Миколаїв

Миколаїв
Герб Миколаєва Прапор Миколаєва
Миколаївська міська рада
Миколаїв на карті України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Миколаївська область
Район/міськрада	Миколаївська міська рада
Код КОАТУУ	4810100000
Засноване	1789
Статус міста	з 1789 року
Поділ міста	4 райони
Населення	▼ 498 518 (1 лютого 2011)
Площа	260 км²
Густота населення	1 959 осіб/км²
Поштові індекси	54000-490
Телефонний код	+380-512
Координати	046.975 0031.99446°58′31″ пн. ш. 31°59′37″ сх. д.46.975278° пн. ш. 31.993611° сх. д. 46.975278, 31.993611
Висота над рівнем моря	42 м
Водойма	р. Південний Буг, Інгул
День міста	Друга субота після першого вересня
Номери автомобілів	ВЕ, 15
Відстань
Найближча залізнична станція	Миколаїв
До Києва
- фізична	403 км
- залізницею	587 км
- автошляхами	472 км
Міська влада
Адреса	54009, м. Миколаїв, Адміральська, 20, 35-30-11
Веб-сторінка	Миколаївська міськрада
Міський голова	Чайка Володимир Дмитрович

Микола́їв — місто в Україні, обласний центр Миколаївської області, центр Жовтневого і Миколаївського районів.

Загальна інформація

Вид на Миколаїв з висоти 10 км

Миколаїв розташований при впадінні річки Інгул у Південний Буг, за 65 кілометрів від Чорного моря.

Місто є транспортним вузлом, через яке проходить низка автошляхів:

• європейського значення: E58 (Відень—Братислава—Кошице—Ужгород—Бая-Маре—Ясси—Кишинів—Одеса—Миколаїв—Маріуполь—Ростов-на-Дону);
• міжнародного значення: М14 (Одеса—Мелітополь—Новоазовськ)
• національного значення: Н11 (Олександрівка (Кіровоградська область, смт)—Миколаїв); Н14 (Дніпропетровськ—Кіровоград — Миколаїв)

Місто є вузлом залізничних ліній на Одесу, Херсон, Снігурівку, Долинську.

Демографія

Населення Миколаєва становить 498 518 осіб (2011).

Динаміка зміни чисельності міського населення наведена в таблиці:

Рік	Чисельність населення
1897	92 000
1911	105 000
1926	104 909
1959	226 000
2001	514 100
2006	507 000
2008	506 400

Історія

Дикий Сад

Перші відомі поселення на теренах сучасної Миколаївської області з'явилися на берегах річок Південний Буг та Інгул (у середній течії) наприкінці пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому).

В добу пізньої бронзи (XII—VIII cт. до н. е.) на місці сучасного Миколаєва вже гуло величезне як на ті часи місто, що не поступалося розмірами навіть легендарній Трої. В місці злиття Південного Бугу з Інгулом було знайдено залишки укріпленого городища, що увійшло до наукових праць під сучасною назвою «Дикий Сад», як воно називалося мовою його засновників не відомо. Втім, дослідники вже запропонували ототожнити це городище з тим самим «містом мужів кіммерійських», про яке йде мова у епізоді «Одіссеї» Гомера (записана в VII cт. до н. е.), що оповідає про подорож Одіссея на край світу.

На високому мисі, над Бузьким лиманом, на площі близько 3 га (а колись городище мало ще більші розміри) збереглися рештки цитаделі та укріплень, будівель, знайдено давні поховання. Виявлено досить великий рів (шириною 5 і глибиною до 2 м), залишки невисокої стіни із саману (будівельний матеріал із висушеного глинистого грунту) на кам'яному фундаменті. Через рів було прокладено два мости на кам'яних опорах, що умовно отримали назви «південний» та «північний». Під час будівництва жител та інших споруд також використовували камінь — з нього складено фундаменти під стіни, що зводилися із саманних блоків.

Мешканці містечка займалися хліборобством, випасали худобу. Жили тут і ремісники, у тому числі — ливарники, котрі виготовляли не лише прикраси, але й зброю. Культурний шар містить уламки відповідних ливарних форм. А влітку 2008 р. на городище було знайдено рідкісний скарб з 12 сокир-кельтів.

На території городища також виявлено храмове приміщення сонцепоклонників (прото-мітраїстів) і кілька ям із залишками ритуальної їжі. Місцерозташування пам'ятки та деякі знахідки дозволяють інтерпретувати її як давнє місто-порт на торгівельному шляху, що пов'язував басейни Чорного та Балтійського морів через річки Західний Буг та Південний Буг.

Опираючись на встановлені факти, дослідники відзначають — цілком правомірно стверджувати, що городище «Дикий сад» було містом зі складною соціальною організацією та зачатками державності, своєрідною «столицею» території від Дунаю до Дніпра і від узбережжя Чорного моря до півночі сучасних Миколаївської, Одеської та частково Херсонської областей. А ці землі у ІІ тис. до н. е. були досить густонаселеними — нині відомо понад 1000 селищ та городищ різних розмірів. Так що Край був здатним виставити не один корабель з добре озброєними воїнами. Тому деякі вчені навіть припускають участь воїнів «Дикого саду» у Троянській війні.

Існування ж на півострові, де розташоване сучасне м. Миколаїв, давнього міста-порту є підставою для перегляду дати заснування міста.

Така практика є нормою в сучасному світі. Так, в 1982 р. за результатами археологічних досліджень було переглянуто вік Києва. То, можливо, Миколаїв невдовзі буде визнано найстарішим містом України.

Стародавня історія

Найдавніша історія місцевості, де зараз розташований Миколаїв, пов'язана з подіями у південній місцині сучасного міста — Вітовці. Ці землі, за даними досліджень археологічних розкопок, були заселені починаючи від залізної доби. Тут були стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани.

Від IV сторіччя до Р. Х. тут оселяються греки, поселення яких відомі біля Сіверсового маяка та сіл Лупареве і Лимани.

У 200—400-ті роки н. е. простежується перебування давніх слов'ян — антів.

Середньовіччя

Збереглися свідчення, що на початку 2-го тисячоліття н. е. на землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233—36 роки. Саме від XIII століття сучасна Миколаївщина майже повністю являла Дике Поле.

Власне свою назву історична місцевість міста Вітовка отримала від литовського князя Вітовта (на давніх мапах означене Вітольд Гаммані), що звів тут 1399 року Вітовтівський замок (фортецю) і митницю для контролю торгівлі з татарами.

Уже від кінця XV століття історія Південного Побужжя тісно пов'язана із запорозькими козаками, ставши основою формування українського етносу на цих землях. По берегах річок та балок засновувалися козацькі слободи, зимівники, паланки, влаштовувалися переправи через ріки. Сюди також тікали селяни з усієї України, з Польщі, Литви, Московії.

За Російської імперії: заснування і розвиток міста

У 1-й половині XVIII століття більша частина Південного Прибужжя залишалася слабо заселеною. Поштовхом для подальшого заселення краю став вихід Російської імперії, внаслідок російських воєн з Туреччиною, до Чорного моря — за Кючук-Кайнарджийською мирною угодою 1774 року Вітовка разом з землями між Дніпром і Південним Бугом відійшла до Росії. У Вітовці було влаштовано шпиталь, де лікували цілющою водою з джерел і місцевими травами. Тут стояли частини Бугського єгерського корпусу під командуванням Михайла Кутузова.

Пам'ятник Михайлу Фалєєву в Миколаєві (встан. 2002)

1789 року командир Новоросії Григорій Потьомкін перейменував Вітовку на Богоявленськ, з причини цілючих джерел води, які були «даром Божим». Тут же було зведено Богоявленську церкву. Також Потьомкін побудував собі будинок, у який постійно навідувався, навіть коли був у справах у Херсоні.

Від кінця XVIII ст. територія нинішньої Миколаївщини, як і всього Північного Причорномор'я, активно колонізується. У заселенні регіону брали участь представники багатьох народностей. І хоча характерною рисою Півдня була поліетнічність, проте основна маса населення складалася з етнічних українців — крім тих, що жили тут здавна, сюди прибували українські переселенці з Полтавської, Чернігівської, Київської та інших губерній.

Місто Миколаїв було закладене 1789 року князем Григорієм Потьомкіним на півострові при злитті Інгулу і Південного Буга як флотське і корабельне місто. Першим громадянином міста став підприємець, військовий діяч і будівничий Михайло Фалєєв. Саме ордер № 1065 від 9 вересня 1789 року для нього і є першою документальною згадкою сучасної назви міста:

«

Фаберову дачу іменувати Спаське, а Вітовку — Богоявленське, а нову верф, що зводиться на Інгулі — містом Миколаїв ...

»

Будинок міської думи наприкінці ХІХ ст.

Існує версія, що місто отримало свою назву на честь перемоги російських військ 1788 року під час взяття турецької твердині Очаків, що збіглася з Днем Миколая.

Будувалося місто за спеціально складеним російським архітектором Іваном Старовим планом — з прямими вулицями і кварталами правильної форми. Життя Миколаєва було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. Майже сто років тут знаходився штаб Чорноморського флоту. За губернаторства О. С. Грейга у 1-й третині ХІХ ст. у Миколаєві вперше було здійснено спробу збудувати водогін, почалася прокладка кам'яних тротуарів, озеленення вулиць.

1862 року в місті було відкрито комерційний порт, що послужило поштовхом до перетворення Миколаєва на значний економічний і торгівельний осередок. Вже наприкінці XIX століття Миколаївський порт посідав третє місце після Петербургу і Одеси за обсягами торгівлі з іноземними державами, а за експортом зерна, головними постачальниками якого були степові губернії, — перше місце в Російській імперії. Місто стає важливим промисловим центром на півдні України.

Миколаїв у ХХ—ХХІ ст.

У роки Української революції (1917—21) Миколаїв за активність більшовіків дістав прізвисько «червоний Пітер України». У 1918 році в місті перебували союзні війська гетьмана П. Скоропадського. Радянська влада на Миколаївщині утвердилась лише 1920 року.

Міський меморіал героїв моряків-ольшанців

У Голодомор 1932—33 рр. по Миколаєву, як великому промисловому осередку, вживались певні заходи по боротьбі з голодом, а саме: від 20 лютого 1933 року до встановленого стандарту хлібозабезпечення була запроваджена домішка у розмірі 3 відсотків соняшникової макухи, затверджувались норми видачі хліба на підприємствах міста, у червні 1933 року була встановлена середньодобова потреба реалізації комерційного хліба по місту — 70 тонн на день, тоді як селяни області фактично були кинуті напризволяще і потерпали.

Під час Другої світової війни Миколаїв майже три роки був окупований фашистами. 16 вересня 1941 року всіх представників єврейського населення зібрали на кладовищі і знищили німецькі окупанти. 28 березня 1944 року місто було звільнене, зокрема, завдяки діям 68 моряків-десантників під командуванням Костянтина Ольшанського. Це був єдиний випадок у історії Великої Вітчизняної війни, коли всі учасники однієї бойової операції були удостоєні звання «Герой Радянського Союзу», більшість — посмертно.

У повоєнний час Миколаїв став одним із найбільших центрів суднобудування в СРСР. Судна випускають три суднобудівельні заводи міста — Чорноморський суднобудівельний завод, завод імені 61 комунара і завод «Океан». В 1958 р. введений в експлуатацію Південний турбінний завод (нині ДПНВКГ «Зоря — Машпроект)») — один з найбільших у світі проектантів і виробників сучасної газотурбінної техніки, в 1980 — найбільше в Україні і одне з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії Миколаївський глиноземний завод. В Миколаєві діяло секретне підприємство міністерства радіопромисловості «ПВТП» — Південне виробничо-технічне підприємство, що займалося створенням великих радіокомплексів з управління космічними супутниками і апаратами (керував ним Микола Брюханов, який до того 8 років займав посаду голови міської ради). Місто за короткий для історії період перетворилося з маленької суднобудівельної верфі на крупний промисловий, діловий, політичний і культурний центр півдня України.

1 грудня 1991 року миколаївці разом з жителями області на Всеукраїнському референдумі 89,45% голосів «за» підтвердили Акт проголошення незалежності України.

У 1990-ті роки економіка Миколаєва, як і всієї держави, зазнала ряд суттєвих, часто негативних, наслідків лібералізації ринку і економічних перетворень, проте і наприкінці 2000-х місто лишається флагманом українського суднобудування, великим промисловим і культурним осередком держави.

Адміністративний поділ

Мікрорайон Намив

Місто складається з 4 районів:

• Центральний — розташований на північному заході. Включає історичний центр міста, Ракетне урочище, місцевості Соляні, Північний (Сєвєрний), Тернівка (тут діє власна селищна рада), Матвіївка, Варварівка.
• Заводський — розташований на заході. Володіє значною промзоною. До нього також належать житлові «спальні» мікрорайони Намив і Ліски.
• Ленінський — розташований на сході. Включає, крім іншого, місцини ПТЗ (ЮТЗ), Новий Водопій і Старий Водопій. На території району містяться автобусний і залізничний вокзали, зоопарк.
• Корабельний — розташований на півдні. Включає такі місцини: Широка Балка, Вітовка (Жовтневе), Балабанівка, Кульбакине.

Житлові масиви та інші місцевості

13 лінія Абісінія Аляуди Балабанівка острів Батарея Богоявленськ Велика Корениха Варварівка Воєнна Слобідка Дикий Сад Інвалідний Хутір Історичний центр Китай Кульбакине Ліски Ліски-2 Мала Корениха Матвіївка Морпорт Намив Новий Водопій

Жовтневе Причепівка ПТЗ П'ять кутів Робоча Слобідка Ракетне Урочище Північний Сади Селище Горького Сонячний Соляні Сортировка Старий Водопій Вантажний вокзал Сухий Фонтан Темвод Тернівка Царське село Центральний Ринок Широка Балка Ялти Яхт-клуб

Економіка

За 2009 р. суб'єктами промислової діяльності реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 10,0 млрд грн., у тому числі: машинобудівної галузі — на 3,6 млрд грн., харчової галузі — на 1,4. Промислові підприємства міста забезпечують до 50% обсягів продукції суднобудування України, понад 90% державного виробництва газових турбін, 80% глинозему.

Крім важкої промисловості в місті розвинута харчова промисловість (особливе піднесення відбулося після 1991 року завдяки іноземним інвестиціям) — так, в Україні та за її межами користується незмінною популярністю продукція ТОВ «Сандора», ЗАТ «Лакталіс-Україна», пивзаводу «Янтар», тощо.

Державне підприємство «Суднобудівельний завод імені 61 комунара»

Найбільші миколаївські підприємства:

• Акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівельний завод», найбільше суднобудівельне підприємство в Україні і одне із найпотужніших у Європі.
• Державне підприємство «Суднобудівельний завод імені 61 комунара».
• ВАТ «Дамен Шипярдс Океан», суднобудівельна компанія.
• ДП НВКГ «Зоря» — «Машпроект».
• «Миколаївський глиноземний завод», найбільший виробник глинозему в Європі.
• Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».
• Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт».
• Державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт».
• «Миколаївський річковий порт».
• Спеціалізований морський порт «Октябрьск».
• Спеціалізований морський порт «Ніка-Терра».
• Державне підприємство «Дельта-Лоцман».
• Пивзавод «Янтар».
• ЗАТ «Лакталіс-Україна».
• ВАТ ДТ «Південний Буг»
• ТОВ «Сандора»
• ТОВ «Хостінг Макс», тощо.

Транспорт

Вітраж у залізничному вокзалі.

Типова миколаївська маршрутка (вересень 2005 року)

Громадський транспорт міста Миколаїв представлений:

• маршрутні таксі — як і в багатьох містах сучасної України, є основним видом громадського транспорту;
• автобус;
• тролейбус;
• трамвай.

Головною магістраллю міста є проспект Леніна (колишня назва — Херсонська вулиця), що переходить у Херсонське шосе.

Миколаїв є також важливим вузлом автомобільного, автобусного, залізничного, морського і повітряного сполучення.

Соціальна інфраструктура

Медицина

У Миколаєві діє розгалужена мережа як державних і комунальних, так і приватних медичних закладів, загальний контроль за діяльністю яких і якістю надаваних послуг здійснює Управління охорони здоров'я міста Миколаєва:

Державні і комунальні медичні заклади (офіційні дані на кін. 2000-х рр.):

• міські лікарні № 1,3,4; лікарня, станція і 3 підстанції швидкої медичної допомоги; 2 дитячих лікарні і 3 пологових будинки;
• Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2;
• міські поліклініки № 1—4 і дитячі поліклініки № 1—3;
• стоматологічні поліклініки № 1—3 і дитяча стоматологічна полікліника;
• низка санаторіїв і профілакторіїв («Знання», «Дубки», «Інгул», «Південний»);
• міський протитуберкульозний диспансер, міська дезінфекційна станція, міська і районні санітарно-епідемічні станція.

Медико-санітарні частини діють на великих міських підприємствах.

У місті розвивається сфера приватної медицини, як загального терапевтичного, так і спеціального — діагностичного, стоматологічного, наркологічно-неврологічного, дитячого спрямування, діє перша міська приватна швидка медична допомога «077 Швидка допомога».

Освіта

Центральний вхід до головного корпусу Миколаївського національного університету

Освітня мережа міста Миколаїв налічує 74 діючих дошкільних і 75 загальноосвітніх навчальних закладів різних типів. Керівним органом в галузі дошкільної, загально середньої та позашкільної освіти в місті є Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради.

У Миколаєві працюють декілька вищих навчальних закладів (як державні, так і приватної форми власності):

• Миколаївський державний аграрний університет;
• Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського;
• Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова;
• Чорноморський державний університет імені Петра Могили;
• Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини «Україна»
• Миколаївський політехнічний інститут тощо.

Мовами викладання у навчальних закладах Миколаєва є державна українська, а також загальнопоширена російська. У мережі середніх шкіл факультативно вивчаються мови деяких нацменшин.

Культура і дозвілля

Миколаїв — значний культурно-просвітницький осередок Південної України.

У Миколаєві діють 58 закладів культури, що перебувають на обліку в комунального міського господарства. З-поміж них три театри, музеї, міський культурний центр і 4 будинки культури, 10 шкіл естетичного виховання, клубні установи, міські парки культури і відпочинку та Миколаївський зоопарк, культурно-ігровий комплекс Дитяче містечко «Казка», розгалужена мережа з 35 бібліотек тощо.

Театри і музика

Художній російський драматичний театр

кінотеатр «Юність»

Обласний краєзнавчий музей

Пам'ятник Тарасу Шевченку в парку його імені

Миколаївські театри:

• Академічний український театр драми і музичної комедії;
• обласний театр ляльок;
• Художній російський драматичний театр.

У місті працює обласна філармонія, також на комунальному балансі перебувають муніципальный театр-студія естрадної пісні, Муніципальний камерний оркестр тощо.

Кінотеатри

• «Юність»
• «Піонер»
• «Батьківщина»
• «Мультиплекс»

Музеї

Миколаївські музеї:

• Обласний краєзнавчий музей;
• Музей підпільно-партизанського руху в роки Великої вітчизняної війни;
• Художній музей імені Василя Верещагіна;
• Музей історії суднобудування і флоту;
• Музей телескопів — наприкінці 2000-х років реалізується ідея зі створення такого закладу при Миколаївській астрономічній обсерваторії. Його експозиція має включити унікальну колекція приладів, зібраних за майже 200-літню історію обсерваторії — тут будуть технічні засоби за спогляданням зорь від XIII сторіччя до сьогодення. Поруч з обсерваторією, у дерев'яному павільйоні, відвідувачі майбутнього музею зможуть побачити меридіанне коло Репсольда (воно призначене для вимірювання координат небесних світил і визначення поправок до часу), окрім того, до експозиції потраплять великий зеніт-телескоп, зоряний інтерферометр, два сонячних телескопи, коронограф, великий радіотелескоп віялової системи, а також телескоп, який півтора століття вважався найбільшим у світі (він був створений у Росії, а в середині ХХ століття його перевезли до Миколаєва і модернізували, за його допомогою науковці спостерігали за небесними тілами аж до 2002 року).

Бібліотеки

Найбільші бібліотеки міста:

• Миколаївська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова;
• Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва;
• Миколаївська обласна дитяча бібліотека;
• Центральна бібліотека ім. М. Л. Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва;
• Центральна міська бібліотека для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменка ЦБС м. Миколаєва;
• Науково-педагогічна бібліотека міста Миколаєва.

У місті, одному з перших у державі, діє зведений електронний каталог миколаївських бібліотек-учасників проекту Ресурси бібліотек міста Миколаєва (проект Миколаївської обласної бібліотечної асоціації, МОБА).

Парки

Найбільші міські парки Миколаєва:

• Парк «Перемога»;
• Парк «Ліски»;
• Парк імені Тараса Шевченка;
• Парк імені Петровського;
• Парк имені Шури Кобера і Віті Хоменка.

Також у місті розташований один із найкращих в Україні і найвідоміших у Європі зоопарків — «Миколаївський зоопарк».

FM радіостанції Миколаєва

91.5 — Хіт FM 100.1 — Радіо Алла 100.8 — Радіо Рокс 101.6 — Русскоє радіо 102.1 — Kiss FM 102.8 — Наше радіо 103.3 — Авторадіо

104.1 — Радіо Шансон 104.6 — Просто Радіо 105.1 — Радіо Мелодія 106.4 — Ретро FM 107.1 — Люкс FM 107.8 — Радіо «Ера»

ЗМІ

У Миколаєві розвинуті, як місцеві електронні, так і друковані ЗМІ (станом на кін. 2000-х рр.). Прикметною рисою миколаївських ЗМІ є їхня майже тотальна російськомовність.

Друковані ЗМІ

Первістком незалежної преси в місті була газета «Чорноморія» — орган ради осередків регіональної організації НРУ, видавалась від грудня 1989 по січень 1991 рр. (загалом 11 чисел).

Головні сучасні друковані інформаційні суспільно-політичні періодичні видання Миколаєва:

• газета «Південна правда» — найстарша за часом видання суспільно-політична обласна газета;
• газета «Вечірній Миколаїв» — міська суспільно-політична газета;
• газета «Миколаївські новини» — щотижнева суспільно-політична газета з популярним веб-ресурсом.
• газета «Рідне Прибужжя» — офіційне передплатне видання Миколаївської області, україномовне.

Також у місті бурхливо розвивається спектр комерційних інформаційних, бізнесових видань.

Електронні ЗМІ

Миколаївські телекомпанії:

• Миколаївська обласна державна телерадіокомпанія — головна місцева телерадіокомпанія; здійснює трансляцію на телеканалі «Миколаїв» (31-й) інформаційних, публіцистичних, спортивних і художніх програм, прямі ефіри. Виробництво й трансляція радіопрограм на провідному радіо й у ефірі «Радіо «Миколаїв» (середні хвилі);
• Телерадіокомпанія «Сатурн» — виробництво власних програм і трансляція на 35-му каналі;
• Комунальне підприємство телерадіокомпанія «МАРТ» — виробництво власних інформаційних і публіцистичних програм і трансляція на 31-му каналі.
• TAK-TV — Єдина в Україні ефірна студенська телекомпанія, яка транслює програми 24\7

У Миколаєві діє незалежне інформаційно-аналітичне агентство «Контекст-Причорномор'я» (крім Миколаївської, працює також у Одеській та Херсонській областях).

Місцевий Інтернет представлений переважно інформаціно-популярними порталами — перша і найвідоміша інтернет-газета «Микола», онлайн-видання «Губернський Тиждень», обласна інтернет-газета «Новини — N» та деякі інші.

Спорт

Центральний міський стадіон (у стані реконструкції)

У Миколаєві працюють 25 дитячих і юнацьких спортивних шкіл з 36 видів спорту, у яких займаються бл. 9 200 осіб (сер. 2000-х рр.).

Підготовку професіональних спортсменів здійснюють міське вище училище фізичної культури і спорту, школа вищої спортивної майстерності.

У місті розташовані 5 стадіонів, зокрема, і Центральний міський стадіон, також 118 спортивних залів, 4 плавальних басейни, 21 тенісний корт.

Честь міста у першостях України захищають баскетбольний клуб МБК «Миколаїв» і футбольна команда МФК «Миколаїв» (у сезоні 2011/2012 виступає в 1-й лізі українського Чемпіонату з футболу).

З огляду на географічне розташування міста розвиток у Миколаєві набули яхтспорт (міський клуб яхтсменів) та пірнання з аквалангом (клуб «Садко»).

Архітектура: визначні пам'ятки і пам'ятники

Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці

Пам'ятник суднобудівникам Миколаєва

У 1790 році було складено регулярний план міста (архітектори І. Старов, І. Князєв та Ф. де Воллан) з прямокутною сіткою вулиць та центральною площею на перехресті двох головних магістралей.

До прикметних архітектурно-історичних пам'яток міста (в стилі класицизм, неокласицизм) належать:

• Штаб командувача Чорноморським флотом (1793 рік; архітектор Петро Неєлов) — нині це Музей суднобудування і флоту;
• Свято-Миколаївський собор (1817 рік);
• Офіцерські збори (1824 рік; архітектор Рулєв);
• Обсерваторія Чорноморського флоту (1827 рік; архітектор Вунш) — нині це Миколаївська астрономічна обсерваторія;
• Миколаївська церква (1817);
• кафедральний собор Свято-Різдва Богородиці (1800—28);
• Яхт-клуб (1904 рік; архітектор Роде).

Серед споруд у Миколаєві доби СРСР:

• будинок обкому (1954, архітектори С. Костенко та М. Бабаян);
• готель «Україна» (1958, архітектор В. Скуратовський);
• педагогічний інститут (1966, архітектори Г. та В. Скуратовські);
• комплекс будівель — Будинок зв'язку, Будинок Спілок, Будинок проектних організацій (1970, архітектори С. Якимович та В. Добровольська);
• Будинок художника (1971, архітектор Є. Киндяков);
• Будинок політосвіти (1974, архітектор М. Никифоров).

У місті значне число пам'ятників, зокрема, присвячених корабелам і командувачам російського флоту (деякі з них установлені до 1917 року).

Дивіться більш докладно: Пам'ятники Миколаєва

Видатні земляки

Пам'ятний знак М. М. Аркасу на вулиці Адміральській

• Аркас Микола Андрійович — командувач Чорноморського флоту Російської імперії, адмірал;
• Аркас Микола Миколайович (молодший) — командир полку Дієвої армії Української Народної Республіки;
• Аркас Микола Миколайович (старший) — відомий український історик і композитор, засновник і голова Миколаївської «Просвіти»;
• Бойко-Блохін Юрій — український літературознавець, професор Українського Вільного Університету (Мюнхен), громадський і політичний діяч, член Проводу ОУН;
• Бредіхін Федір Олександрович — астроном;
• Вротновський-Сивошапка Костянтин Германович — полковник ветеринарної служби Армії УНР;
• Годзиківський Іполит Якович (псевдо — Хмара) — військовий діяч часів УНР; командир 144-ї Надбужанської повстанської дивізії Дієвої Армії УНР, отаман Вільного Козацтва;
• Константинов Алеко., болгарський письменник;
• Константинов Костянтин — російський винахідник в області артилерії, ракетної техніки, приладобудування й автоматики, генерал-лейтенант;
• Ліппе Юрій Артурович — полковник Армії УНР ;
• Ліфанов Ігор Романович, відомий актор;
• С. О. Макаров — російський адмірал.

Дивіться докладніше: Відомі миколаївці

Міжнародні контакти міста

Місто Миколаїв є членом Міжнародного Чорноморського Клубу та бере участь у роботі Всесвітньої ради екологічних ініціатив (ICLEI).

Міста-побратими Миколаєва

•  Туреччина — Бурса;
•  Румунія — Галац (24 жовтня 2003 року);
•  Болгарія — Малко-Тирново;
•  Росія — Москва (2001 рік);
•  Росія — Петрозаводськ (24 березня 2002 року);
•  Росія — Санкт-Петербург (26 травня 2003 року);
•  Італія — Трієст;
•  КНР — Тяньцзінь (2001 рік).

Галерея

• 

  Вигляд міста Миколаїв наприкінці XVIII ст. (гравюра)

• 

  Базарна площа, бл. 1900 року

• 

  Будинок Адміралтейства у Миколаєві (збуд. сер. ХІХ ст.)

• 

  Сучасний вигляд проспекту Леніна в Миколаєві (1998)

Джерела, посилання і література

• Шорін Е. О. Миколаїв // Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985., Том 6., К., 1981, стор. 493
• Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
• Миколаївська інтернет газета
• Форум Миколаєва
• Веб-сайт Ресурси бібліотек міста Миколаєва
• Миколаїв, серпень 2007 року на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка (укр.) (рос.) (англ.)
• Выборный П. М. Николаев., Одесса, 1979 (рос.)
• «Шумимо, братці, шумимо!» Стаття Вахтанга Кіпіані про миколаївську діаспору в Києві
• Місто Миколаїв,відеорос.