Їжак Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Микола Їжак)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Їжак
 Сотник (гауптман)
Загальна інформація
Народження 16 вересня 1886(1886-09-16)
Чесники, Рогатинський повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Смерть грудень 1919
місто Жмеринка, нині Вінницька область
(тиф)
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Alma Mater Бережанська гімназія
Військова служба
Приналежність ЗУНР ЗУНР
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди та відзнаки
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Духовний хрест заслуг (Австро-Угорщина)
Духовний хрест заслуг (Австро-Угорщина)
CMNS: Їжак Микола у Вікісховищі

Мико́ла Їжа́к (16 вересня 1886, село Чесники, нині Рогатинського району Івано-Франківської області — грудень 1919, місто Жмеринка, нині Вінницька область) — священник УГКЦ, капелан.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Івана Їжака й Анни з дому Паньків. Народну школу закінчив у рідному селі. Далі навчався у Бережанській гімназії, яку закінчив матурою (іспитом зрілості) з відзнакою. Співзасновник організації «Молода Україна».

У 1911 році митрополит Андрей Шептицький у Львові висвятив Миколу Їжака на священика в жонатому стані. Від травня 1916 року був духівником (капеланом) Легіону УСС, перебував на Тернопільщині (село Соснів, нині Теребовлянського району та ін.). Став одним із двох перших капеланів УСС[1]

Організаційна схема польового духівництва в Галицькій армії була визначена Державним Секретаріатом Військових Справ (ДСВС) 1 січня 1919 р. Тоді на базі відділу духівництва було засновано вищий орган — Зарядче Преподібництво. Наказом військового міністра ЗУНР, полковника Д. Вітовського Преподібником ДСВС призначено Миколу Їжака.[2] Йому було підпорядковане новостворене Польове Преподібництво Начальної Команди Галицької армії (НКГА), очолюване недавнім капеланом австрійської армії 36-літнім о. А. Калятою.

Після відступу Української галицької армії за Збруч перейшов із нею на Східну Україну, де у грудні 1919 року помер від епідемічного висипного тифу. На вічний спокій відпровадив цього ідейного священика о. Василь Лаба.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список бойових відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#Булавний відділ
  2. Військове капеланство в Українській Галицькій армії. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 25 грудня 2016. 
  3. а б Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 1656.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]