Їжак Микола
Микола Їжак | |
---|---|
Сотник (гауптман) | |
Загальна інформація | |
Народження |
16 вересня 1886 Чесники, Рогатинський повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
Смерть |
грудень 1919 місто Жмеринка, нині Вінницька область (тиф) |
Громадянство | ЗУНР |
Alma Mater | Бережанська гімназія |
Військова служба | |
Приналежність | ЗУНР |
Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
Нагороди та відзнаки | |
| |
Їжак Микола у Вікісховищі |
Мико́ла Їжа́к (16 вересня 1886, село Чесники, нині Рогатинського району Івано-Франківської області — грудень 1919, місто Жмеринка, нині Вінницька область) — священник УГКЦ, капелан.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син Івана Їжака й Анни з дому Паньків. Народну школу закінчив у рідному селі. Далі навчався у Бережанській гімназії, яку закінчив матурою (іспитом зрілості) з відзнакою. Співзасновник організації «Молода Україна».
У 1911 році митрополит Андрей Шептицький у Львові висвятив Миколу Їжака на священика в жонатому стані. Від травня 1916 року був духівником (капеланом) Легіону УСС, перебував на Тернопільщині (село Соснів, нині Теребовлянського району та ін.). Став одним із двох перших капеланів УСС[1]
Організаційна схема польового духівництва в Галицькій армії була визначена Державним Секретаріатом Військових Справ (ДСВС) 1 січня 1919 р. Тоді на базі відділу духівництва було засновано вищий орган — Зарядче Преподібництво. Наказом військового міністра ЗУНР, полковника Д. Вітовського Преподібником ДСВС призначено Миколу Їжака.[2] Йому було підпорядковане новостворене Польове Преподібництво Начальної Команди Галицької армії (НКГА), очолюване недавнім капеланом австрійської армії 36-літнім о. А. Калятою.
Після відступу Української галицької армії за Збруч перейшов із нею на Східну Україну, де у грудні 1919 року помер від епідемічного висипного тифу. На вічний спокій відпровадив цього ідейного священика о. Василь Лаба.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Духовний хрест заслуг ІІ ступеня на білій стрічці (нім. Geistliches Verdienstkreuz 2. Klasse am weissen Bande)[3]
- Бронзова медаль «За військові заслуги» на стрічці хреста «За військові заслуги»[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список бойових відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#Булавний відділ
- ↑ Військове капеланство в Українській Галицькій армії. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 25 грудня 2016.
- ↑ а б Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 1656.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бережанська Земля: Історично-мемуарний збірник. — Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1970. — Т. 1.
- Лебедович І. Полеві духівники УГА. — Вінніпег, 1963.
- Пиндус Б. Їжак Микола // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 691. — ISBN 966-528-197-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Отець Микола Їжак [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Можу погодитися, що батюшка не має ні бороди, ні коси. Але ніяк не можу зрозуміти, щоб він не пив водки [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про вояка УСС. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Сотники Легіону УСС
- Народились 16 вересня
- Народились 1886
- Уродженці Королівства Галичини та Володимирії
- Випускники Бережанської гімназії
- Нагороджені медаллю «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
- Нагороджені Духовним хрестом заслуг (Австро-Угорщина)
- Уродженці Чесників
- Священники УГКЦ
- Капелани УСС
- Капелани УГА
- Персоналії:Бережани
- Померли від тифу