переважно інформаціно-популярними порталами — перша і найвідоміша інтернет-газета «Микола»^[24], обласна інтернет-газета «Новини - N»^[25] та деякі інші.

[ред.] Спорт

У Миколаєві працюють 25 дитячих і юнацьких спортивних шкіл з 36 видів спорту, у яких займаються бл. 9 200 осіб (сер. 2000-х рр.).

Підготовку професіональних спортсменів здійснюють міське вище училище фізичної культури і спорту, школа вищої спортивної майстерності.

У місті розташовані 5 стадіонів, зокрема, і Центральний міський стадіон, також 118 спортивних залів, 4 плавальних басейни, 21 тенісний корт.

Честь міста у першостях України захищають баскетбольний клуб МБК «Миколаїв» і футбольна команда МФК «Миколаїв» (у сезоні 2008/2009 виступає в 2-й лізі українського Чемпіонату з футболу).

З огляду на географічне розташування міста розвиток у Миколаєві набули яхтспорт (міський клуб яхтсменів) та пірнання з аквалангом (клуб «Садко»).

[ред.] Архітектура: визначні пам'ятки і пам'ятники

У 1790 році було складено регулярний план міста (архітектори І. Старов, І.Князєв та Ф. де Воллан) з прямокутною сіткою вулиць та центральною площею на перехресті 2-х головних магістралей^[26].

До прикметних архітектурно-історичних пам'яток міста (в стилі класицизм / неокласицизм) належать:

• Штаб командувача Чорноморським флотом (1793 рік; архітектор Петро Неєлов) — нині це Музей суднобудування і флоту;
• Свято-миколаївський собор (1817 рік);
• Офіцерські збори (1824 рік; архітектор Рулєв);
• Обсерваторія Чорноморського флоту (1827 рік; архітектор Вунш) — нині це Миколаївська астрономічна обсерваторія;
• Миколаївська церква (1817);
• кафедральний собор Свято-Різдва Богородиці (1800—28);
• Яхт-клуб (1904 рік; архітектор Роде).

Серед споруд у Миколаєві доби СРСР:

• будинок обкому (1954, архітектори С. Костенко та М. Бабаян);
• готель «Україна» (1958, архітектор В. Скуратовський);
• педагогічний інститут (1966, архітектори Г. та В. Скуратовські);
• комплекс будівель — Будинок зв'язку, Будинок Спілок, Будинок проектних організацій (1970, архітектори С. Якимович та В. Добровольська);
• Будинок художника (1971, архітектор Є. Киндяков);
• Будинок політосвіти (1974, архітектор М. Никифоров)^[27].

У місті значне число пам'ятників, зокрема, присвячених корабелам і командувачам російського флоту (деякі з них установлені до 1917 року).

Дивіться більш докладно: Пам'ятники Миколаєва

[ред.] Видатні земляки

У Миколаєві народився, жив і творив відомий український історик і композитор Микола Миколайович Аркас.

Інші відомі уродженці міста:

• астроном Ф.О. Бредіхін;
• російський адмірал С.О. Макаров;
• вчений К.І. Константинов.

У Миколаєві навчався у гімназії болгарський письменник А. Константинов^[28].

[ред.] Міжнародні контакти міста

Місто Миколаїв є членом Міжнародного Чорноморського Клубу та бере участь у роботі Всесвітньої ради екологічних ініціатив (ICLEI).

[ред.] Міста-побратими Миколаєва

• Туреччина — Бурса^[29];
• Румунія — Галац (24 жовтня 2003 року)^[30];
• Болгарія — Малко-Тирново^[31];
• Росія — Москва (2001 рік)^[32];
• Росія — Петрозаводськ (24 березня 2002 року)^[33];
• Росія — Санкт-Петербург (26 травня 2003 року)^[34];
• Італія — Трієст^[35];
• КНР — Тяньцзінь (2001 рік)^[36].

[ред.] Галерея

Вигляд міста Миколаїв наприкінці XVIII ст. (гравюра)

Базарна площа, бл. 1900 року

Будинок Адміралтейства у Миколаєві (збуд. сер. ХІХ ст.)

Сучасний вигляд проспекту Леніна в Миколаєві (1998)

[ред.] Виноски

[ред.] Джерела, посилання і література

• Шорін Е.О. Миколаїв // Українська радянська енциклопедія, Том 6., К., 1981, стор. 493
• Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
• Миколаївська інтернет газета
• Форум Миколаєва
• Веб-сайт Ресурси бібліотек міста Миколаєва
• Миколаїв, серпень 2007 року на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка (укр.) (рос.) (англ.)
• Выборный П.М. Николаев., Одесса, 1979 (рос.)

п • о • р Миколаївська область
Райони:	Арбузинський • Баштанський • Березанський • Березнегуватський • Братський • Веселинівський • Вознесенський • Врадіївський • Доманівський • Єланецький • Жовтневий • Казанківський • Кривоозерський • Миколаївський • Новобузький • Новоодеський • Очаківський • Первомайський • Снігурівський
Міста обласного значення:	Вознесенськ • Миколаїв • Очаків • Первомайськ • Южноукраїнськ

п • о • р   Міста і смт Миколаївської області
Міста:	Баштанка · Вознесенськ · Миколаїв · Нова Одеса · Новий Буг · Очаків · Первомайськ · Снігурівка · Южноукраїнськ
Смт:	Арбузинка · Березанка · Березнегувате · Братське · Веселинове · Воскресенське · Врадіївка · Доманівка · Єланець · Казанка · Костянтинівка · Криве Озеро · Кудрявцівка · Олександрівка · Ольшанське · Первомайське · Підгородна

п • о • р Південний Буг
Праві притоки	Вовк • Рів • Саврань • Згар • Кодима • Гнилий Єланець • Чичиклія
Ліві притоки	Бужок • Синиця • Соб • Синюха • Мертвовод • Інгул
Водосховища	Дмитренківське • Щедреківське
Міста	Хмельницький • Хмільник • Вінниця • Гнівань • Ладижин • Гайворон • Первомайськ • Южноукраїнськ • Вознесенськ • Нова Одеса • Миколаїв