Микола Остророг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколай Остроруг
Mikolaj Ostrorog (1593-1651).jpg
Інші імена Микола Остророг
Народився 1593
Помер між 12 і 20 квітня 1651
Проживання Річ Посполита
Прізвисько «латина»
Конфесія Католик
Батько Ян Остроруг
Матір Катажина Мелецька
Родичі Миколай Мелецький (дід)
Дружина Барбара Рошковська
Діти Анджей
Миколай
Станіслав
Сигізмунд
Катажина
Herb Nalecz.jpg

Миколай (Микола) Остроруг гербу Наленч (пол. Mikołaj Ostroróg, 15931651) — польський шляхтич, політичний діяч і воєначальник. З 1634 року коронний підстолій, з 1636 року — крайчий великий коронний, з 1638 року — підчаший великий коронний. Один з трьох реґіментарів королівських армій у 16481649 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Старший син Яна Остророга (воєводи Познані) та Катажини Мелецької, внук великого гетьмана коронного Миколая Мелецького. У 1603 році вступив до Академії у Замості під доглядом Шимона Шимоновича. Навчався разом з Томашом Замойським, Миколаєм Потоцьким-«ведмежою лабою». Крім того, навчався за кордоном у Відні 1613, в Кельні, Падуї від 16181619. Брав участь в Хотинській битві 1621. Батько перед смертю довірив йому опіку над молодшими братами у 1622 р. Посол на сейми від Руського та Белзького воєводств.[1]

Був 8 лютого — 17 березня 1633 року маршалком Сейму, захищаючи політику уряду. Був відомий своєю вченістю, добре знав латину.

В 1648 році був винен, якийсь час не сплачував львівському купцю Філіппу Дуччі 520 злотих.[2] Як воєначальник коронний — реґіментар — брав участь у придушенні повстання Хмельницького. Козаки в насмішку над його вченістю називали його «латина» (відповідно, Владислава Заславського-Острозького та Александра Конецпольського називали «перина» і «дитина»). Серед них трьох відігравав провідну роль. В липні 1648 року висунув хибний — але прийнятий В. Д. Заславським — проект розташування коронних військ 3-ма таборами (Крем'янець, Чажовський міст, Глиняни (тут хотів стати сам)). 14 вересня 1648 року не наважився атакувати Старокостянтинів, 15 вересня після початку штурму міста військами Вишневецького та Конєцпольського прибув їм на допомогу.

Був одним з командирів у розгромній для поляків битві під Пилявцями в 1648 році. Пізніше звинувачував Я. Вишневецького, Я. Тишкевича, Гієроніма Радзєйовського, що вони першими почали втікати з поля битви. У відповідь ті звинуватили його в тому ж. Роком пізніше брав участь в облозі Збаража, командуючи дивізією; був поранений (прострілено носок[3]).

В листопаді 1642 року брав участь у похоронах вдови Т. Замойського Катажини, був одним з посередників укладання шлюбу між його донькою Йоанною Барбарою та гетьмановичем А. Конєцпольським.

Помер між 12 лютого і 20 квітня 1651. На момент смерті був старостою рогатинським, дроговизьким, ґарволінським. Похорони були в Любліні за участи багатьох достойників.[4]

Власність, посади[ред.ред. код]

Мав значні маєтки в Руському воєводстві, в значній мірі одідичені від Мєлєцких. Звикло мешкав у Комарному. В 1637 році отримав дозвіл короля на випалювання поташу в лісах немирівських і на 12 років в Лисянці. В 1604 році був старостою дроговизьким, в 1623–1641 — миколаївським, в 1633–1634 — косцянським (в 1641 став Пйотр Жеґоцький), лисянським, з 1641 року — рогатинським (в 1650 році передав сину Яну), 15 березня[5] 1646-47 — буським, з 1649 року — іновроцлавським. В 1647 році відступив Тикоцинське староство Яну Весслю.[6]

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Барбара з Ґурки Рошковська. Діти:


Примітки[ред.ред. код]

  1. Wiesław Majewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593–1651)… S. 515
  2. Władysław Łoziński. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku.— Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1890.— 305 s.— S. 117–119. (пол.)
  3. Wiesław Majewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593–1651)… S. 517–518
  4. Wiesław Majewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593–1651)… S. 518
  5. Wiesław Majewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593–1651)… S. 516
  6. Wiesław Majewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593–1651)… S. 518

Джерела[ред.ред. код]

  • Wiesław Majewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593–1651) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384.— S. 515–519. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]