Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії
| Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
46°57′43″ пн. ш. 31°59′27″ сх. д. / 46.96213660002777601° пн. ш. 31.99086780002777886° сх. д.Координати: 46°57′43″ пн. ш. 31°59′27″ сх. д. / 46.96213660002777601° пн. ш. 31.99086780002777886° сх. д. | ||||
| Країна |
 СРСР і  Україна | |||
| Місто | ||||
| Адреса |
вул. Дунаєва, 59 | |||
| Тип | драматичний театр | |||
| Статус | академічний | |||
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України | |||
| Відкрито | 1959 | |||
| Репертуар | музична драма і комедія, мюзикли і шоу-програми на українському, російському і світовому класичному і сучасному матеріалі | |||
| Керівництво | Берсон Микола Семенович | |||
| maut.com.ua | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
 |
UA-48-101-0136 | |||
 | ||||
 Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії у Вікісховищі | ||||
Микола́ївський націона́льний академі́чний украї́нський теа́тр дра́ми та музи́чної коме́дії — драматичний театр у місті Миколаєві, заснований у 1959 році. Розсташований на вулиці Дунаєва, № 59. Директор-художній керівник театру Микола Семенович Берсон, головний режисер — Олег Григорович Ігнатьєв.
Історія[ред. | ред. код]
Передісторія[ред. | ред. код]
Восени 1925 року в будівлі клубу юних піонерів на вулиці Нікольській, № 50 (згодом Центральний дитячий клуб) у популярному тоді жанрі «живої газети» був створений драматичний гурток «Червона краватка», який очолив і став його режисером та завідувачем музичної частини В. Г. Кредін. При ньому було організовано два музичні дитячі колективи — шумовий оркестр і хор. Гурток виступав на багатьох сценах міста: у клубах кустарів, радянських працівників, залізничників, Будинку відпочинку, інтернаціональному клубі моряків, на заводі «Плуг і молот», у червоноармійців — своїх шефів тощо. За газетними звітами того часу, «Червона краватка» «обслуговувала щотижня до 3 000 осіб»[1].
1 листопада 1927 року «Червона краватка» була перетворена на загальноміський Театр юного глядача при Миколаївській окружній політосвіті. Кураторами та педагогами театру стали народні артисти СРСР: Олександра Яблочкіна, актор МХАТу Микола Плотников, учениця та сподвижниця Леся Курбаса Софія Мануйлович, брати Роберт та Рафаїл Адельгейми[2]. Прем'єрна вистава театру — «Подвиги Геркулеса» пройшла 26 січня 1928 року на сцені клубу піонерів (вулиця Карла Маркаса, № 25). П'єсу переробив і поставив В. Г. Кредін[1]. На початку 1930-х років театр переїхав на вулицю Привозну, № 59, у пристосовану під театр будівлю колишньої синагоги[3].
У театрі працювали актори і режисери Ганна Лисянська, Михайло Амітов (1927—1932), Ростислав Гаврилко (1934—1959), Алла Квасенко (1936—1945), Борис Оселедчик (1944—1959), Валентина Безпольотова (1947—1952).
У 1927 році в Миколаєві було створено також робітничо-селянський пересувний український театр. На прохання громадськості, театру було присвоєно ім'я Тараса Шевченка[3]. У сезон 1945—1946 років в театрі здійснено виставу п'єси Василя Малакова і Д. Шкневського «Петербурзькі ночі», присвячену Тарасу Шевченку (режисер-постановник Данило Лазуренко, художник Микола Панчук)[4].
1959—сучасність[ред. | ред. код]
У серпні 1959 року на базі Театру юного глядача і Українського обласного драматичного пересувного театру імені Тараса Шевченка створений Миколаївський обласний український музично-драматичний театр. У 1980 році театру присвоїли новий статус — Миколаївський український театр драми та музичної комедії[2].
1992 року у театрі створений дитячий театр-супутник «Академія пані Куліси». З 1999 року театр щорічно бере участь в Міжнародному театральному фестивалі «Мельпомена Таврії»[5].
У вересні 2001 року, театру присвоєно статус академічного. У 2005 році театр відкрив малу сцену. Завдяки виставам, поставленим на ній, — «GSP», «Орхідея, Амариліс і Троянда», «Виконавець бажань», «Бабье лето» — збільшилася кількість прихильників театру. Одним з напрямків Малої сцени є просвітницька діяльність (створено низку літературних композицій до ювілеїв видатних постатей країни та області). Головним аспектом роботи театру є популяризація національної історії та культури («Бандура — душа співає», «Вечорниці», Шевченківські дні).
За більш ніж 90 років театр побував з гастролями у 100 містах України та колишнього Радянського Союзу[6]. Нині активно гастролює по області, працює в інших регіонах України. Проводить благодійну та шефську діяльність: для дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей з малозабезпечених сімей, а також малозабезпечених пенсіонерів, безкоштовно показує вистави.
В листопаді 2017 року театр відзначив своє 90-річчя бенефісом під назвою «90 перлин на оксамиті рампи»[7][8]. Кожного сезону театр здійснює 10—12 прем'єр[9].
Театр учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсів та фестивалів, в яких посідав почесні місця, серед них: Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», «Класика — сьогодні», «Херсонеські ігри», Всеукраїнський телефестиваль «Калинові острови», «Найкраща музична прем'єра» та багато інших.
31 травня 2021 року Указом Президента України № 218/2021 театру присвоєно статус національного[10].
Репертуар[ред. | ред. код]
За роки свого існування театр поставив багато п'єс із класичної і сучасної національної драматургії, а також зарубіжних авторів, зокрема:
- «Барабанниця» Афанасія Салинського (1959);
- «Дівчина з табору» Якова Ялунера (1959);
- «Володимирська гірка» Дмитра Шевцова, Владлена Лукашова (1959);
- «Морський вузол» Володимира Крафта і Віктора Винникова (1960);
- «Леся» Маргарити Андрієвич (1960);
- «Катерина» Миколи Аркаса (1960);
- «Дальня дорога» Олексія Арбузова (1961);
- «Назар Стодоля» Тараса Шевченка (1961);
- «Наталка Полтавка» Івана Котляревського;
- «Сон князя Святослава», «Беркути» за Іваном Франком;
- «Оргія» Лесі Українки;
- «Доки сонце зійде…» Марка Кропивницького;
- «За двома зайцями», «Маруся Богуславка», «Циганка Аза», «Майська ніч» Михайла Старицького;
- «Земля» за Ольгою Кобилянською;
- «Лють» Євгена Яновського;
- «68» Ярослава Стельмаха;
- «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка;
- «Сторінка щоденника» Олександра Корнійчука;
- «Партизанська іскра» Бориса Арова й Маргарити Саєнко (Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського, 1980);
- «Революційний етюд» Михайла Шатрова;
- «Жіночий бунт» Євгена Птичкіна і Кирила Васильєва;
- «Серце не камінь» Олександра Островського;
- «Доктор філософії» Бранислава Нушича;
- «З коханням не жартують» Педро Кальдерона;
- «Казка про царя Салтана» Миколи Римського-Корсакова;
- «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського;
- «Чужий дім», «Кармалюк» Миколи Зарудного;
- «Диктатура» Івана Микитенка;
- «Республіка на колесах» Якова Мамонтова;
- «Весілля в Малинівці» Олексія Рябова;
- «Вій» за Миколою Гоголем;
- «Зойчина квартира» В'ячеслава Назарова;
- «Пенелопа» Олесандра Журбіна;
- «Два клени» Євгена Шварца;
- «Містерія — буф» Володимира Маяковського;
- «Сволота» Якова Гловацького;
- «Нелегалка» Анатолія Крима;
- «Франческа де Ріміні» Сергія Рахманінова;
- «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера;
- «Ромео і Джульєтта», «Багато галасу з нічого» Вільяма Шекспіра;
- «Свято ліхтарів» Ганса Пфейфера;
- «Чужа голова» Марселя Еме;
- «Езоп» (відзнака Міжнародного фестивалю «Боспорські агони»), «Дон Хуан» Гільєрме Фігейредо.
Колектив[ред. | ред. код]
Керівництво[ред. | ред. код]
- Директор-художній керівник — Берсон Микола Семенович (з 1988 року)[11].
- Головними режисерами працювали — Лазуренко Данило Семенович, Оселедчик Борис Львович, Карпенко Віталій Юрійович, Літко Анатолій Якович, Безлепко Володимир Леонтійович (з 1979 року[12]), Ігнатьєв Олег Григорович (з 1983 року[11]).
- Головний балетмейстер — Хижняк Олена Едуардівна (з грудня 2012 року)[11].
- Головний хормейстер — Ладний Антон Сергійович[11].
- Головний художник — Чухрій Тетяна Анатоліївна (з 2014 року)[11].
- Завідувач літературно-драматургічною частиною — Головченко Богдан Вячеславович.
Народні артисти УРСР і України[ред. | ред. код]
- Борщов Дмитро Васильович — у театрі з 1959 по 1993 рік.
- Бурдик Василь Миколайович — у театрі з 1967 по 2008 рік.
- Гаврилко Ростислав Андрійович — у театрі з 1959 по 1984 рік.
- Кравченко Олександр Іванович — у театрі у 1971—1972 та у 1983—1997 роках.
- Оберенко Володимир Тихонович — у театрі у 1960-х роках.
Заслужені артисти УРСР і України[ред. | ред. код]
- Баранова Людмила Василівна — у театрі з 1975 року.
- Бубенко Ірина Миколаївна — у театрі з 1997 року.
- Гостищев Володимир Семенович — у театрі протягом 1975—1987 років.
- Дерік Андрій Олегович — у театрі з 1997 року.
- Жила Андрій Ігорович.
- Іванова Людмила Дмитрівна — у театрі протягом 1960—1962 років.
- Ігнатьєва Надія Дмитрівна — у театрі з 1970 року.
- Кузнецов Володимир Вікторович — у театрі з 1965 року.
- Кузнецова Ольга Іванівна — у театрі з 1965 року.
- Нікітасєнко Світлана Олександрівна — у театрі з 2006 року.
- Руденко Максим Олександрович — у театрі з 2001 року.
- Чверкалюк Сергій Володимирович.
- Чирва Павло Володимирович.
- Щесняк Олександр Петрович — у театрі з 1999 року.
Провідні артисти[ред. | ред. код]
- Арнаут-Руденко Оксана — працює з 2001 року.
- Артеменко Яна — працює з 1996 року.
- Маруженко Віктор.
- Мамикін Олег.
- Тамарянський Микола.
- Магльованний Олександр — працює з 1996 року.
- Лубенець Світлана — працює з 2003 року.
- Винник Тетяна.
- Полоз Феодора.
Молоде покоління[ред. | ред. код]
В період з 2012 року в театрі сформувався міцний творчий кістяк акторської молоді, який поряд з досвідченими колегами представлений у всьому репертуарі театру.
- Студзінська Олександра.
- Студзінський Євген.
- Полторак Кирило.
- Леонтьєва Інна.
- Гедз Дмитро.
- Рижкова Наталія.
- Чернега Інна.
- Засипко Ксенія.
- Юрченко Михайло.
- Балашов Олег.
Балет[ред. | ред. код]
- Бенер Любов.
- Бойко Катерина.
- Кулік Сергій.
- Батрак Дмитро.
- Ляхова Тетяна.
- Тарасенко Іван.
- Савета Євген.
- Савета Юлія.
- Лозан Марія.
- Шевченко Катерина.
- Кисиленко Віктор.
- Шарабріна Ксенія.
- Василевич Максим.
- Валяренко Дмитро.
- Яковлєв Ілля.
- Диренко Катерина.
Оркестр[ред. | ред. код]
Головний диригент — Віктор Урес.
- Посторонко Олександр – диригент.
- Галкіна Каріне — скрипка (концертмейстер).
- Нікітін Олександр — контрабас (інспектор оркестру).
- Адігамов Олексій — фагот.
- Богма Олександр — труба.
- Богма Тетяна — скрипка.
- Голянич Петро — труба.
- Григоренко Оксана — альт.
- Дімітрішина Світлана — гобой.
- Івченко Ольга — віолончель.
- Мішанкіна Євгенія — скрипка.
- Онещук Інна — скрипка.
- Пальцев Валерій — ударні.
- Пасько Антон — скрипка.
- Скулімовський Генадій — альт.
- Стулов Олександр — кларнет.
- Росінець Юлія — фортепіано.
- Чередніченко Анатолій — валторна.
- Шалатинський Володимир — тромбон.
- Шиян Валерій — кларнет.
- Мельник Каміла — флейта.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Людмила Сарафонова. Страницы истории: Николаевский ТЮЗ. (рос.)
- ↑ а б Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії. Про театр.
- ↑ а б Миколаївський національний академічний український театр драми та музичної комедії. / Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені Віктора Лягіна.
- ↑ Шевченківська енциклопедія, 2013, с. 205, Т. 4.
- ↑ Театри-учасники фестивалю «Мельпомена Таврии» [Архівовано 5 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Гастролі Миколаївського академічного українського театру драми і музичної комедії. Архів оригіналу за 9 серпня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
- ↑ «90 перлин на оксамиті рампи» : Николаевский муздрам отметил юбилей - Информационно аналитическая интернет газета MK.MK.UA. www.mk.mk.ua. Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- ↑ С Мельпоменой в сердце: Николаевский муздрам помпезно отпраздновал свой 90-й день рождения. niklife.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- ↑ В николаевском «муздраме» рассказали о чертовой дюжине премьер и «молодой крови» в труппе театра. niklife.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- ↑ Указ Президента України від 31 травня 2021 року № 218/2021 «Про надання Миколаївському академічному українському театру драми та музичної комедії статусу національного»
- ↑ а б в г д Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії. Керівництво.
- ↑ Українська радянська енциклопедія, 1981, Т. 6.
Література[ред. | ред. код]
- Р. Н. Есипенко. Николаевский областной украинский музыкально-драматический театр // Театральная энциклопедия / П. А. Марков. — Москва : Советская энциклопедия, 1965. — Т. IV. — С. 62. (рос.);
- В. І. Кирилов. Миколаївський український театр драми і музичної комедії // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
- Віктор Понізов. Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 205.;
- В. Г. Ігнатьєв. Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.
|
