Бурачек Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бурачек.
Микола Григорович Бурачек
Народження 4 (16) березня 1871(1871-03-16)
с. Летичів Подільської губернії (тепер смт Летичів Хмельницької області)
Смерть 12 серпня 1942(1942-08-12) (71 рік)
  Харків
Поховання 13-е міське кладовище
Національність українець
Країна Російська імперія,  УНР, СРСР СРСР
Навчання Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія (1888) і Краківська академія мистецтв (1910)
Діяльність художник, письменник, мистецтвознавець, викладач університету
Напрямок імпресіонізм
Відомі учні Греченко Василь Миколайович, Грипак Володимир Олексійович, Шапошников Михайло Олександрович, Огнівцев Микола Петрович, Загальська Ольга Олександрівна, Беклемішева Ірина Михайлівна, Пащенко Марія Пилипівна, Кульбак Дмитро Іванович, Бланк Мойсей Абрамович, Грипич Костянтин Миколайович, Добронравов Михайло Миколайович, Льготак Любов Антонівна, Сокиринський Григорій Андрійович, Горобець Павло Матвійович, Сергєєва-Соколова Зінаїда Іванівна, Смоленський Лібер Бенціонович і Калашников Микола Михайлович
Працівник Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, Харківське державне художнє училище і Харківський художній інститут
Роботи в колекції Національний музей Тараса Шевченка
Нагороди
Заслужений художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР
CMNS: Бурачек Микола Григорович у Вікісховищі

Мико́ла Григо́рович Бура́чек (нар. 4 (16) березня 1871(18710316), Летичів, нині Хмельницької області — 12 серпня 1942, Харків) — український живописець, письменник, мистецтвознавець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії (малювання йому викладав Іван Васьков). Після закінчення гімназії 1888 року він вступив до Київського університету, але як учасник студентських заворушень був виключений і висланий до Симбірської губернії. Після заслання Микола Бурачек повернувся до Кам'янець-Подільський, де став актором місцевої трупи російської драми, віддавши театральному мистецтву 17 років свого життя. У ці роки Бурачек не полишає занять живописом, бере участь в оформленні театральних постановок. Він робив ескізи декорацій до п'єс «Влада темряви» Л. Толстого, «Ліс» О. Островського, «Затоплений дзвін» Ґ. Гауптмана та інших вистав. У цей же час він пише пейзажні етюди, акварелі, роботи олією.

У 1905–1910 роках Микола Григорович навчався у Краківській академії образотворчих мистецтв (у класі Яна Станіславського), у 1910–1912 роках — у Парижі. Як зазначає Ігор Шаров, у Краківську академію Бурачек потрапив уже людиною зі сформованим світоглядом. Усі академічні завдання він виконував зразково, був одним з найкращих учнів. Окрім навчальних академічних робіт, художник писав багато етюдів, які давали йому засоби для існування. Як пейзажист Бурачек працював у пейзажній майстерні Яна Станіславського, якій палко любив українську природу і прищеплював це почуття своїм учням. Однак справжнє розуміння композиції, обачливість у доборі зображувальних засобів, серйозний підхід до техніки письма Миколі Бурачеку вихованець пейзажної майстерні Петербурзької академії мистецтв Рущиць.[1]

Бурачек є один із засновників і викладачів (1917–1921) Української академії мистецтв. У 1918–1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту.

Твори[ред. | ред. код]

Микола Бурачек. Реве та стогне Дніпр широкий

Твори Бурачека позначені впливом імпресіонізму. У найкращих творах передано поетичність природи України.

  • «Сутінки» (1890).
  • «На Дніпрі в сутінки» (1898).
  • «Подвір'я взимку» (1911).
  • «Соняшники» (1914).
  • «Дахи Софійського собору в Києві» (1917).
  • «Дніпро. Хмари насуваються» (1934).
  • «Ранок на Дніпрі» (1934).
  • «Колгоспне жито» (1935).
  • «Яблуні в цвіту» (1936).
  • «Дорога до колгоспу» (1937).
  • «Причина. Реве та стогне Дніпр широкий» (1941).

Оформлення театральних вистав[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Дослідник мистецької спадщини Тараса Шевченка. Видав книги:

Інше[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Бурачек М. Г. «Університет Св. Володимира», 1910-і рр.
    Бурачек М. Г. «Університет Св. Володимира», 1910-і рр.
  • Бурачек М. Г. «Хата опівдні. Спека» 1928 р.
    Бурачек М. Г. «Хата опівдні. Спека» 1928 р.
  • Бурачек М. Г. « Міський музей», 1913 р.
    Бурачек М. Г. « Міський музей», 1913 р.

Родина[ред. | ред. код]

Сім'я: син Герман Миколайович Бурачек; дочки — Надія Миколаївна Бурачек, Віра Миколаївна Бурачек;

Онуки — Ольга Германівна Дюкова, Наталія Германівна Бурачек, Бурачек Всеволод Германович, (доктор технічних наук (1985), професор (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1970), Микола Юрійович Бурачек, Віталій Емануїлович Керницький, Борис Емануїлович Керницький, Володимир Олексійович Подчекаєв, Алла Олексіївна Подчекаєва (Орловська).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У травні 2023 року колишній провулок Левітана у Голосіївському районі Києва отримав нову назву на честь Миколи Бурачека.[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.people.su/ua/95984. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
  2. ↑ Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Рекомендована література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бурачек_Микола_Григорович&oldid=39509834