Миколаївська церква (дерев'яна) (Чернівці)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколаївська церква (Чернівці)
Миколаївська церква у Чернівцях.jpg
Миколаївська церква у Чернівцях (2013)
Розташування Україна, Чернівці
Координати 48°19'2"N 25°58'31"E
Кінець будівництва 1607
Відбудовано перебудова у XVIII та XIX ст., реставрація у 1954] і 1996 роках
Стиль буковинський («хатній»)
Належність Українська автокефальна православна церква
Адреса вул. Сагайдачного, 89

Миколаївська церква (Чернівці) — найстаріша дерев’яна церква Чернівців, пам’ятка архітектури національного значення, побудована у 1607 році

Історія побудови і перебудови[ред.ред. код]

Миколаївська церква - один з найстародавніших зразків буковинської школи народного зодчества.

Являється пам’яткою архітектури національного значення.

Побудована у Чернівцях в 1607 році в буковинському («хатньому») стилі.

За архітектурною композицією – це однорівнева споруда без купола, стіни якої складені з дубових брусів у зруб, а дах покритий дранкою та увінчаний трьома кованими хрестами.

Існують дві версії місця побудови церкви Миколи.

Згідно з першою в часи протекторату над цими землями турків вона була єпископською церквою і знаходилась в центрі міста, а потім була перенесена на теперішнє місце. Друга стверджує, що церква стояла на цьому місці з часів її побудови в 1607 році[1] у житловому масиві Селище поруч з давніми Чернівцями[2].

Храм зазнає перебудов у XVIII та XIX ст.

В наслідок останньої перебудови бабинець набуває дещо нетрадиційної видовженої п'ятигранної форми (довжину збільшено на 2,5 метри) та втрачає первісний пірамідальний верх. Ймовірно, тоді ж добудовано ризнецю.

Спочатку поблизу церкви стояла дерев'яна дзвіниця на три дзвони, а в 1868 році на її місці спорудили муровану дзвіницю, яка збереглася до наших днів.

Реставрації проведені в 1954 році та після пожежі 1992 році, коли згоріла значна частина будівлі.

Після відновлення[3] у освяченому в 1996 році храмі проводить богослужіння православна громада Чернівців Київського Патріархату[4].

Відправи провадить настоятель церкви отець Валерій Поляко.

Архітектура церкви[ред.ред. код]

Миколаївська церква - дерев'яна, тридільна.

Складається з трьох великих дубових зрубів: п'ятигранного видовженого західного, ширшого квадратного центрального та п'ятигранного східного.

Бабинець перекритий пласкою стелею на сволоках, нава - восьмигранним наметовим верхом з заломом, вівтар чотиригранним наметовим верхом (подібний до перебудови мав і бабинець).

Перехід четверика центрального зрубу в восьмерик здійснений за допомогою плоских парусів.

Вертикальні розміри всіх складових склепінчастої конструкції над центральним об'ємом дуже малі. Всі верхи покриті спільним стрімким ґонтовим дахом, широкі звиси якого влаштовані на фігурних кронштейнах.

Традиційно для буковинських храмів центральний вхід знаходиться в південній стіні західного зрубу.

Висотно розкритий внутрішній простір об'єднано фігурними арками-вирізами

Адреса церкви[ред.ред. код]

м. Чернівці, вул. Петра Сагайдачного, 89

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Згідно з даними реставраторів Укрзахідпроектреставрації, які досліджували об'єкт в 1990 році, доведено, що після зведення святиня неодноразово реставрувалася, ремонтувалася, змінювалася. До первісного об'єму добудували ризницю, змінили бабинець з квадратного на п'ятистінний. Реставратори вивчили кожен сантиметр церкви - і не знайшли там жодних позначень, які в давнину обов'язково ставили на храмах, що були перенесені з одно місця на інше.)
  2. Василь Селезінка. «Місто моєї любові».
  3. Святиню відновили майстри з Буковинських Карпат - за тими ж технологіями, що і століття тому. Вони ж виконали всі роботи у вівтарній частині. Не пережили реставрації рештки ґрунтування церкви, виконані наприкінці ХІХ століття, коли її стіни було розписано геометричними орнаментами.
  4. Міські легенди називають церкву «козацькою». Буцімто тут у різні часи молилися великі гетьмани Петро Сагайдачний під час Хотинської війни 1621 р. та Іван Мазепа після Полтавської битви 1709 р., нібито в ній відспівували старшого сина Богдана Хмельницького.

Джерела[ред.ред. код]