Лисенко Микола Віталійович

Лисенко Микола Віталійович
Дата народження	22 березня 1842
Місце народження	с. Гриньки (Полтавщина)
Дата смерті	6 листопада 1912
Роки творчої діяльності	1855-1912
Національність	українець
Професія	композитор, піаніст, диригент, педагог.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

(Перенаправлено з Микола Лисенко)

Перейти до: навігація, пошук

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Лисенко

Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко (22 (10) березня 1842 р., с. Гриньки (Полтавщина) — 6 листопада (24 жовтня) 1912 р., Київ) — видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

[ред.] Біографія

Походив з козацько-старшинського роду Лисенків. 1855 р. Миколу віддали до привілейованого навчального закладу — другої Харківської гімназії. У Харкові він займався з відомими музикантами М.Дмитрієвим і чехом Вільчеком. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого запрошували на вечори і бали, де він виконував п'єси Моцарта, Бетховена, Шопена, блискуче імпровізував на теми українських народних пісень.

Закінчивши гімназію, Лисенко вступив на природничий факультет Харківського університету. Але 1860 р. через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола разом із троюрідним братом Михайлом Старицьким перевівся до Київського університету. Його він закінчив з відзнакою, а 1865 р. навіть захистив дисертацію на тему «Розмноження нитчастих водоростей».

Становлення Лисенка як громадського діяча пройшло у «Київській Громаді».

М.Лисенко, 1869 рік

1867—1869 — завершив музичне навчання у Лейпцігу.

1874—1875 — вдосконалював майстерність у Петербурзі в М.Римського-Корсакова.

З 1869 р. жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а 1904 року відкрив власну музично-драматичну школу.

Був у центрі музичного і національно-культурного життя Києва — виступав з концертами як піаніст, організовував хори, концертував з ними у Києві і по всій Україні. Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я.Спиглазова, в організації недільної школи для хлопців-селян, пізніше — в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського Географічного Товариства. Виступав як піаніст у концертах Київського відділення Російського музичного товариства, на вечорах Літературно-Артистичного Товариства, членом правління якого він був, у щомісячних народних концертах у залі Народної аудиторії. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з О.Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905).

1908—1912 — голова ради правління «Українського Клубу».

У хорах Лисенка здобули початки мистецької освіти К.Стеценко, П.Демуцький, Л.Ревуцький, О.Лисенко та інші. Грошовий збір від концертів йшов на громадські потреби, зокрема, на користь 183 студентів Київського університету, відданих у солдати за участь в антиурядовій демонстрації 1901 року.

Лисенка переслідував царський уряд, 1907 року він був на деякий час заарештований.

Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

[ред.] Творча спадщина

Микола Лисенко по праву вважається засновником українського музичного мистецтва. У цьому відношенні велику цінність представляє як його музична так і етнографічна спадщина.

Етнографічна спадщина Лисенка — запис весільного обряду (з текстом і музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобзаря О.Вересая, розвідки «Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем Остапом Вересаем» (1874), «Про торбан і музику пісень Відорта» (1892), «Народні музичні інструменти на Вкраїні» (1894).

У композиторській спадщині Лисенка особливо важливе місце займають твори на тексти Т.Шевченка Музика до «Кобзаря», «Радуйся, ниво неполитая», «Б'ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» тощо), що стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. Лисенко — автор опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Енеїда», дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна», оперети «Чорноморці», які стали основою українського національного оперного мистецтва.

Попри політику царату, спрямовану на знищення української мовної самосвідомості, що простягалася й на музичну сферу, зокрема Емський акт 1876 р. забороняв також і друкування українською текстів до нот, Микола Лисенко займав однозначну й непохитну позицію щодо статусу українського слова в музичній творчості^[1]. Доказом принципового ставлення митця до українських текстів є те, що в своїх численних хорах (26) і солоспівах (51), написаних на слова різних поетів, він звертався переважно до українських авторів (І.Франко, Леся Українка, О.Олесь, О.Кониський та ін.), а коли брав за основу вірші інших — наприклад, Г.Гейне чи А.Міцкевича, то завжди в перекладах, здійснених М.Старицьким, Лесею Українкою, М.Славинським, Л.Старицькою-Черняхівською тощо. Показово, що у кількісно великій вокальній спадщині Миколи Лисенка є лише один романс «Признание» на російський текст С.Надсона. Однак уже інший солоспів на вірші цього вельми популярного серед музикантів російського поета — «У сні мені марилось небо» — перекладний.

[ред.] Вшанування

Ювілейна марка, випущена до 150-річчя від народження композитора

Пам'ятна монета на честь Лисенка

Пам'ятник М.Лисенку в Києві

Могила Миколи Лисенка на Байковому кладовищі в Києві.

Іменем Миколи Лисенка названі провідні мистецькі установи України. Це Львівська консерваторія, Харківський оперний театр, Колонний зал Національної філармонії, Київська спеціалізована музична школа. Ім'я Лисенка носить також провідний камерний колектив — струнний квартет.

Українським музикантам щорічно присуджується Премія імені Лисенка. Періодично в Києві проводиться Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка. У Києві діє Будинок-музей Миколи Лисенка. Іменем Лисенка названі вулиці у Києві та Львові.

[ред.] Список творів^[2]

[ред.] Сценічні твори

Опери:

«Андрашіада» (лібр. М.Старицького і М.Драгоманова, 1866-77),
«Чорноморці» (лібр. М.Старицького за п'єсою Я.Кухаренка, 1872),
«Різдвяна ніч» (лібр. М.Старицького за повістю М.Гоголя, 1873),
«Утоплена» (лібр. М.Старицького за повістю М.Гоголя «Майська ніч», 1883),
«Наталка Полтавка» (п'єса І.Котляревського, вокальні номери аранжував М.Лисенко, 1889),
«Тарас Бульба» (лібр. М.Старицького за повістю М.Гоголя, 1890),
«Відьма» (текст Л.Яновської, 1901, незак.),
«Сапфо» (лібр. Л.Старицької-Черняхівської, 1896—1904),
«Енеїда» (лібр. М.Садовського за І.Котляревським, 1919),
опера-хвилинка «Ноктюрн» (лібр. Л.Старицької-Черняхівської, 1912),

дитячі опери (перші в укр. музиці)

«Коза-Дереза» (1888),
«Пан Коцький» (1891),
«Зима і Весна, або Снігова краля», 1892) — всі 3 на лібр. Дніпрової Чайки (Л.Василевської);

Музика до спектаклів

«Чарівний сон» (текст М.Старицького, 1894),
«Остання ніч» (текст М.Старицького, 1899) та ін.;

[ред.] Вокально-симфонічні твори

кантати:

«Б'ють пороги» (1878),
«Радуйся, ниво неполитая» (1883),
«На вічну пам'ять Котляревському» (1895) — всі на сл. Т.Шевченка;

[ред.] Для симфонічного оркестру

Менует і Адажіо, Увертюра на тему укр. нар. пісні «Ой запив козак, запив» (всі 1869, рукописи не знайдено).
Симфонія (ч.І, 1869),
Фантазія «Український козак-шумка» (1872);

[ред.] камерно-інструментальні твори

Струнний квартет (ч. З, 1868),
Струнне тріо (1869);

для скрипки з фортепіано

Фантазія на дві українські народні теми (1872-73, варіант -для флейти і фп.),
Елегійне капричіо (1894),
Елегія до дня роковин смерті Т.Шевченка (1912),
обробка української народної пісні «Сонце низенько» (1912);

для віолончелі і фортепіано

елегія «Сум» (1901);

для фортепіано(56)

Українська сюїта у формі старовинних танців (1867-69),
2 концертні полонези (1875),
2 рапсодії на українські народні теми (1875, 1877),
Соната (1875),
Баркарола (1873),
рондо, ноктюрни, мазурки, полонези, скерцо, вальси, марші, пісні, п'єси та ін.;
транскрипції;

[ред.] Хори

фрагменти композицій М.Лисенка

Камо пойду от Лиця Твоєго, Господи ^(файл)
- виконує хор «Київ», дир. М.Гобдич
Боже Великий, Єдиний ^(файл)
- виконує хор студентів НМАУ, дир. П.Муравський
Кантата «Б'ють пороги» ^(файл)
- виконує оркестр і хор НРКУ

На слова Т.Шевченка

«Іван Гус» (1881),
3 хори з поеми «Гамалія» («Ой діброво, темний гаю» (1881), «Іван Підкова» (1903), «Орися ж ти, моя ниво» (1903))
«Встає хмара з-за лиману» (1903),
«Давидів псалм» (1910) та ін.,

На слова інших авторів:

«На прю!» (сл. М.Старицького, 1876),
«Пливе човен» (народні слова, 1900),
«Вічний революціонер» (сл. І.Франка, 1899),
«Три тости» (сл. О.Олеся,' 1906),
«До 50-х роковин з дня смерті Т.Шевченка» (сл. В.Самійленка, 1911)
«Молитва» (сл. О.Кониського, 1885) та ін.;

[ред.] Романси

Усього — 51

На слова Т.Шевченка

«Ой одна я, одна» (1888),
«Садок вишневий коло хати» (1868),
«Гетьмани, гетьмани» (1872),
«Якби мені черевики» (1872),
«По діброві вітер виє» (1872) та інші,

На слова інших авторів:

«Милованка» (сл. А.Міцкевича, 1881),
«У мене був коханий, рідний край» (сл. Г.Гейне, 1893),
«Не забудь юних днів» (сл. І.Франка, 1898),
«Безмежнеє поле» (сл. І.Франка, 1898),
«Смутної провесни» (сл. Лесі Українки, 1909),
«Айстри» (сл. О.Олеся, 1907) та інші;

[ред.] Вокальні ансамблі

«Ми заспівали й розійшлись» (сл. Т.Шевченка, 1869),
«Коли розлучаються двоє» (сл. Г.Гейне, 1893),
«Пряля» (сл. Я.Щоголєва, 1898) та інші;

[ред.] Обробки народних пісень

Усього — понад 600 обробок українських народних пісень для хору або сольного виконання, з них

12 збірок по 10 творів (1886—1903),
«Веснянки» — два вінки (1897),
«Колядки і щедрівки» (1897),
«Купальська справа» (1897),
«Весілля» (1903),

для дітей

«Молодощі» (1876),
«36. нар. пісень» (1908) та ін.

[ред.] Музикознавча спадщина

Музично-фольклористичні праці: записи (13, 138, 20) українських народних пісень (з варіантами), пісень різних сусідніх народів, танців, маршів, дум (5) від кобзарів;
Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм (1873; опубліковано в «Записках Юго-Западного Отдела Русского Географического Общества», т.1, К., 1874; передрук.: К., 1978);
Про торбан і музику Відорта (Киевская старина, 1892, кн.2);
Народні музичні інструменти на Україні (Зоря, Л., 1894, № 1, 4-10; передрук: К., 1955);
літературно-критичні розвідки; Листи, К., 1964.

[ред.] Бібліографія

Старицький М. До біографії М. В. Лисенка, К., 1905;
Будищанець В. (Щепотьєв В.). Видатний музикант М.Лисенко, Полтава, 1913;
Кривусів-Борецький В. Батько української музики, К., 1920;
Квітка К. М. Лисенко як збирач народних пісень, К., 1923;
Кобилянський Л. Микола Лисенко, Л., 1930;
Шреєр О. М. В. Лисенко, К., 1940;
Юдіна В. М. В. Лисенко, К., 1941;
Чаговець В. М. Лисенко, К., 1947;
Дяченко В. Микола Віталійович Лисенко. Життя і діяльність, К., 1951;
Архімович Л., Гордійчук М. М. В. Лисенко. Життя і творчість, К., 1952, 1963, 1992;
Гозенпуд А. Н. В. Лысенко и русская музыкальная культура, М., 1954;
Лисенко О. Про Миколу Лисенка. Спогади сина, К., 1957, 1959, М., 1960;
він же. Сонце української музики, К, 1967;
Курковський Г. Лисенко-піаніст, К., 1973;
Булат Т. Героїко-патріотична тема в творчості М. В. Лисенка, К., 1965;
Булат Т. М. Лисенко: творчий портрет, К., 1973; 1981;
Андрієвська Н. Дитячі опери М. В. Лисенка, К., 1962;
Микола Лисенко -борець за народність і реалізм у мистецтві; зб. статей, К., 1965;
Лисенко М. В. у спогадах сучасників, К., 1968;
Товстуха Є. Микола Лисенко. Роман, кн.І, К., 1970;
Василенко 3. Фольклористична діяльність М. В. Лисенка, К., 1972;
Архімович Л. М. В. Лисенко. «Тарас Бульба», К., 1986;
«Тарас Бульба» М. В. Лисенка: зб., К., 1958;
Яворський Е. «Тарас Бульба» М.Лисенка, К., 1964;
Микола Лисенко та музичний світ: тези ювілейної наук, конференції 20-22.У.1992, К., 1992;
Українське музикознавство, вип.27 (до ювілею М. В. Лисенка), К., 1992;
Творчість М.Лисенка і духовний розвиток особистості: матеріали наук, читань, Чернігів, 1992;
Записки НТШ, т. ССХХУІ, праці Музикознавчої комісії (матеріали про М.Лисенка), Л., 1993;
Микола Лисенко у спогадах сучасників, у 2-х т, т.1, К., 2003.

[ред.] Ресурси Інтернет

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Лисенко Микола Віталійович

ВікіЦитати містять висловлювання, автором яких є: