Миколай Радзивілл (Старий)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Микола Радзивілл «Старий»)
Перейти до: навігація, пошук
Микола Радзивілл «Старий»
Mikołaj Radziwiłł Stary.PNG
Микола Радзивілл «Старий»
Народився близько 1440
Помер 16 липня 1509(1509-07-16)

Титул канцлер, воєвода віленський
Родичі батько Радзивілл Остікович
Дружина Софія Монивид
Софія Заславська
Софія (Феодора) Рогатинська
Діти сини Войцех, Юрій, Ян, Микола, донька Ганна
Herb Radziwiłłów.PNG

Мико́ла Радзиві́лл «Стари́й» (пол. Mikołaj Radziwiłłowicz Stary, лит. Mikalojumi Radvila Senuoju) †16 липня 1509) — державний діяч Великого князівства Литовського, великий канцлер литовський і віленський воєвода з 1492 року, каштелян трокський з 1488 року, намісник Новгородський і Белзький з 1488 року, намісник Смоленський.

Біографія[ред.ред. код]

Син Радзивілла Остіковича, у зв'язку з чим також відомий як Микола Радзивіллович.

До 2 грудня 1481 був намісником Смоленська. Восени 1483 отримав у командування 10 тисяч воїнів для оборони смоленських земель. 31 травня 1488 вперше згадується як каштелян трокський і намісник новгородський. У 1491 став канцлером великим литовським і воєводою віленським; вступив на посаду в якості наступника Олехни Судимонтовича.[1]

Виконуючи заповіт великого князя Казимира, у 1492 р. забезпечив перехід Великолитовського трону до Олександра Ягеллончика. Виступав за шлюб Олександра з Оленою Іванівною, дочкою великого князя московського Івана III. Був одним з ініціаторів підписання в 1499 нового акту унії між ВКЛ і Польщею. Керував ВКЛ за відсутності в державі великого князя. Згідно із заповітом Олександра сприяв передачі в 1506 Великолитовського трону Сигізмунду I. Створив велику латифундію, яка заклала фундамент могутності роду Радзивіллів.

Був похований в костелі бернардинів Вільнюса.[2]

Його першою дружиною була дочка Івана Монивидовича Софія Анна, з якою мав чотирьох синів: Войцеха, Юрія, Яна, Миколи і доньку Ганну, яка у 1496 році стала дружиною князя мазовецького Конрада III Рудого.[3] Другою дружиною була теж Софія, донька князя І. Ю. Заславського; третьою — Софія (Феодора) Рогатинська.[4]

Портрети[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • W. Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. [w:] Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie t. V — rok 1920, Краків, 1921, s. 42 (Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa)
  • K.Pietkiewicz. Radziwiłł (Radziwiłłowicz) Mikołaj h. Trąby (zm. 1509) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXX/2, zeszyt 125. s. 193 — 384. (пол.) S.315 — 316.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, tom I: Województwo wileńskie. XIV–XVIII wiek, DiG, 2004.
  2. K.Pietkiewicz. Radziwiłł (Radziwiłłowicz) Mikołaj h. Trąby (zm. 1509)… S. 316
  3. http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XV_cz.2/363
  4. http://genealogia.grocholski.pl/
Попередник
Алехна Судимонтович
POL województwo wileńskie II RP COA.svg Воєвода віленський
14921509
POL województwo wileńskie II RP COA.svg Наступник
Микола ІІ Радзивілл «amor Poloniae»