Пирогов Микола Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Микола Іванович Пирогов | |
 |
|
| Народився | 25 листопада 1810 Москва |
| Помер | 5 грудня 1881 Вінниця |
|---|---|
| Національність | росіянин |
| Галузь наукових інтересів | медицина |
| Alma Mater | Університет міста Тарту |
| Вчене звання | член-кореспондент РАН |
| Вчений ступінь | доктор медичних наук |
Пирогов Микола Іванович (*1810, Москва — †1881, Вінниця) — хірург, анатом і педагог. Засновник воєнно-польової хірургії. Член-кореспондент Російської Академії Наук.
Зміст |
[ред.] Життя
16-річним хлопчиком вступив на медичний факультет Московського університету. Отримавши диплом, ще декілька років вчився за кордоном.
До професорської діяльності Пирогов готувався в університеті міста Тарту (Естонія). На той час цей університет вважався найкращим у Росії. Тут, у хірургічній клініці, Пирогов пропрацював 5 років, блискуче захистив докторську дисертацію. У віці 26 років його обрали професором Дерптського (Тартуського) університету.
Через кілька років Пирогова запросили до Петербурга, де він очолив кафедру хірургії в Медико-хірургічній Академії. Одночасно Пирогов керував організованою ним клінікою госпітальної хірургії. Оскільки в обов'язки Пирогова входило навчання військових хірургів, він зайнявся вивченням поширених в ті часи хірургічних методів. Багато з них були ним докорінно перероблені. Крім того, Пирогов розробив ряд цілком нових прийомів, завдяки чому йому вдавалося частіше, ніж іншим хірургам, уникати ампутації кінцівок. Один із таких прийомів досі називається «операцією Пирогова».
В пошуках дієвого методу навчання вирішив застосувати анатомічні дослідження на заморожених трупах. Сам Пирогов це називав «льодяною анатомією». Так народилася нова медична дисципліна — топографічна анатомія. Через кілька років такого вивчення анатомії, Пирогов видав перший анатомічний атлас під назвою «Топографічна анатомія, ілюстрована розтинами, проведеними через заморожене тіло людини в трьох напрямах», який став незамінним керівництвом для лікарів-хірургів. З цієї миті хірурги дістали можливість оперувати, завдаючи мінімальних травм хворому. Цей атлас і запропонована Пироговим методика стали основою всього подальшого розвитку оперативної хірургії.
1847 року виїхав на Кавказ, де російська армія вела війну проти місцевих горян. Тут він хотів перевірити в польових умовах розроблені ним операційні методи. На Кавказі він вперше застосував перев'язку бинтами, просоченими крохмалем. Крохмальна перев'язка виявилася зручнішою та міцнішою аніж лубки, що застосовувалися до того.
Тут таки, в аулі Салти, вперше в історії медицини почав оперувати поранених з ефірним знеболенням в польових умовах. Загалом провів близько 10000 операцій під ефірним наркозом.
1855 року, під час Кримської війни, був головним хірургом обложеного англо-французькими військами Севастополя. Оперуючи поранених, Пирогов вперше в історії світової медицини застосував гіпсову пов'язку, що дозволила прискорити процес загоєння переломів і позбавила багато солдатів і офіцерів від потворного викривлення кінцівок.
Під час облоги Севастополя, для догляду за пораненими, Пирогов скористався допомогою сестер милосердя, частина яких приїхала на фронт з Петербургу. Це теж було нововведення на той час.
Найважливішою заслугою Пірогова є запровадження в Севастополі цілком нового методу догляду за пораненими. Він полягав на тому, що поранені підлягали ретельному відбору вже на першому перев'язувальному пункті; в залежності від тяжкості поранень одні з них підлягали негайній операції в польових умовах, тоді як інших, з легшими пораненнями, евакуювали в глиб країни для лікування в стаціонарних військових госпіталях. Тому Пирогов справедливо вважається засновником спеціального напряму в хірургії, відомого як військова хірургія.
Повернувшись до Петербургу, Пирогов на прийомі в Олександра II доповів царю про негаразди в армії. Цар не став прислухатися до нього, і з цієї миті Пирогов упав у немилість і був «засланий» до Одеси на посаду опікуна Одеського і Київського учбових округів. Пирогов спробував реформувати систему шкільної освіти, що тоді склалася, ці його дії призвели до конфлікту з владою, і вченому довелося залишити свію посаду. Через 10 років, коли після замаху на Олександра II в Росії посилилася реакція, Пирогова взагалі звільнили з державної служби навіть без права на пенсію.
В розквіті творчих сил Пирогов усамітнився в своєму невеликому маєтку «Вишня» неподалік від Вінниці, де організував безкоштовну лікарню. Він ненадовго виїжджав звідти тільки за кордон, а також на запрошення Петербурзького університету для читання лекцій (на цей час Пирогов вже був членом кількох іноземних академій).
Відносно надовго Пирогов лише двічі покидав маєток: перший раз у 1870 році під час пруссько-французької війни, будучи запрошений на фронт від імені Міжнародного Червоного Хреста, і другий раз, у 1877—1878 рр. — вже в досить літньому віці — кілька місяців працював на фронті під час російсько-турецької війни.
Основне значення діяльності Пирогова полягає на тому, що своєю самовідданою і здебільшого безкорисною працею він перетворив хірургію на науку, озброївши лікарів науково обґрунтованою методикою оперативного втручання.
[ред.] Пам'ять
[ред.] У Росії
- Ім'я Миколи Пирогова носить Російський Державний Медичний Університет (РГМУ)
- На честь М.І.Пирогова названий астероїд 2506 Pirogov.
- У Москві ім'ям М.І.Пирогова названо дві вулиці. У районі Великої і Малої Пироговських вулиць в Москві зосереджені навчальні і адміністративні корпуси, а також клінічні бази РГМУ і ММА ім. Сеченова.
- У Санкт-Петербурзі Пироговська набережна — набережна Малої Невки від Літейного до Гренадерського моста. На набережну виходять фасади Військово-медичної Академії
- У Новосибірському Академмістечку вулиця Пирогова — це одна з головних вулиць, на якій розташовані університет, фізматшкола і гуртожитки.
- У Самарі його ім'ям названа міська лікарня.
- У Оренбургу ім'я М.І.Пирогова носить одна з міських лікарень.
- У Вологді, в Чебоксарах, у Воронежі, Ставрополі є вулиця Пирогова.
- У 1947 році на Ленфільме був знятий художній фільм «Пирогов».
- Медичний центр Мурманська носить його ім'я.
[ред.] В Україні
- В межах м. Вінниця в с. Пирогово розташована садиба Пирогова, в якій перебуває забальзамоване тіло М.І.Пирогова;
- На честь М.І.Пирогова названий Вінницький національний медичний університет;
- Вулиця Пирогова — найдовша вулиця Вінниці (8 км), вона йде повз садибу Миколи Пирогова;
- Центральна міська лікарня Севастополя носить ім'я Миколи Івановича;
- Ім'я М.І.Пирогова носив Одеський медичний інститут (зараз Одеський державний медичний університет)
- Вулиця Пирогова в Києві проходить від станції метро Університет до вулиці Богдана Хмельницького.
[ред.] В Болгарії
- в країні споруджено 26 обелісків, 3 ротонди і пам'ятник М.І.Пирогову в Скобелівському парку в Плевні. У селі Бохот, на тому місці, де стояла російська 69-а військово-тимчасова лікарня, створений парк-музей «М.І.Пирогов».[1]
- Коли в 1951 в Софії була створена перша в Болгарії лікарня швидкої медичної допомоги, вона була названа ім'ям М.Пирогова. Пізніше лікарня багато разів міняла своє ім'я, але барельєф Пирогова при вході жодного разу не мінявся.
- 14 жовтня 1977 в Болгарії була надрукована поштова марка «100 років з прибуття академіка Миколи Пирогова до Болгарії».[2]
[ред.] В Естонії
- Пам'ятник в міісті Тарту
[ред.] Виноски
- ↑ Николай Пирогов: Като човек на миналото, минавайки мимолетното настояще, пия за светлото бъдеще!болг.
- ↑ 1977 (14 октомври). 100 г. от пребиваването на академик Николай Пирогов в България. Худ. Н. Ковачев. П. дълбок. Наз. Г 13. Листа (5х5). Н. И. Пирогов (руски хирург). 2703. 13 ст. Тираж: 150 000.
