Миколаївка (Луганський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Миколаївка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Луганський район
Громада Луганська міська громада
Код КАТОТТГ UA44060010130061773
Облікова картка Миколаївка 
Основні дані
Засноване 1689
Населення 2135
Площа 22 км²
Густота населення 97,045 осіб/км²
Поштовий індекс 93654
Телефонний код +380 6472
Географічні дані
Географічні координати 48°35′27″ пн. ш. 39°31′13″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
45 м
Водойми р. Сіверський Донець
Місцева влада
Адреса ради 93654, с. Миколаївка
Карта
Миколаївка. Карта розташування: Україна
Миколаївка
Миколаївка
Миколаївка. Карта розташування: Луганська область
Миколаївка
Миколаївка
Мапа
Мапа

Микола́ївка — село в Україні, у Луганській міській громаді Луганського району Луганської області. Населення становить 2135 осіб. З 2014 року є окупованим.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°35' пн. ш. 39°31' сх. д. Загальна площа села — 22 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 8 км від районного центру. Найближча залізнична станція — Моторний, за 1 км[1]. Поблизу села протікає річка Сіверський Донець.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про Миколаївку датується 1689 роком[1]. Першими поселенцями стали донські козаки та селяни з Правобережної України[2].

У другій половині XVIII століття землі навколо села були віддані під рангову дачу О. Г. Булацелю[2].

У 19321933 роках Миколаївська сільська рада постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 37 осіб, імена яких встановлено[3].

Наприкінці 1960-х років у селі діяли центральна садиба радгоспу «Зоря», восьмирічна школа, бібліотека і клуб[1].

Упродовж війни на сході України село потрапило до зони бойових дій. Через Миколаївку неодноразово фіксувалося перекидання колон військової техніки з Росії, які були представлені танками, РСЗВ «Град», артилерійськими гарматами, польовими кухнями[4][5].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 2135 осіб, з них 34,57% зазначили рідною мову українську, 64,22% — російську, а 1,21% — іншу[6].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На околиці Великої Чернігівки виявлено 3 поселення епохи бронзи, 4 селища раннього середньовіччя та 2 кургани[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 841.
  2. а б в Высоцкий В. И. (2003). Исторические аспекты топононимов Луганщины. Луганск. с. 196. 
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 534-535.
  4. З Луганська повідомляють про вторгнення російських «зелених чоловічків». Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2014. 
  5. Сили АТО знищили декілька мінометних розрахунків терористів на Луганщині. Противник зазнав втрат. Архів оригіналу за 24 листопада 2014. Процитовано 21 листопада 2014. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
  • Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.

Посилання[ред. | ред. код]