Микола Радзивілл «Старий»
| Микола Радзивілл «Старий» | |
 Микола Радзивілл «Старий» |
|
| Народився | близько 1440 |
|---|---|
| Помер | 16 липня 1509 |
| Титул | канцлер, воєвода віленський |
| Родичі | батько Радзивілл Остікович |
| Дружина | Софія Монивид Софія Заславська Софія (Феодора) Рогатинська |
| Діти | сини Войцех, Юрій, Ян, Микола, донька Ганна |
 |
|
Мико́ла Радзиві́лл «Стари́й» (пол. Mikołaj Radziwiłłowicz Stary, лит. Mikalojumi Radvila Senuoju) †16 липня 1509) - державний діяч Великого князівства Литовського, великий канцлер литовський і віленський воєвода з 1492 року, каштелян трокський з 1488 року, намісник Новгородський і Белзький з 1488 року, намісник Смоленський.
Зміст |
Біографія [ред.]
Син Радзивілла Остіковича, у зв'язку з чим також відомий як Микола Радзивіллович.
До 2 грудня 1481 був намісником Смоленська. Восени 1483 отримав у командування 10 тисяч воїнів для оборони смоленських земель. 31 травня 1488 вперше згадується як каштелян трокський і намісник новгородський. У 1491 став канцлером великим литовським і воєводою віленським; вступив на посаду в якості наступника Олехни Судимонтовича.[1]
Виконуючи заповіт великого князя Казимира, у 1492 забезпечив перехід Великолитовського трону до Олександра Ягеллончика. Виступав за шлюб Олександра з Оленою Іванівною, дочкою великого князя московського Івана III. Був одним з ініціаторів підписання в 1499 нового акту унії між ВКЛ і Польщею. Керував ВКЛ за відсутності в державі великого князя. Згідно із заповітом Олександра сприяв передачі в 1506 Великолитовського трону Сигізмунду I. Створив велику латифундію, яка заклала фундамент могутності роду Радзивіллів.
Його першою дружиною була дочка Івана Монивидовича Софія Анна, з якою мав чотирьох синів: Войцеха, Юрія, Яна, Миколи і доньку Ганну, яка у 1496 році стала дружиною князя мазовецького Конрада III Рудого.[2] Другою дружиною була теж Софія, донька князя І. Ю. Заславського; третьою — Софія (Феодора) Рогатинська.[3]
Портрети [ред.]
-
Невідомий художник, кін.XVII-поч.XVIII ст.
-
Невідомий художник, XVII ст.
.jpg)
Джерела [ред.]
- W. Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. [w:] Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie t. V - rok 1920, Краків, 1921, s. 42 (Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa)
Примітки [ред.]
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, tom I: Województwo wileńskie. XIV—XVIII wiek, DiG, 2004.
- ↑ http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.2/363
- ↑ http://genealogia.grocholski.pl/
| Попередник Алехна Судимонтович |
 |
Воєвода віленський 1492—1509 |
|
Наступник Микола ІІ Радзивілл «amor Poloniae» |
