Милосердя Тіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Милосердя Тіта» (італ. La clemenza di Tito; KV 621) — опера у двох діях Вольфганга Амадея Моцарта. Лібрето написано Катерино Маццолою за трагедією П'єра Корнеля «Цінна», на основі більш ранніх начерків, зроблених П'єтро Метастазіо. Це одна з двох останніх опер Моцарта (поряд з «Чарівною флейтою»), вона була написана з нагоди коронації імператора Леопольда II королем Богемії і вперше виконана в Празькому Становому театрі 6 вересня 1791 року.

Дійові особи[ред.ред. код]

  • Тіт Флавій Веспасіан, римський імператор (тенор)
  • Вітеллія, дочка вбитого імператора Вітеллія (сопрано)
  • Секст, друг Тіта, закоханий у Вітеллію (мецо-сопрано або кастрат)
  • Сервілія, сестра Секста (сопрано)
  • Анній, один Секста, закоханий в Сервілія (мецо-сопрано)
  • Публій, префект (бас)

Сюжет[ред.ред. код]

Вітеллія, дочка вбитого імператора, хоче помститися Тіту за смерть свого батька і підмовляє закоханого в неї Секста брати участь у змові проти нього. Дізнавшись, однак, що імператор відмовився від одруження на Вероніці Ціліційській і вислав її в Єрусалим, Вітеллія сама має намір стати його дружиною і зупиняє Секста. Тіт же бажає бачити своєю дружиною сестру Секста, Сервілію, до якої відправляє з посланням Аннія, одного Секста, який сам давно закоханий в Сервілію. Сервілія вирішує розповісти Тіту правду, але говорить, що коли імператор буде наполягати на одруженні, вона підкориться. Тіт, розчулений щирістю Сервілії, дає добро на їх шлюб з Аннієм.

Тим часом, Вітеллія, дізнавшись про те, що імператор вибрав собі в дружини Сервілію, знову переймається ненавистю до нього і просить Секста вбити Тіта. Незабаром після того, як Секст йде, з'являються Анній і Публій, які повідомляють Вітеллія про те, що імператор бажає бачити її своєю дружиною. Вітеллія в сум'ятті.

Секст на чолі заколотників наближається до імператорського палацу, натовп підпалює його. Секст повідомляє про те, що бачив, як Тіт загинув. Дія закінчується загальним хором, що оплакує імператора.

Дія друга[ред.ред. код]

Незабаром з'ясовується, однак, що Тіт живий, а замість нього смерть прийняв один з його наближених, одягнувшись в імператорський одяг. Заколот подавлено, і Секст хоче покінчити з собою, однак Вітеллія забирає в нього кинджал. Публій заарештовує Секста і віддає його під суд Сенату. Сенат засуджує його до смерті, але Тіт вирішує поговорити з ним і вивідати всю правду про заколот. Секст бере всю провину на себе, не бажаючи видавати Вітеллія, і Тіт, незважаючи на внутрішні пориви, підписує смертний вирок.

У день страти Вітеллія вирішує зізнатися в усьому Тіту, і той великодушно прощає її і Секста. Опера закінчується загальним хором, прославляють мудрість і милосердя імператора.

Джерела і посилання[ред.ред. код]