Милосердя Тіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Тітове милосердя» (італ. La clemenza di Tito; KV 621) — опера на дві дії Вольфґанґа-Амадея Моцарта. Лібрето Катеріно Маццоли за трагедією П'єра Корнеля «Цінна», на основі більш ранніх начерків, які зробив П'єтро Метастазіо. Це одна з двох останніх опер Моцарта (поряд із «Чарівною флейтою»), вона була написана з нагоди коронації імператора Леопольда II королем Богемії та вперше виконана в Празькому Становому театрі 6 вересня 1791 року.

Дійові особи[ред.ред. код]

  • Тіт Флавій Веспасіан, римський імператор (тенор)
  • Вітеллія, дочка вбитого імператора Вітеллія (сопрано)
  • Секст, друг Тіта, закоханий у Вітеллію (мецо-сопрано або кастрат)
  • Сервілія, сестра Секста (сопрано)
  • Анній, один Секста, закоханий в Сервілія (мецо-сопрано)
  • Публій, префект (бас)

Сюжет[ред.ред. код]

Дія перша[ред.ред. код]

Вітеллія, дочка вбитого імператора, хоче помститися Тітові за смерть свого батька й підмовляє закоханого в неї Секста брати участь у змові проти нього. Однак дізнавшись, що імператор відмовився від одруження з Веронікою Ціліційською й вислав її до Єрусалима, Вітеллія має намір сама стати його дружиною й зупиняє Секста. А Тіт бажає бачити своєю дружиною сестру Секста, Сервілію, до якої відправляє з посланням Аннія, Секстового друга, який сам давно закоханий у Сервілію. Та вирішує розповісти Тітові правду, але говорить, що коли імператор буде наполягати на одруженні, вона підкориться. Тіт, розчулений щирістю Сервілії, дає добро на їх шлюб з Аннієм.

Тим часом Вітеллія, довідавшись, що імператор обрав собі за дружину Сервілію, знову проймається ненавистю до нього і просить Секста вбити Тіта. Незабаром після того як Секст іде, з'являються Анній і Публій, які повідомляють Вітеллія про те, що імператор бажає бачити її своєю дружиною. Вітеллія в сум'ятті.

Секст на чолі заколотників наближається до імператорського палацу, натовп підпалює його. Секст повідомляє про те, що бачив, як Тіт загинув. Дія закінчується загальним хором, що оплакує імператора.

Дія друга[ред.ред. код]

Проте незабаром з'ясовується, що Тіт живий, а замість нього смерть прийняв один із його наближених, одягнувшись в імператорський одяг. Заколот придушено, і Секст хоче покінчити з собою, однак Вітеллія забирає в нього кинджал. Публій заарештовує Секста й віддає його під суд Сенатові. Той засуджує його до смерті, але Тіт вирішує поговорити з Секстом і вивідати всю правду про заколот. Секст бере всю провину на себе, не бажаючи видавати Вітеллію, і Тіт, незважаючи на внутрішні пориви, підписує смертний вирок.

У день страти Вітеллія вирішує зізнатися в усьому Тітові, й той великодушно прощає її та Секста. Опера закінчується загальним хором, який славить мудрість і милосердя імператора.

Джерела і посилання[ред.ред. код]