Миколаївський підпільний центр
.JPG)
«Миколаївський центр» — підпільна антифашистська організація, що діяла в місті Миколаєві у роки Другої світової війни.
Діяльність «Миколаївського центру»[ред. | ред. код]
Центр очолював майор Віктор Лягін (Корнєв). Виник у грудні 1941. З представників окремих груп було обрано комітет у складі Павла Защука (голова), Всеволода Бондаренка, Пилипа Комкова, Федора Воробйова, Василя Соколова. Віктор Лягін з метою конспірації в комітет не входив. Керував 25-ма підпільними групами, до яких входили кількасот осіб.
Центр організовував диверсії, розповсюджував листівки в місті й області, збирав розвідувальні дані, організовував саботаж на промислових підприємствах. Виконавцем більшості диверсій «Миколаївського центру» був Олександр Сидорчук. Наймасштабнішою акцією «Миколаївського центру» став вибух на Миколаївському аеродромі, який здійснив Сидорчук. Були підірвані два ангари, знищено 27 літаків, 25 авіамоторів, бензосховище.
За час своєї роботи «Миколаївський центр» нарукував 15 тисяч листівок. Вони доставлялися в усі райони області та розповсюджувалися на фабриках і заводах, на базарах, у кіно, на біржі праці, у магазинах і просто наклеювалися на будинки. В них мешканці Миколаївщини закликалися на боротьбу з окупантами. Серед іншого, друкувалися заклики до селян знищувати худобу і хліб, щоб вони не дістались ворогу. Окупаційна влада жорстоко карала за розповсюдження і зберігання листівок. За читання антифашистських листівок були повішані десятки мешканців Миколаївщини
У грудні 1942 року членів комітету заарештували, керівництво взяли на себе члени розвідувальної групи Віктора Лягіна. У лютому 1943 більшість з них також була заарештована. У центрі залишилося близько 50 осіб, які продовжували боротьбу проти окупантів. Після розгрому керівного ядра член комітету Пилип Комков з групою підпільників переїхав до Херсона, звідки координував дії підпілля на Миколаївщині та Херсонщині. Після загибелі Пилипа Комкова восени 1943 керівне ядро підпілля знову перемістилося до Миколаєва і діяло до визволення міста від окупантів. Усього 1942—1943 заарештовано 97 підпільників, з них 46 страчено, у тому числі Віктора Лягіна, Павла Защука, Федора Воробйова, Пилипа Комкова, Василя Соколова. Серед страчених також були двоє неповнолітніх учасників підпілля Шура Кобер та Вітя Хоменко. 29 підпільників були відправлені до концтаборів у Німеччині.
Незважаючи на низку недоліків в організації підпільної роботи, «Миколаївський центр» завдав окупантам відчутних втрат. За німецькими оцінками, матеріальні збитки від діяльності підпільників «Миколаївського центру» становили 50 мільйонів карбованців.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Багато з членів організації нагороджені орденами (більшість посмертно). Віктору Лягіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу (1944, посмертно). Матеріали, пов'язані з діяльністю «Миколаївського центру», зберігаються у музеї «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни» у Миколаєві.
Іменами Віктора Лягіна, Павла Защука, Олександра Сидорчука, Пилипа Комкова названі вулиці в Миколаєві. Ім'я Комкова носить також вулиця в Херсоні. На честь членів організації встановлені пам'ятники і меморіальні дошки в Миколаєві та інших населених пунктах колишнього СРСР.
«Миколаївський центр» у художній літературі[ред. | ред. код]
- Авраменко, О. І. Гінці з неволі: повість / О. І. Авраменко. — К. : Веселка, 1988. — 36 с.
- Ардаматский, В. И. «Грант» вызывает Москву: повесть / В. И. Ардаматский. — М. : Худ. литература, 1988. — 704 с. (рос.)
- Ардаматский, В. И. Они вступают в бой: отрывок из повести / В. И. Ардаматский. // Корабельная сторона. — Одесса, 1971. — С. 188—199. (рос.)
- Владимов, М. Нескорені: уривок з п'єси / М. Владимов, Е. Январьов // Корабельная сторона. — Одесса: Маяк, 1971. — С. 200—218.
- Дарда, В. І. Вибух на аеродромі: уривок із повісті / В. І. Дарда // В городе корабелов. — Одесса, 1989. — С. 163—171.
- Дарда, В. І. Лягін квапить: уривок із повісті / В. І. Дарда // Корабельная сторона. — Одесса, 1971. — С. 175—187.
- Дарда, В. І. Хлопці майора Кента: повість / В. І. Дарда. — К. : Рад. письменник, 1988. — 279 с.
Література[ред. | ред. код]
- Николаевщина в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг.: Документы и материалы. Одесса, 1964;
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.: Миколаївська область;
- Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941—1945: Документы и материалы, т. 2. К., 1980.
Джерела[ред. | ред. код]
- Т. С. Першина. Миколаївський підпільний центр / Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: Видавництво «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл. [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. — Николаев: Возможности Киммерии, 1997. — 160 с. (рос.)
- В окупованому Миколаєві / О. Волошин, О. Білогоров // Вебсайт Служби зовнішньої розвідки України[недоступне посилання з липня 2019]
- До 105-річчя від дня народження П. Я. Защука, керівника Миколаївського підпільного центру // Державний архів Миколаївської області
- Центральна бібліотека імені М. Л. Кропивницького. Право на безсмертя. Бібліографічний покажчик. До 70-річчя створення підпільної організації «Миколаївський центр» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]